Хав’єр Донлукас Пелайо понад десять років навчає грі на фортепіано дітей, які мають розлади спектра аутизму. Останнім часом він працює з дітьми у Львові. Спеціально для Заборони журналістка та фотографка Катерина Москалюк розповідає про його унікальну методику.
Намальована музика
До – червона, ре – помаранчева, мі – жовта, фа – зелена, соль – блакитна, ля – синя, сі – фіолетова. Сім нот – сім кольорів веселки, лише п’ять горизонтальних ліній нотного стану – чорні. Клавіші фортепіано також не білі – на кожній є наліпка відповідного кольору. Музикант Хав’єр Донлукас Пелайо вирішив додати життю барв, коли йому запропонували проводити заняття для діток із аутизмом. Він – автор унікальної методики, яка допомагає дітям освоїти гру на музичних інструментах, розвивати дрібну моторику та мовлення. Хав’єр – мексиканець, але протягом останніх трьох років живе у Львові та працює в альтернативній музичній школі Muzcool.
Adagio
«Хав’єр знає українською мовою лише кілька слів, але йому цього достатньо для порозуміння з учнями. Спілкування мого сина з Хав’єром відбувається радше на невербальному рівні. Музикант каже Артему: «Привіт! Сідай, ти – молодець», а далі говорить музика», – розповідає Таня. Вона водить сина на уроки майже два роки. Бувало, що Артем відмовлявся займатися, лягав на підлогу. Хав’єр просив Таню вийти з класу, і вже через п’ять хвилин хлопчик сідав за фортепіано. «Хав’єр уміє знайти ключик до Артема. Вміє знайти підхід до кожного учня», – каже вона.
Коли Хав’єр був студентом Автономного університету Сьюдад-Хуарес на півночі Мексики, працював у коледжі мистецтв – викладав гру на фортепіано для дітей. Там йому запропонували навчати музиці дітей із аутизмом. Хав’єр вирішив спробувати, втім, нові учні потребували нового підходу.
«Я хотів, щоб заняття розвивали дрібну моторику та мовлення, щоб діти відчували класичну музику і навчилися читати ноти, тож на чорно-білих клавішах фортепіано з’явились наліпки усіх кольорів веселки, – розповідає він. – Нота «до», як і перша барва райдуги – червона».
У Мексиці Хав’єр займався з дошкільнятами. Вони разом слухали музику та писали диктанти: діти з аутизмом малювали ноти, які їм вдалося почути. Вийшли справжні твори мистецтва, які показували у художній галереї міста. Музикант гортає фотографії на мобільному – ось кучерявий хлопчик стоїть на тлі картини з химерними, як і його волосся, закрутками. Наступний кадр – яскраві плями, схожі на переплетені крила птахів. Кожна картина, як і кожна дитина – особлива.
Andante
Уже понад десять років Хав’єр працює з дітьми, які мають розлади спектра аутизму. Мав досвід роботи із слабозорими та сліпими, з дітьми із синдромом Дауна. В Україну Хав’єр приїхав три роки тому. Його дружина Леся чекала на дитину, лікарі рекомендували уникати переїздів, тож подружжя залишилось у Львові. Музикант продовжив роботу над своєю методикою у Muzcool. Торік вийшов друком його посібник «Методика навчання гри на фортепіано». Вгорі кожної сторінки – кольорові клавіші фортепіано, під ними – відповідного кольору ноти. Збоку намальована долонька, кожен палець якої має свій номер. Прості мелодії можна виконувати навіть одним пальчиком.
Хав’єр Пелайо розкладає альбомні листки, на які «перенесена» музика у вигляді різнобарвних ліній зі стрілками – це ноти, та геометричних фігур – це паузи. Він розповідає, що така методика допомагає читати ноти не лише дітям із різними захворюваннями, але й спрощує навчання на струнних інструментах – скрипці, альті, віолончелі. Стрілки вказують напрямок руху смичка. На відео віолончелістка виконує Баха. Кожну ноту Хав’єр показує на схемі, і музика набуває кольору.
Зараз Хав’єр працює з дітьми від трьох до 17 років. Головна вимога – це бажання вчитись, а ще відповідальне ставлення до домашніх завдань та участь батьків у навчальному процесі. Єдине, чого Хав’єр не допускає – це агресивна поведінка у класі. Заняття триває годину і підпорядковується певним правилам. Дітки дивляться відеоролики з популярними піснями, за допомогою кольорових ліній та геометричних фігур розбирають та вивчають мелодії. Часто за основу Хав’єр бере українські народні та сучасні популярні пісні (наприклад, «Киця, кицюня»), щоб дітки ідентифікували себе з українською мовою та культурою.
«Якщо учню більше до вподоби класична музика, то адаптую його улюблені мелодії до «різнокольорового» методу, і ми вчимось їх грати. Якщо у дитини абсолютний слух, то намагаюсь максимально розвинути її здібності, – каже Хав’єр. – Одним студентам цікавіше навчатися гри на інструментах, іншим – співати пісні та водночас удосконалювати мовлення. Коли ж дитина грає на фортепіано двома руками, задіяні обидві півкулі мозку – це допомагає краще розвиватись».
Allegro
Хав’єр зізнається, що неможливо не ототожнювати себе з батьками, які виховують дітей з аутизмом. Утім, наголошує, що моменти емоційного виснаження долає швидко, оскільки знає, що робить добру справу. «Вважаю, що дітей треба вчити поважати інших людей. Неправильно, коли діти з особливими потребами не мають змоги бавитися зі своїми ровесниками», – каже він.
Музика супроводжує Хав’єра усе життя. Його тато грає на фортепіано, мама співає. Пелайо перелічує імена відомих мексиканських композиторів: Хосе Ромуло Соса Ортіс, знаний як Хосе Хосе, Армандо Мансанеро, Педро Інфанте, Хав’єр Соліс, Хосе Альфредо Хіменес та Агустін Лара – їхні мелодії він слухав змалечку. У 12 років музикант разом із друзями з середньої школи створив власний панк-гурт. У старшій школі навчився грати на контрабасі та почав слухати джаз. В університеті вивчав естрадну та класичну музику.
Разом із ансамблем маріачі (найпоширеніший жанр мексиканської народної музики) мандрував світом: США, Італія, Іспанія, Франція, Нідерланди, Румунія, Болгарія, Сербія, Росія, Дагестан, Польща, Україна, Мексика, Австрія, Німеччина, виступав на організованих ЮНЕСКО заходах. Хав’єр був директором престижної академії мистецтв у місті Сьюдад-Хуарес на півночі Мексики та професором музичного факультету тамтешнього Автономного університету.
Зараз Хав’єр Донлукас Пелайо співпрацює із музиканткою, продюсеркою літературно-музичних проєктів та вокалісткою гурту «Джалапіта» Соломією Чубай. Вони разом готують новий інклюзивний проект, учасниками якого будуть і особливі учні Хав’єра.
Intermezzo
«Хав’єр працює з дітьми, які мають важку форму аутизму – не розмовляють, викидають речі, не можуть всидіти на місці ані хвилини. Він швидко їх заспокоює, і заняття починається», – каже Соломія Чубай. Вона – мама хлопчика з аутизмом. Їй важливо, щоб про цю проблему говорили. Втім, новий проєкт «Колискові для Олекси» не лише інформаційний, у ньому безпосередньо задіяні діти з розладами аутистичного спектра.
Соломія розповідає, що у проєкті будуть веселі пісні, щоб діти могли потанцювати чи поспівати з батьками у дорозі. У Академічного симфонічного оркестру INSO-Львів Соломія позичила для Хав’єра контрабас, тож попереду спільні репетиції. Хлопці з гурту Rockoko, розповідає вона, працюють над аранжуванням, зокрема і для хору «Дударик». Новий проєкт – інклюзивний, каже Соломія, важливо, щоб діти змалку ставилися до інших людей з повагою.
Усі пісні проєкту – авторські, спеціально до них створювалась музика та аранжування. Для своїх учнів Хав’єр вибирає спокійні мелодії, адже «Колискові для Олекси», каже він, – це музика для зцілення та заспокоєння.
