Енергоблоки ставлять на ремонт. То будемо сидіти в темряві? А чи є альтернативи? Відповіді на болючі питання блекаутів влітку 2024 року
До кінця липня 2024 року кількість пікових годин з відключеннями світла збільшиться. Справа в ремонтах блоків на атомних електростанціях — вони необхідні, аби підготуватися до і без того складного опалювального сезону.
Редакторка Заборони Ірина Олійник разом з експертами з енергетики розібралася, чому без обслуговування енергоблоків не обійтися та як система зможе витягнути холодний період, якщо великі проблеми є вже влітку.
Плановий ремонт АЕС: навіщо це роблять
2024 року п’ять із дев’яти енергоблоків на Рівненській, Південноукраїнській та Хмельницькій АЕС поставлять на ремонт по черзі та повертатимуть до роботи орієнтовно через два місяці. У червні «Енергоатом» виведе на ремонт один енергоблок-тисячник. Враховуючи це, а також зростання споживання електроенергії у липні, дефіцит генерації в енергосистемі може збільшитись. Але з іншого боку, саме такий графік ремонтів дозволить максимально скоротити тривалість вимушених відключень електроенергії восени, наголошують у компанії.
У Yasno обережно прогнозують: якщо генерація плюс можливості імпорту залишаться на тому рівні, який є, дефіцит становитиме близько 35%.
Ремонти на АЕС не можна відтермінувати, адже ядерне паливо має здатність виробляти енергію тільки певний час, і після вигорання його необхідно негайно перезавантажувати.
Голова громадської організації «Експертна платформа з енергоефективності» Ігор Черкашин у розмові з Забороною наголошує: ремонти проводяться щороку влітку, аби підготуватися до зими та пройти опалювальний сезон. Зазвичай на «відпочинок» виводять не більше одного-двох енергоблоків одночасно.
«Атомні блоки — це не те обладнання, з яким можна жартувати. На таких режимних обʼєктах має бути виконаний регламент. “Енергоатом” та “Укренерго” роблять все можливе для того, щоби уникнути системної аварії та повного блекауту. Якщо блоки не відремонтують влітку, то під час опалювального сезону вся країна постане перед великими труднощами, — наголошує експерт з енергетики. — Енергосистема має технічні обмеження, тому країна не зможе імпортувати електроенергію з ЄС в потрібних обʼємах».
За словами Черкашина, всі регламентні роботи на АЕС мають бути закінчені приблизно до 15 жовтня. Після цього буде забезпечена максимальна потужність на всіх енергоблоках.
Відключення світла влітку: причини та графіки
Через масовані атаки РФ навесні 2024 року Україна втратила понад 9 гігаватів (ГВт) потужностей генерації: були повністю зруйновані Трипільська, Зміївська ТЕС та ТЕЦ-5 на Харківщині, також значних пошкоджень РФ завдала Бурштинській та Ладижинській ТЕС. Крім цього, ворог знищив або серйозно пошкодив й обʼєкти гідрогенерації: Дніпровську та Каховську ГЕС. Ворожі війська також пошкодили високовольтні лінії та підстанції. В уряді заявили, що Росія зруйнувала 50% спроможності генерації електроенергії.
Ситуація в енергосистемі до кінця липня суттєво погіршиться, кажуть в «Укренерго». Відключення подовжать в пікові години споживання — орієнтовно з 11:00 до 23:00. Енергетики вимушені балансувати систему відключеннями, зважаючи на три фактори:
- тривалість ремонту атомних електростанцій;
- об’єм імпорту електроенергії з сусідніх країн;
- погода (коли хмарно, сонячні електростанції знижують виробництво енергії).
Пережити блекаути взимку
Та якщо влітку міста переживають блекаути, то що буде в холодний період? Наразі лише 27% великих теплових електростанцій залишаються у робочому стані. 73% зруйновані або пошкоджені й нині не працюють. На думку Ігоря Черкашина, тут є два варіанти: або ремонтувати, або чимось заміщати централізовану генерацію.
«Нині для ремонту великих ТЕС та ГЕС потрібне унікальне обладнання, якого немає в Україні. Такі речі треба замовляти за кордоном і чекати на них роками. До того ж на відновлення потрібно багато коштів, яких немає в українських виробників і постачальників електроенергії, а також в державному бюджеті, — пояснює голова “Експертної платформи з енергоефективності”. — Тому відновлення централізованої генерації можливе шляхом отримання донорського обладнання, що, можливо, залишилося в Східній Європі або в країнах Азії. Другий варіант — це заміна централізованої системи електропостачання на розподілену генерацію. Наприклад, замість одної великої станції потужністю 600 мегаватів (МВт) побудувати десять міністанцій по 60 МВт».
Розподілена та резервна генерація
Як альтернативні джерела в Україні встановлюють об’єкти малої розподіленої генерації. Йдеться про газопоршневі та газотурбінні станції, а також сонячні й вітрові електростанції невеликої потужності. До осінньо-зимового періоду має бути закритий об’єм до 1 гігавата.
Розподілена генерація допоможе уникнути повторних російських атак та масового руйнування централізованої енергосистеми. Однак на її розбудову може піти 3–4 роки, і це при тому, що буде достатнє фінансування та технічні ресурси, зазначає Ігор Черкашин. Ба більше, заміна централізованої генерації також має певні ризики.
Українська електросистема, каже експерт, не підлаштована під використання невеликих станцій розподільної електрогенерації. Це виклик для енергорозподільчих компаній. Інше питання — наявність обладнання для будівництва невеликих станцій, яке виготовляється лише на замовлення.
«В Україні наразі немає такої кількості станцій, яка змогла б повністю замінити централізовану електрогенерацію на розподільну в короткостроковій перспективі, — зауважує Черкашин. — Також залишається головне питання: на якому паливі ця розподілена генерація буде працювати? Скоріш за все, частина працюватиме на природному газі, а частина — на твердому паливі, наприклад, на вугіллі. В такому разі потрібно значно збільшувати власний видобуток та закупівлю природного газу».
Резервна генерація розглядається як додатковий механізм, особливо для потреб критичної інфраструктури.
«Резервна генерація працює на забезпечення першочергових потреб кінцевого споживача, — пояснює голова “Експертної платформи з енергоефективності”. — Насамперед така генерація має забезпечити потреби громадських закладів — медичних установ та лікарень. Також першочергове питання — це водопостачання для населення та транспортна інфраструктура. На таких обʼєктах потрібно мати як основне електропостачання, так і резервне на випадок виникнення аварійної ситуації».
Захист станцій та гроші на відновлення
За підрахунками Київської школи економіки, потреби у відновленні, що передбачають повну реконструкцію зруйнованих об’єктів, становлять $50,5 мільярда. Наприклад, для відновлення втрачених потужностей ДТЕК необхідно $350–400 млн. У 2024 році компанія планує витратити на ремонт близько $100 мільйонів.
Потрібен принаймні один рік, аби відновити потужності до рівня, який дозволить уникнути дефіциту електроенергії та відключень, вважає експерт з програми «Енергетика» аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Андріан Прокип. Однак це за умови, що не буде нових атак РФ на інфраструктуру, а фінансування буде.
«Де брати кошти — складне питання. Гадаю, що не варто розраховувати лише на донорську допомогу, бо її навряд вистачить, — каже експерт. — Тому генерувальні та розподільчі компанії покриватимуть витрати на відновлення коштом позик під невеликий відсоток від міжнародних банків та фінансових установ. Але є проблема в тому, що західні фонди та банки не фінансують вугільну енергетику, а наші ТЕС переважно працюють на вугіллі».
Андріан Прокіп також зауважує: аби пережити зиму, недостатньо відновити потужності. Ще потрібен надійний протиповітряний захист. Ключовими питаннями також є збільшення імпорту електроенергії з сусідніх країн та будівництво нових обʼєктів генерації, причому таких, щоби ворог не знав про їхнє місце розташування.