ЗСУ вийшли з Авдіївки, але битва триває. Росіяни шалено тиснуть на цьому та інших напрямках

Після чотирьох місяців кривавого наступу росіян Сили оборони України були змушені відійти з Авдіївки, щоб уникнути оточення та зайняти оборону на більш вигідних рубежах.

Та про завершення битви говорити зарано. Російські війська продовжують тиснути з метою прориву оборони та подальшої окупації територій, і не лише на Авдіївському напрямку.

Як втрата Авдіївки вплине на ситуацію на фронті, разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Втримати Авдіївку важливо, але не ціною великих жертв

Кремль жадав місто з 2014 року, але, як ми знаємо, не удавався до активних військових дій. Битва ж за місто тривала від початку повномасштабного вторгнення, однак лише протягом останніх чотирьох місяців противник кинув у наступ великі сили. За словами речника об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку Олександра Штупуна, на початок лютого 2024 року росіяни зосередили на Авдіївському напрямку понад 40 тисяч військових.

«Чому ворогу так необхідна Авдіївка? Якщо глянути на карту, ще до оточення росіянами Авдіївський виступ виглядав як ніж, спрямований в серце російського анклаву на окупованих територіях на Сході України. Фактично це розглядалося нами (і противник це розумів) як перспективний плацдарм для основного удару. Мета — розсікти луганське та донецьке угруповання та знищити їх по частинах. Авдіївка дуже їх непокоїла та лякала весь цей час. Саме тому вони за будь-яку ціну намагалися її захопити. В останні місяці вона також була обрана Путіним як такий собі символ російської перемоги. Тому взяти Авдіївку для них було важливо як з військового, так і з політичного погляду», — пояснює Забороні дії росіян керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.

Загалом ворог розраховував взяти угруповання українських військових в Авдіївці в кільце, щоб відвернути туди значну частину Сил оборони, які пішли б на розрив оточення, і таким чином прорвати оборону.

«Нашим завданням було не дати оточити українські сили, поетапно відвести війська на нові рубежі, спинити лінію фронту, здійснити стабілізаційні дії та не допустити прориву противника. Очевидно, що задум командування вдався. Але про стовідсотковий результат говорити зарано: тривають потужні удари, ворог намагається прорвати оборону. Та дуже важливо, що нам вдалося вивести значну частину сил з оточення», — вважає військовий експерт.

Яка наступна ціль росіян

За словами керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, противник вважав Авдіївку дійсно пріоритетною ціллю, тому кидав туди всі сили, навіть забираючи їх з Лиманського напрямку. Після взяття міста у них зникла єдина точка докладання зусиль. Тому вони будуть пробувати прориватися на кількох напрямках.

«Неспокійно в районі села Роботине у Запорізькій області. Там ворог намагається прориватися, рухаючись колонами, бо вони не можуть іти самими замінованими полями. Дуже гаряче в районі Часового Яру, тривають бої за Іванівське. Лиманський напрямок — так само: в районі села Терни українським силам вдалося повернути певні позиції та відтіснити ворога, але російські війська знову йдуть у наступ, намагаючись зайняти вигідні вогневі позиції. Не можна скидати з рахунків Куп’янський напрямок — він може бути навіть гарячішим за Лиманський. Бо це північно-східний фланг, звідки ворог не втрачатиме нагоди проводити наступальні дії та операції», — розповів експерт.

Росія розпочала великий наступ?

Російські війська продовжують тиснути по всій лінії фронту, намагаючись прорвати нашу оборону. Успіх призведе до більш масштабних загроз, ніж втрата одного міста, пояснює Лакійчук.

«З оперативного погляду Бахмутський, Авдіївський та Мар’їнський напрямки — це одна ділянка фронту, звідки ворог хоче прорвати оборону. Друга ділянка — на Півдні, там також здійснюються спроби. Водночас на Куп’янсько-Лиманському напрямку тривають важкі бої на південь від міста Лиман. Це також може бути частиною єдиного задуму ударів ворога. Зараз росіяни обрали момент, коли Україна перебуває у найскладнішій ситуації, коли бракує людей, техніки, боєприпасів. Можливо, іншого такого шансу у них не буде. Тому намагаються прорватися», — Лакійчук.

За прогнозами Мусієнка, потужний тиск по всій лінії фронту українські війська відчуватимуть до кінця березня. Далі наступальна активність почне спадати, і десь з середини квітня великий наступ поступово закінчиться. «Не виключено, що зрештою росіяни визначаться з однією-двома лініями для наступу, тобто пріоритетними та другорядними відгалуженнями, де вони вже будуть вести власні наступальні дії», — додав експерт.