16 червня президенти США й Росії зустрілися й поговорили вперше після того, як Джо Байден очолив США. Зустріч пройшла в Женеві й багато хто називав її історичною, адже відносини двох країн перебувають у найжорсткішій з часів Холодної війни кризі. Проте подальші пресконференції обох лідерів не справили враження проривних: про жодні кардинальні зміни не повідомили. Журналісти Громадського були в Женеві в день зустрічі президентів. Заборона публікує цей репортаж із незначними змінами.
Раж біля вілли Ла Гранж
Розкішний парк Ла Гранж, куди у розпал літа зазвичай купа людей приходить милуватися трояндами, цього разу просто не впізнати. За більш ніж тиждень до зустрічі його закрили для відвідувачів, а у переддень саміту по периметру встановили додаткову огорожу та колючий дріт. Від ранку 16 червня усі підступи до вілли повністю перекриті для автівок — за винятком кортежів делегацій. Рух громадського транспорту у районі вілли перекрито, а від зупинки таксі ще хвилин десять доводиться йти пішки до пресцентру, розташованого просто через дорогу від Ла Гранж.
Вілла Ла Гранж — місце переговорів між Байденом і Путіним, 15 червня 2021 року. Фото: Колян Пастико / hromadske
Цей пресцентр — один із двох, що обладнали для журналістів з усього світу, — наша найближча точка спостереження за віллою. З-за паркану принаймні можна роздивитися прибуття кортежів Байдена й Путіна (на подив він приїхав вчасно). У цьому плані майже всі з півтисячі акредитованих на зустріч журналістів були приблизно в рівних умовах: потрапити за лаштунки саміту не вдається майже нікому.
«У нас тут фактично великий намет, який було споруджено всього за кілька тижнів. І вмістити він може близько 300 журналістів. Усі місця на вулиці для лайв-трансляцій на тлі вілли заброньовані заздалегідь. Їх усього 38, а попит був у рази більшим. Я не знаю, зі скількох країн приїхали журналісти, але була б дуже здивована, якби дізналася, що є країни, звідки журналісти на саміт не приїхали», — розповідає нам Ліз Корбін, представниця Європейської спілки телерадіомовлення, яка відповідала за медійне висвітлення саміту.
Вхід до вілли Ла Гранж побачити можна. Але розгледіти, як лідери тиснуть руки на ґанку, навіть попри нещодавні заяви Байдена про те, що він вважає Путіна вбивцею, нам не вдається.
Ну хіба що невеликій частині російських і американських журналістів, яких пустили на територію парку — вони першими почули початкові заяви президентів. Перед переговорами в старовинній бібліотеці маєтку Путін подякував Байдену за ініціативу зустрітися. Вона пролунала у квітні цього року на тлі нарощування російських військ поблизу українських кордонів і в Криму, а також очікувань подальшої ескалації. Байден же сказав перед зустріччю, що хоче визначитися, «які у нас з Росією є питання, що представляють спільний інтерес».
На цьому етапі між російськими й американськими журналістами розпочалася сварка: одні звинувачували інших у навмисному блокуванні проходу до бібліотеки для протокольної зйомки. Це був єдиний шанс потрапити всередину вілли: подальші 4,5 години переговори велися у вузькому й розширеному форматах за зачиненими дверима.
У вузькому форматі взяли участь Сергій Лавров і держсекретар США Ентоні Блінкен із перекладачами. У розширеному — інші представники делегацій. Разом із Байденом приїхали також радник із нацбезпеки Джейк Салліван і заступниця держсекретаря з політичних питань Вікторія Нуланд. З Путіним, серед інших, — його прессекретар Дмитро Пєсков, а також заступник голови адміністрації президента й куратор «українського питання» в Кремлі Дмитро Козак. Певні висновки із тем для обговорення можна було зробити уже з цього.
Зустріч проходила з суворими карантинними обмеженнями. Російську делегацію, частина якої прибула до Женеви ввечері напередодні саміту, змусили пройти тест на коронавірус, адже російська вакцина «Спутнік V», належні дві дози якої, імовірно, члени делегації давно отримали, не сертифікована в Шенгенській зоні, до якої належить Швейцарія. Коли журналісти запитали Лаврова про результати тесту, він віджартувався у своїй специфічній манері: «Розтин покаже».
Джо Байден прилетів до Женеви у другій половині дня 15 червня із Брюсселя — на завершення свого європейського турне, під час якого він зустрічався з британською королевою Єлизаветою II і прем’єром королівства Борисом Джонсоном, брав участь у самітах G7, НАТО й першому за сім років саміті США-ЄС. «Сполучені Штати повернулися» — наочно демонстрував Байден одне з гасел своєї передвиборчої кампанії упродовж цієї тижневої поїздки Європою. Але так він хотів ще і «звірити позиції» перед зустріччю з російським президентом.
Паралельні всесвіти Женеви
На мосту Монблан, яким треба перетнути річку, щоби потрапити на віллу з іншого боку озера, — прапори Росії та США, що нагадують про саміт. Настільки ж символічні кольори прапорів у бризках фонтану Же-До на Женевському озері, одному з найвищих у світі. А десь у паралельній реальності Женеви ввечері напередодні саміту влаштували акцію на підтримку ув’язненого в Росії опозиціонера Олексія Навального. Про його справу й подальшу долю в контексті захисту прав людини Путіна на пресконференції після саміту запитали щонайменше тричі. Той щоразу відповідав ухильно, показово не називаючи прізвища Навального. Звучало лиш «этот гражданин».
Женева взагалі дуже вдале місце для нагадувань про права людини: тут розташовані штаб-квартири багатьох міжнародних організацій, зокрема й європейська штаб-квартира ООН, друга за значущістю після нью-йоркської. Коли на віллі Ла Гранж починався саміт, на протест проти російської агресії у центрі Женеви вийшли й українці. У самому місті їх небагато, але, як нам розповіли після акції, багато хто з цієї нагоди приїхав з інших кантонів конфедерації.
«Нам було важливо показати, що ми, українці, стоїмо на своїх позиціях, що Україна неподільна у своїх визнаних кордонах, що Крим — це Україна й завжди буде Україною, що Донбас — це Україна, що Росія — агресор і завжди буде агресором. До нас доєдналися грузини, які живуть у Женеві, — ми спільно говорили, що Росія — агресор для Грузії й Молдови, що Росія вчиняє міжнародні злочини на території наших держав», — пояснила нам мотиви акції її правозахисниця й соорганізаторка Олена Виноградова.
За її словами, у переддень погодженого з адміністрацією міста протесту вони зіштовхнулися з провокаціями: невідомі почали поширювати фейки про те, що акція незаконна, і закликали не приходити на неї. Довелося зайвий раз пояснювати у соцмережах мету акції.
Права людини стали головною темою короткої пресконференції Байдена, зокрема його вступного слова до неї. Головна теза: захист основних прав кожного громадянина — це основа американської політики.
«Жоден президент США не може не захищати демократичні цінності, права і свободи людини. Я чітко дав знати Путіну, що ми будемо ставити питання про права людини, зокрема про Олексія Навального. Ми завжди розширюємо сферу прав людини, включаємо туди все більше й більше людей. Я сказав Путіну, що ми повинні мати чіткі основні правила гри, яких треба дотримуватися. І в нас є певні точки дотику», — сказав Байден.
Кульмінація: обмін позиціями
Близько 17:30 за Женевою переговори закінчилися. На екранах пресцентру, де можна було бачити трансляцію із двору вілли, з’явилося президентське авто: Байден вийшов з вілли, сів у машину й вирушив до готелю Intercontinental, де він зупинився днем раніше. Журналісти заметушилися й націлили камери на ворота парку у надії зняти від’їзд американського лідера. Але Байден, очевидно, виїхав з іншого боку.
Пресконференції Путіна й Байдена були кульмінацією довгоочікуваного дня саміту. Але чи то втома взяла своє, чи річ у тім, що переважна більшість американських та російських журналістів перебували у безпосередній близькості до президентів — у нашому пресцентрі (принаймні за нашими суб’єктивними спостереженнями) слухали брифінги не надто уважно.
Поки Путін відповідав на питання про враження від Байдена, Китай, Мінські угоди (у невиконанні яких звинуватив Україну), начебто підтримувану Америкою російську опозицію та санкції, журналісти позаду нас дуже зосереджено дивилися матч Туреччина — Уельс. А, до слова, про перемогу росіян у вчорашній грі з фінами Путін під час виступу згадати теж не забув.
За Байденом стежили уважніше — ймовірно тому, що його пресконференція була відверто живішою. Цікаво, що журналістів, які могли б поставити питання, він викликав самостійно, як завжди трохи забував імена й посади, жартував, просив в аудиторії дозволу зняти піджак та вдягнути окуляри через сильну спеку. Хоча пресконференція Байдена тривала лиш пів години, на низку питань він відповів значно предметніше й розгорнутіше, ніж Путін. Серед важливих та очікуваних від Байдена заяв — згадки про підтримку України та засудження диктаторського режиму Лукашенка у Білорусі.
«Я повідомив про непохитну прихильність США суверенітету й територіальній цілісності України. Ми домовилися продовжувати дипломатичні зусилля, пов’язані з Мінськими угодами, і я поділився нашої стурбованістю щодо Білорусі. Він не висловив незгоди з тим, що відбулося: у нього просто інша точка зору на те, що з цим робити», — підкреслив Байден.
Про членство України в НАТО згадали побіжно, «і говорити тут нема про що», заявив Путін. Питання про добудову «Північного потоку-2», яке напередодні зустрічі лідерів теж неабияк хвилювало Україну, Путін і Байден на брифінгах не згадали взагалі. Але це не означає, що про це не йшлося на саміті.
Зустріч Байдена й Путіна не стала одномоментним переломом на краще у взаєминах Росії та США, але, без сумніву, важливим був сам факт того, що вона відбулася. Напередодні саміту в адміністрації Байдена наголосили: не варто сприймати її як заохочення Росії в чомусь (тим паче зустріч ініціював саме Байден) або як певну легітимізацію порушень міжнародного права, до яких вдається Росія. Це лише початок діалогу між новою американською адміністрацією й незмінним російським президентом, який завдяки минулорічним поправкам до конституції офіційно підтвердив цей статус. Це лише перші кроки в танго, про яке казав Лавров: «Бо якщо хтось разом танцює брейк-данс, це уже, напевно, складніше виходить».
Багатьох журналістів цікавило, чи вдалося двом лідерам встановити особистий контакт. Принагідно пригадали і слова Байдена після зустрічі з Путіним у 2011 році про те, що він дивиться в очі російському президентові і не бачить там душі, і нещодавні заяви — про те, що Байден вважає Путіна вбивцею.
«Чи вдалося встановити певні особисті відносини, говорити складно. Але найголовніше те, що президент говорив із президентом, що на цьому рівні вони знайшли час і могли спокійно сидіти в одній кімнаті кілька годин. Вони не погодилися майже ні в чому: наприклад, коли президент Байден порушував питання прав людини або про американців, які відбувають терміни в російських в’язницях — у цьому є серйозні розбіжності в позиціях із Росією. Вони могли обмінятися думками. Далі побачимо, як усе розвиватиметься», — зауважила нам у коментарі офіційна представниця Держдепу США Андреа Калан.
За підтримки «Медиасети»
