Допомагайте дітям, а не дитячим будинкам. Колонка Зої Мельник

Нещодавно на честь дня народження президента України Володимира Зеленського співробітники Офісу президента закликали українців фінансово підтримувати дитячі будинки. Що не так із цією ініціативою й чому це обурило фахівців із прав дітей, пояснює керівниця всеукраїнської організації «Захист прав дітей» Зоя Мельник.

Понад п’ять років я висвітлюю порушення прав дітей у дитячих місцях несвободи — дитячих будинках, притулках та інтернатах. Там, як і в будь-яких інших місцях несвободи, є всі умови для порушень цих прав: повна влада над дитиною, соціальна ізоляція, відсутність доступу до правосуддя, закріплена багатовікова традиція насильства, повна безкарність адміністрації і, як наслідок, корупція та кругова порука. Не секрет, що такі місця приваблюють садистів та педофілів: там створені райські умови для задоволення потреб хворої психіки.

У дитячих будинках, інтернатах та притулках діє жорстка ієрархія та кумівські зв’язки. Діти в цій системі є лише ресурсом та джерелом збагачення для адміністрації та чиновників, кожен з яких має свою «статтю доходу». Заробляють і на розпилюванні бюджету, коли купують дорожче та отримують відкати, і на «мертвих душах», коли просто прописують вихованців, яких не існує, і на крадіжці волонтерської допомоги. Наприклад, в одеському притулку «Світанок» під час розслідування тортур над дітьми ми з’ясували, що працівники продають волонтерську допомогу в сусідніх селах, а для звітності звозять до притулку непотрібне рване барахло. Саме тому, попри потоки матеріальної допомоги, діти ходили взимку в гумових капцях та синтетичних лосинах.

Ще одна з найбільших корупційних складових у цій системі — усиновлення. Усиновлювачам навіть тяжкохворих дітей буквально викручують руки, вимагаючи за сприяння усиновленню гроші, які нібито йдуть на допомогу дітям. У цій сфері є маса посередників, які надають послуги з усиновлення за десятки тисяч доларів. За певну суму чиновники можуть усе: і розлучити рідних братів та сестер, і намалювати дитині потрібний діагноз для дозволу на міжнародне усиновлення. А якщо усиновлювачі не хочуть платити хабарі, то судитимуться за право на дитину роками.

Попри це, реформа деінституціалізації, тобто перехід від інтернатної системи виховання дітей до сімейних форм, гальмується, і навіть адміністрація президента закликає підтримувати дитячі будинки, де діти живуть як кролики в клітці.

Дитина в інтернатній системі безправна та знелюднена, бо для системи вона не людина, а прибуток. За таких обставин усі жахіття, що відбуваються з дитиною всередині системи, закономірні. Я вже мовчу про такі тонкощі, як наслідки для психіки дітей, які ростуть без люблячої значущої дорослої людини, без сім’ї та в умовах ізоляції. Є маса досліджень про «синдром відчуження», розлади прив’язаності та інші наслідки виховання «державних» дітей.

Раніше я часто писала, що кожен, хто дає гроші «мадоннам» із дітьми на вулицях, підтримує злочинний бізнес. Те саме і з дитячими будинками. Якщо ви даєте гроші дитячим будинкам, ви у такий спосіб заохочуєте злочинну систему, залишаючи дітей у ній. Системі невигідно працювати над деінституалізацією, як це робить увесь цивілізований світ, адже тоді вона втратить прибуток.

Підтримувати дітей у дитячих будинках і підтримувати адміністрацію, перераховуючи туди гроші, — це не одне й те саме. До речі, вартість утримання однієї дитини в будинку дитини становить близько 100 тисяч гривень на місяць. І замість того, щоби розібратися, куди й на що йдуть ці кошти та направити ресурси на підтримку сімей у складних життєвих обставинах, нам пропонують, по суті, подвійне оподаткування.

Хочете допомагати дітям — допомагайте сім’ям.

Подивіться навколо: чи немає у вас по сусідству сім’ї, де, наприклад, дитина з інвалідністю, і сім’я гостро потребує допомоги? Чи мами, яка виховує дітей одна? Чи просто сім’ї, у якій трапилася бідність, хвороба, втрата роботи або інші обставини, за яких у дітей з’являється великий ризик опинитися в інтернаті? Допоможіть їм!

Допомагайте сім’ям, які забирають дітей з інтернатів, допомагайте сім’ям, де є діти з інвалідністю. У кожному місті є дитячі будинки сімейного типу, яким потрібна допомога, або організації, які допомагають вихідцям з інтернатів. Підтримуйте організації, які давно та успішно працюють із такими дітьми та сім’ями. Наприклад, «СОС Дитячі Села Україна» або «Мартін-Клуб».

Зрештою, пройдіть курси наставництва й самі станьте наставником для дитини, яка не має сім’ї.

А допомога дитячим будинкам — це не допомога, а ілюзія. Це не добро для дитини, а «галочка» для себе чи боженьки. Чим раніше ми все це зрозуміємо — тим краще насамперед дітей.