«Прийміть, будь ласка, партнерства, якщо ви проти корупції!»: чому законотворці не борються за тих, хто їх захищає? 

Право на рівність, визнання й захист особистих прав ЛГБТКІ+ військових усе ще залишаються неурегульованими. Хоча компромісний законопроєкт (про цивільні партнерства) вже не просто написаний, а підтриманий кількома парламентськими комітетами.

Винесенню його на розгляд не сприяє навіть рішення Європейського суду з прав людини, згідно з яким Україна зобов’язана ухвалити якийсь спосіб регулювання одностатевих стосунків, узаконення одностатевих стосунків. Інакше вважатиметься, що вона є порушницею Європейської конвенції з прав людини.

Аби розібратися із життєвими питаннями, українцям (і ЛГБТКІ+, і гетеросексуальним) без офіційного оформлення шлюбу доводиться проходити через приниження, несправедливість та корупцію, розповідають військові в матеріалі Громадське радіо. Текст опубліковано зі скороченнями.

Підтримка квір-спільноти

Опитування Київського міжнародного інституту соціології показало, що близько 70% українців підтримують надання рівних прав ЛГБТКІ+.

«Війна сприяє соціальному прийняттю квір-спільноти в Україні, і це неабияка несподіванка. Однією з причин, безперечно, є багаторічна громадська активність солдатів та солдаток, які належать до спільноти», — зазначає директор громадської організації з підтримки ЛГБТКі+ «Гендер Зед» у Запоріжжі Ростислав Мілевський.

Проте досі в реальності спільнота стикається з дискримінацією: йдеться і про працевлаштування, і про житло, охорону здоров’я, освіту та армію. Отже, очевидно, що потрібно юридичне врегулювання.

«Якщо людина гине через обстріл, через війну, то інша людина матиме право, по-перше, на успадкування спільного майна. Ми мали історію наших військових, які з бойових збирали гроші на спільний будинок. Військовий-гей раніше був одружений, однак з жінкою не комунікував. Він загинув. Дружина не хотіла слухати про іншого партнера — просто прийшла і забрала гроші. Навіть не хотіла отримати закривавлені речі військового, які хоча б дитині були важливі. Такі ситуації складно вирішити без закону», — пояснює менеджер із комунікацій ГО «Українські ЛГБТ+ військові за рівні права» Максим Потапович.

Цивільне партнерство

Він говорить про законопроєкт 9103, який має запровадити в Україні інститут реєстрованих партнерств. Це надасть можливість кожному та кожній укладати союз з людиною незалежно від статті, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Практика є успішною у понад п’ятнадцяти країнах світу: Італія, Чехія, Угорщина, Естонія, Хорватія, Ісландія та Франція. Вона розширює юридичні можливості не лише для представників ЛГБТКІ+, а і для всіх громадян та громадянок загалом.

«Ми неодноразово стикалися з тим, що наших військових просто не пускали. Або треба було включати якусь корупційний момент із медичними працівниками. Але знову ж таки, ми не хочемо поширювати корупцію! Тому прийміть, будь ласка, партнерства, якщо ви проти корупції!», — закликає Потапович.

Він уточнює, що не в усіх країнах Європейського Союзу є одностатеві шлюби, але є партнерство. Це суспільний договір між двома дорослими людьми будь-якої статті, який надає право іншій людині отримати статус члена сім’ї. За ним йде величезний перелік прав.

Законопроєкт № 9103

Ухвалення в Україні законопроєкту № 9103 — це мотивація для бійців та бійчинь боротися далі, каже бісексуальний військовий Петро Жеруха: «Для мене, як для військового, супер важливо — кожен день пригадувати, створювати, якщо він знищується, цей контакт з реальністю: у тебе є майбутнє. Деколи умови можуть ставати дуже нестерпними. І щоб такого не було, кожному військовому потрібен цей стрижень всередині, заради чого він взагалі тут знаходиться або переживає цілий купу різних негараздів на рівному місці».

Небінарні військові Кафа наголошують, що, всупереч стереотипу, запровадження реєстрованих партнерств важливе не тільки для військових, але і для цивільних українців та українок.

«Через російську агресію життя людини може обірватися у будь-який момент. Ніколи не знаєш, коли твоя черга, так би мовити. КАБ не вибирає: ти straight людина, гетеросексуальна або не гетеросексуальна», — кажуть вони.

Церква проти не церковного

В чому ж проблема з ухваленням Верховною Радою? Парламентар Дмитро Гурін (Слуга народу) каже, що вплив на народних обранців, зокрема, має церква, яка проти запровадження одностатевих союзів.

«Колеги з правового Комітету, як й інші колеги з інших комітетів, мають, цікаву позицію — ні. Чому ні? Бо ні. У цього немає жодних пояснень, окрім гомофобії. Немає жодної логіки. Просто люди не готові захистити сотні тисяч сімей в Україні, дати їм правовий захист, — зазначає Гурін. — Цей закон має рівно нуль відношення до церковних питань, це абсолютно інший інститут, це цивільний інститут. Цивільний означає НЕ церковний. Проте церква втручається у це питання, і от на рівні правового Комітету заблоковано було не тільки рішення комітету рекомендувати його в зал, але й передача законопроєкту в інший комітет».

Про те, що церква гальмує ухвалення законопроєкту 9103 говорить і комунікаційний менеджер спільноти «Українські ЛГБТ+ військові за рівні права» Максим Потапович: «На жаль, ми стикаємося насамперед з Радою Церков, у тому числі Московського патріархату, яка найактивніше поширює серед власних парафіян гомофобні, трансфобні меседжі, які дуже схожі по звучанню з тим, що ми чуємо на „Росія-1“ або від Скабєєвої. Вони ідентично звучать, і ми бачимо, що це не просто так. Росія активно включається, фінансує усе це, тому що вона розуміє, що це віддалить нас від дня, коли ми вступимо в ЄС».

Публічний тиск

Ініціаторка законопроєкту 9103 Інна Совсун (Голос) каже, що бачить позитивну зміну поглядів серед своїх колег та колежанок. Деякі члени того ж Комітету з правової політики змінили свою риторику з огляду на рішення Європейського суду з прав людини та тиск західних партнерів. За її словами, депутати переглядають свою позицію щодо законопроєкту через підтримку суспільства, яка зростає.

«Законопроєкт ухвалять, коли низка країн Північної Європи виставлять його політичною умовою для вступу в Євросоюз, — вважає Дмитро Гурін. — І тоді буде так само як зі Стамбульською конвенцією, яку вони ніяк не могли проголосувати. Коли ж від цього почала залежати наша євроінтеграція, то всі зажмурилися, набрали дихання і натиснули зелену кнопку. Ухвалили, і небо на землю досі не впало з того моменту. Так само буде і тут. Але потрібен публічний тиск».

Зазначимо, що регулювання українського законодавства щодо рівності прав усіх громадян і громадянок важливе не тільки для вступу України до ЄС, а й до Північноатлантичного альянсу.

Матеріал створено та опубліковано за підтримки Media Lifeline Ukraine