Міносвіти та Рада церков підписали угоду про співпрацю. Розказуємо, як держава нав’язує учням «традиційні цінності»
Тиждень тому Всеукраїнська рада церков та Міністерство освіти і науки уклали п’ятирічну угоду про співпрацю, яка має на меті «виховання дітей та молоді». Ключові аспекти співпраці пов’язані з утіленням «християнських моральних принципів» через систему освіти. Особливу увагу приділили сімейним цінностям, «яким сучасний світ кинув великий виклик». Розповідаємо, що передбачає новий договір та як ще держоргани намагалися прищепити релігійні цінності учням загальноосвітніх закладів.
Що передбачає документ
У договорі, який підписали міністр Сергій Шкарлет та голова Ради церков, архієпископ Святослав Шевчук, йдеться про те, що «належне моральне і духовне виховання дітей, підлітків і молоді є спільним завданням, яке стоїть як перед Міністерством освіти і науки України, закладами освіти, так і перед церквами та релігійними організаціями». Угода передбачає такі пріоритети:
- недопущення закладення у навчальну літературу та навчальні програми положень, що суперечать традиційним сімейним цінностям українського народу, становлять загрозу знецінення інституту сім’ї, материнства і батьківства та позбавляють сім’ю, відповідальне материнство і батьківство значення виховного ідеалу;
- викладання курсів морального спрямування у закладах загальної середньої освіти, виховання на засадах моральних і духовних цінностей у закладах дошкільної освіти;
- ліцензування освітньої діяльності закладів вищої духовної освіти та подальша акредитація їхніх освітніх програм;
- співпраця у розвитку приватних закладів дошкільної та загальної середньої освіти задля забезпечення рівних умов для всіх навчальних закладів цих рівнів, незалежно від форм власності;
- забезпечення належної освіти неповнолітніх дітей, які перебувають у закладах пенітенціарної системи;
- утворення Громадської ради з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями.
Ще 11 лютого 2021 року Шкарлет заявляв, що плани щодо запровадження у школах уроків християнської етики — це фейк. А вже 12 лютого обговорював із Всеукраїнською радою церков викладання християнської етики у школах та зазначав про необхідність діалогу між державою та релігійною спільнотою для подальшого вдосконалення державно-конфесійних відносин, зокрема у сфері освіти. В МОН у відповідь на офіційний запит не пояснили, як саме відбуватиметься виконання угоди. Не відповіли у міністерстві і на питання, чи порушує ця угода норми Конституції України, а саме статтю 35, згідно з якою «церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви». Керівник департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні, митрофорний протоієрей Олекса Петрів повідомив Забороні, що в нього немає відповіді на це. «Всі питання будуть вирішуватися колегіально», — сказав він.
Державні органи та поширення моралі
Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій) та має світський характер. Але запровадження «традиційних сімейних цінностей» на державному рівні відбувається регулярно і часто викликає шквал обурення. На таких уроках дітям насаджують стереотипні та дискримінаційні консервативні уявлення, ігноруючи принципи науковості, критичного мислення та рівності.
Цього року до шкільних бібліотек планували закупити 459 примірників видання «Щоб у 16 не було запізно», у якому йдеться про правила виховання дівчаток та хлопчиків з перших років життя. Книжка розповідає, що дівчинку потрібно вчити доглядати за собою, бути красивою, м’якою, вміти співпрацювати, ніколи не конкурувати, просити пробачення, не давати здачі. А хлопчикам навпаки потрібно створювати умови, де вони можуть себе проявляти, сперечатися; потрібно вчитися поважати їхнє бажання й інтереси та привчати контролювати емоції. Книга стала збіркою всіх можливих гендерних стереотипів та пропонує виховувати дівчат м’якими та зручними, а хлопців — сильними та владними. Але скандал, який тривав довкола неї менше ніж два дні, змусив МОН відмовитися від закупівлі книжок.
У липні 2021-го з бібліотек Івано-Франківщини вилучили всі примірники книжки-коміксу «Принцеса+принцеса: довго і щасливо», де зображені стосунки двох жінок, адже така література «підриває інститут сім’ї в Україні». Підставою для вилучення книжок стали звернення від представників християнських спільнот Івано-Франківська.
У тому ж Івано-Франківську 30 липня 2021 року депутати міської ради просили ввести в усіх українських школах уроки християнської етики. Йшлося про програми морально-духовного спрямування: «Основи християнської етики», «Біблійна історія та християнська етика», «Християнська етика в українській культурі». Депутати зазначили, що предмет християнської етики є «стратегічно важливим» для збереження духовності та школи цінностей.
Типова освітня програма для 5–9 класів передбачає з 2022 року введення подібних предметів. У деяких українських школах вже кілька років є факультативні курси: «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі», «Біблійна історія та християнська етика», «Школа подружнього життя» та «Православна культура Слобожанщини», на яких вчать, що тільки життя за Божими заповідями може бути повноцінним та щасливим. На одному з таких занять вчителька запалювала свічку, щоб запросити Бога на урок.
У 2019 році у 132 школах України запровадили курс «Основи сім’ї», на якому старшокласників учили, як вибирати партнера, створювати сім’ю та виховувати дітей. Після шквалу обурень стосовно надмірної релігійності його відправили на антидискримінаційну експертизу та зупинили викладання. У підручнику говорили про те, якою має бути справжня жінка, вказували, що контрацепція неетична та є вбивством, а переривання вагітності має безліч негативних наслідків. Вже у травні 2020-го цей курс відновили за умови перевидання підручника й зробили необов’язковим. З вересня 2021 року цей предмет викладатимуть у всіх школах Тернопільської області. Підручник досі не відповідає вимогам чинного законодавства і міжнародній ініціативі рівних можливостей, бо містить дискримінаційні наративи та стереотипізовані судження.