Колись індустріальний Донбас нині працює на війну: як РФ добила промисловість на окупованих територіях

У масштабну програму мілітаризації захоплених Росією територій входить і переорієнтація промислових підприємств. Ті з них, які окупаційні адміністрації не закривають, використовуються насамперед для ремонту техніки чи навіть її збору. Деякі об’єкти стали майданчиками для запуску ударних безпілотників по мирних українських містах.

Які підприємства використовує РФ, а які закриває — читайте у статті «Новин Донбасу».

Вугільна промисловість у Донецькій та Луганській областях під час окупації

Окуповані українські території живуть коштом дотацій. Росія витрачає на захоплені регіони величезні кошти, але пропаганда подає все так, наче вони от-от почнуть успішно розвиватись та самі себе забезпечувати. Представники угруповань «ЛДНР» постійно кажуть про створення нових підприємств.

Кремлівським посіпакам підігрує Владимир Путін: «Поступово відновлюється економіка. У тому числі промисловість. Відновили роботу понад півтори сотні підприємств з машинобудування, металургії, гірничого видобутку, інших найважливіших галузей усіх цих регіонів».

Насправді ж ще у вересні 2014 року ООН підрахувала: внаслідок бойових дій вже на той момент лише у Донецьку припинили роботу понад 70% підприємств. Тільки шахт на Донбасі до війни було понад сто. У 2023 році в Росії заявили про план ліквідації майже всіх вугільних підприємств — залишити планували 15. Аналітики Східної правозахисної групи зазначають: консервація шахт означає також закриття ремонтних заводів та навчальних комбінатів, які складають один виробничий цикл. Експерти кажуть: вугільна галузь в окупації точно відроджуватись не буде. Інвестиції, наприклад, у видобувну промисловість починають окупатися через 3, 5, 7, а то й 10 років після початку вкладень, зазначає експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

«Невже на території Російської Федерації є інвестори, які вірять у те, що зможуть отримати прибутки? Мені в це не віриться. Певні кошти вкладатимуть у підтримку видобутку хоча б на нинішньому, мізерному у порівнянні з довоєнним, рівні. Проте будь-які проєкти з модернізації та будівництва нових шахт, з підвищення безпеки праці навряд чи будуть втілені. Серйозний бізнес ніколи не вкладатиме в те, що може втратити будь-якої миті», — коментує експерт.

Тож коли окупанти кажуть про відродження вугільної промисловості, вони як мінімум перебільшують.

Луганщина та Донеччина: які підприємства вже виконують військові завдання

Попри численні позитивні заяви окупантів про розвиток інших видів промисловості, Росії навряд чи вдасться зробити з анексованих регіонів новий Сінгапур. Та й мети такої у Москви немає.

За 10 років на окупованих територіях не відкрилося практично нічого нового. Наприклад, представники окупаційної адміністрації Донецької області майже щороку кажуть про відкриття заводу «Стирол» у Горлівці, але він так і не запрацював. У травні 2023 року угруповання «ЛНР» повідомило, що буде запущено завод «Азот» у Сєвєродонецьку. Але у листопаді виявилося, що окупаційна влада лише «створює умови» для його швидкого запуску колись у майбутньому. 

За інформацією Східної правозахисної групи, на території окупованої частини Луганської області станом на 2023 рік було 59 металургійних підприємств та 84 машинобудівних. Інші — це легка промисловість, сфера будівництва та нерудних матеріалів, хімічна та фармацевтична галузі. У топі металургійні підприємства і на захопленій Донеччині.

«Вони ремонтують деякі підприємства, щоб виробляти метал чи ще щось. Тому частину заводів вони справді модернізують, але переорієнтують на військові потреби. Підприємства, які раніше випускали цивільну техніку, зараз ремонтують військову, займаються виробництвом літаків та безпілотників», — каже правозахисник, голова Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський.

Окупований Маріуполь: як заводи працюють у військових цілях

Ще 9 грудня 2022 року уряд РФ ухвалив постанову, якою частину підприємств на окупованих територіях передали у федеральну власність. Насамперед мова про об’єкти, які мають стосунок до оборони.

«Це майно підприємств, що мають стратегічне значення для забезпечення оборони країни та безпеки держави; майно підприємств, що виробляють системи та елементи озброєння, вибухові та отруйні речовини, радіоактивні матеріали та матеріали, що розщеплюються, літальні апарати, військове спорядження; майно підприємств, що виробляють лікарські засоби та медичні вироби», — йдеться у звіті Східної правозахисної групи.

Відповідальними за реалізацію цієї постанови Кремль призначив «Фонд розвитку територій» та Федеральне агентство з управління державним майном РФ. До списку увійшли Завод великих електричних машин у Новій Каховці, Каховський завод електрозварювального обладнання, Каховський експериментальний механічний завод. Все це підприємства, де потенційно можна збирати або ремонтувати військову техніку. Деякі заводи окупанти вже використовують з такою метою у Маріуполі. 

«Промислова зона з великими парканами — чи не найкраще місце для зберігання військової техніки на території окупованого Маріуполя. Уночі місцеві мешканці регулярно чують гул важкої техніки, яка їде в напрямку заводів ім. Ілліча та “Азовсталі”, а також через вулицю Карпінського. Це на виїзді з Маріуполя в напрямку селищ Нікольське та Мангуш. На комбінаті ім. Ілліча розташована щонайменше одна ремонтна база військової техніки окупантів», — розповідає депутат Маріупольської міської ради Олександр Халявінський.

Мілітаризацію підприємств окупанти особливо не приховують. Так, нещодавно проєкт «Мирні», яким керує російська пропагандистка Регіна Орєхова, показав, як на заводі ім. Ілліча у Маріуполі перебуває чеченський батальйон «Ахмат». Тільки у кремлівській версії присутність військових на об’єкті — це не мародерство та захоплення, а начебто турбота для збереження підприємства.

Мілітаризація підприємств на захопленому Донбасі: скільки вкладає РФ

Окрім мілітаризації об’єктів, Москва і далі вводить на українські підприємства вихідців з РФ. Цей процес почався задовго до анексії територій. Тоді російський десант скерували на Стаханівський вагонобудівний та Стаханівський феросплавний заводи, Алчевський металургійний комбінат, Макіївський металургійний завод, Харцизький трубний завод, коксохімічний завод «Макіївкокс», Ясинівський коксохімічний завод, Єнакіївський коксохімпром, Докучаєвський флюсодоломітний комбінат та Комсомольське рудоуправління. У 2023 році цей процес продовжився. Тільки на Луганщині так зване зовнішнє управління вирішили запровадити на 88 підприємствах. 

Навесні 2023 року російські ЗМІ повідомляли: на відновлення промислових підприємств на окупованих територіях РФ спрямує понад 3 млрд рублів. «Фонд розвитку промисловості» захопленої Донеччини мав стати найбільшим за обсягом фінансування у Росії. Туди планували спрямувати не менше 5 млрд рублів за три роки. Але, за даними Східної правозахисної групи, у червні 2023 року уряд РФ надав регіональним фондам розвитку промисловості на окупованих територіях лише 2,9 млрд рублів із запланованих 3,7 мільярда. Кількість відібраних для фінансування підприємств при цьому скоротили майже вдвічі — з 87 до 45. Аналітики не зазначають, з чим це пов’язано. Можливо, частина об’єктів просто виявилася не такою привабливою для використання у військових цілях.