Показушні війська, обмінний фонд та невеликий вихід з України. Як минув третій тиждень курської спецоперації

На тлі подій у Курській області військові дії набувають нового розвитку. Збройні сили України продовжують впевнене просування, контролюючи все більші території на заході Росії. З огляду на стрімкі втрати та неефективність строковиків на третьому тижні Москва все ж вимушено почала перекидати додаткові сили з України, щоб утримати позиції.

Експерти не впевнені, що Росія здатна на потужну відповідь, попри потрясання кулаками. Ба більше, РФ вже зробила все, що могла. Кремль навіть використовує Білорусь для нагнітання ситуації. Але і це не спрацювало. Результати третього тижня курської спецоперації редакторка Заборони Світлана Гудкова обговорила з військовим експертом Іваном Ступаком.

Статистика просування в Курській області: кінець серпня 2024 року

Станом на 20 серпня, за офіційними даними, Сили оборони України контролювали 93 населені пункти в Курській області, загальною площею понад 1200 кв. кілометрів.

25 серпня президент Володимир Зеленський повідомив про подальше просування українських військових на відстань 1—3 км углиб території Росії та взяття під контроль ще двох населених пунктів у Курській області.

27 серпня головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив про контроль 1295 кв. км території та взяття в полон 594 військовослужбовців РФ.

РФ перекидає свої війська з України в Курську область

На початку української спецоперації Москва вирішила обороняти Курську область за допомогою строковиків. Проте очевидно, що стратегія виявилася невдалою: необізнані призовники почали масово здаватися в полон, а просування ЗСУ показує, що Росії потрібні значно більші сили на цьому напрямку. На третьому тижні курської спецоперації РФ почала перекидати війська з менш пріоритетних ділянок фронту в Україні, зокрема із Запорізького та Харківського напрямків.

Аналітики ISW знайшли докази того, що російське військове командування нещодавно передислокувало елементи 56-го полку ВДВ із району Роботиного в Запорізькій області до Курської області. Хоча поки що немає підтвердження присутності частин 51-го полку ВДВ у Курській області, факт, що командир цього полку доповідав Путіну разом з командирами інших підрозділів, які були нещодавно передислоковані, може вказувати на можливу його передислокацію.

«51-й полк ВДВ протягом останніх місяців перебував на Сіверському напрямку разом з іншими підрозділами 106-ї дивізії ВДВ. Однак нещодавно Росія передислокувала елементи 810-ї та 155-ї бригад морської піхоти з лінії фронту на півночі Харківської області та, ймовірно, частину 11-ї бригади ВДВ з району Часового Яру», — йдеться в аналітичному звіті ISW.

Наразі це не дуже великі сили, які виводяться з України, розповідає Забороні військовий експерт Іван Ступак. Проте, каже він, далі РФ може бути вимушена виводити більше.

«Для Росії строковики — болюча тема. Якщо на смерть найманців, контрактників їм начхати, то призовники — це ще діти й чиїсь сини, тож їх жаліють. І коли додому ці сини почнуть повертатися у трунах, Кремлю нічого не залишиться, як припинити їх відправляти на війну, а натомість дірки в обороні Курської області почнуть латати контрактниками, яких зніматимуть з різних напрямків на сході та півдня України», — вважає він.

За словами Ступака, вже зараз пропагандистські ‘воєнкори’ потроху панікують від такої можливості, бо оголення певних ділянок фронту, нехай і менш пріоритетних, дозволить провести ЗСУ контрнаступальні дії.

«Західні аналітики кажуть, що для вибиття українських військ з Курської області потрібно від 20 до 50 тисяч російських військових. Здавалося б, що 50 тисяч від тих 600 тисяч, що стоять в Україні, це навіть не 10%. Але, 600 тисяч — це ж не всі вояки, є обслуговуючий персонал, який складає третину від загальної цифри. А треба 50 тисяч реальних військових. І на них треба боєприпаси, медикаменти, паливо, харчі, вода та інше забезпечення. Тобто додаткові ресурси, які не доїдуть на ворожі позиції в Україні», — розповів військовий експерт.

На Київ чекає суворе покарання за вторгнення на територію РФ.

З погрозами за наступ ЗСУ у Курській області напередодні Дня Незалежності України виступив посол РФ у США Анатолій Антонов. «Щиро вам говорю, що президент ухвалив рішення. Я твердо переконаний, що всі понесуть суворе покарання за те, що сталося в Курській області», — заявив російський дипломат.

Відповіддю, і навіть не одною, пригрозив і прессекретар російського президента Кремля Дмітрій Пєсков. «Тут не йдеться про окреме рішення, зрозуміло, подібні ворожі дії, вони не можуть залишитись без відповідної відповіді. Відповідь обов’язково буде», — сказав він.

Чи треба вважати відповіддю масовані ракетні атаки, які Росія здійснила зранку 26 серпня та в ніч проти 27 серпня? Якби це було щось нове — можливо. Але, на жаль, це вже остогидла ситуація.

Як пише ISW, російські мілблогери радісно назвали атаку відплатою за Курськ. Іван Ступак вважає, що Кремль спробує продати населенню цю атаку як помсту.

«Таким чином каналізується невдоволення російського суспільства, бо я бачу сотні лайків та щасливих коментарів в російських пабліках, що “українці сидять без світла, так їм і треба”. Такими атаками російське керівництво каналізує будь-які внутрішні та зовнішні провали. Тобто у них та рубль “виприснув у вікно”, зате ми вдарили по “хохляцькій” електростанції, і все в Росії стає добре. От у них якась така логіка, і це їх повністю задовольняє», — пояснює військовий експерт.

Чи здатна Росія на щось більше? Навряд. Попри те, що російський ВПК продовжує працювати на повну потужність, попри міжнародні санкції, ці потужності не безмежні. Росіяни виготовляють близько 100-130 стратегічних ракет у місяць. Мова йде про такі типи ракет, як Х-101, «Кинджал» та «Калібр». Тож подібні масштабні удари можна очікувати не частіше одного разу в місяць. 

Білорусь (не)стягує війська до кордону з Україною

Днями МЗС України виступило із закликом до Білорусі відвести свої війська від українських кордонів. За даними української розвідки, Збройні сили Білорусі під виглядом навчань зосереджують особовий склад, техніку, танки, артилерію, РСЗВ та ППО в Гомельській області біля північних кордонів України. Крім того, на кордонах побачили найманців з російської ПВК «Вагнер». Наступного дня в ДПСУ повідомили, що прикордонники не спостерігають переміщення білоруської військової техніки чи особового складу в безпосередній близькості до кордону з Україною.

Іван Ступак все ж вважає, що вся ця історія зі стягуванням білоруських військ — не більше ніж намагання Мінська підігрувати Москві. Мовляв, дивіться: ми вас підтримуємо, нагнітаємо ситуацію у північних областях України, щоб Київ забрав війська з Курщини на захист своєї території. Та, як бачимо, це не спрацювало. Реальної ж загрози нападу білоруських військ Ступак не бачить. І ось чому.

«Моніторинговий проєкт “Беларускі Гаюн” повідомляв, що кількість особового складу армії РБ на кордоні з Україною налічує близько 1100 осіб. Це ні про що. Я спілкувався з білорусами, і вони розповіли, що Білорусь вже вимушена передавати Росії танки, які безпосередньо стоять на озброєнні РБ. Тобто в них вже закінчилась техніка, яка була на зберіганні. Питання: чим наступати? Та й бойового досвіду у білоруської армії немає, вони лише на навчаннях щось бігали-стрибали. Тож це більше показушні війська», — вважає військовий експерт.

Він також вказує на ймовірне бажання Лукашенка дистанціюватися від війни, адже залучення білоруської армії до бойових дій в Україні може обернутися загрозою його режиму.

«У випадку війни Лукашенко буде змушений роздавати зброю своїм громадянам. Він розуміє, що є велика ймовірність того, що вона буде повернута проти нього самого. Початок війни проти України автоматично відкриває для нас всі можливості для ураження білоруських об’єктів, для заходу на територію Білорусі полку Калиновського, повернення іммігрантів, звільнення засуджених опозиціонерів. І режим Лукашенка впаде», — резюмував експерт.