Україна об’єдналася з європейською енергосистемою. Розповідаємо, що це означатиме для України
16 березня 2022 року Україна приєдналася до енергетичної системи Європейського союзу. Цю подію помилково почали повʼязувати з російським нападом — мовляв, такий привілей був би недоступним для України, якби не війна. Та енергетичній євроінтеграції України передували довгі роки роботи, а потрібні для синхронізації експерименти відбувалися безпосередньо в умовах війни. Керівник відділу розслідувань Олександр Гуменюк разом з енергетичним експертом Віктором Куртєвим розповідає, чому це однозначна перемога та що це означатиме для України.
Як українська енергосистема виглядала до війни?
До 24 лютого українська енергетична система складалася з двох незалежних частин. Перша — основна — частина Об’єднаної енергосистеми (ОЕС), яка охоплює переважну більшість усіх електростанцій різного типу та інші об’єкти електроенергетики, що є в Україні. В них спільний режим виробництва, передачі та розподілу електроенергії. Ця система працювала синхронізовано та передбачала експорт-імпорт електроенергії з Білоруссю та Росією.
Друга частина української енергосистеми — це так званий «Бурштинський енергоострів». Він не залежав від основної частини ОЕС і працював на потужностях Бурштинської ТЕС та кількох менших електростанцій. Це також дозволяло експортувати електроенергію та забезпечувати нею частину Львівщини, Закарпатську та Івано-Франківську області.
Бурштинська ТЕС у м. Бурштин Івано-Франківської області. Фото: Кашуба Тарас / УНІАН
У такому вигляді українська енергосистема працювала близько 25 років, однак весь цей час українські чиновники та спеціалісти працювали над тим, аби змінити ситуацію та зробити українську енергосистему повністю незалежною від Росії.
Серед них був, зокрема, й експерт з питань енергетики Віктор Куртєв. Ось що він каже про це Забороні: «Ми йдемо цим шляхом з 2005 року. Я тоді працював у НЕК «Укренерго», і ми у 2005 році разом з Молдовою подавали заявку в ENTSO-E [тоді UCTE — Європейська мережа операторів системи передачі електроенергії]. За ці 17 років проведена величезна робота, були витрачені великі кошти, що дозволило значною мірою привести українську енергосистему до європейських стандартів (є декілька виключень, які наразі в роботі), зробити її більш гнучкою та надійною».
Як війна вплинула на енергетичну євроінтеграцію України?
На початку 2022 року Україна перебувала вже на фінальній стадії перед синхронізацією з європейською енергосистемою. Згідно з дорожньою картою, для остаточного приєднання залишалося ще кілька етапів. Найближчий з них — так званий зимовий експеримент з ізольованої роботи. Віктор Куртєв пояснює, що Бурштинський острів мали від’єднати від Європи, синхронізувати з основною частиною ОЕС України, а потім від’єднати від енергосистем Росії та Білорусі.
«В такому ізольованому режимі, відповідно до узгодженої програми, необхідно було провести експерименти. Результати експериментів мали показати, що у зимовий місяць, коли у нас максимум навантаження у системі, вона здатна збалансувати сама себе», — зауважує він.
В ізольований режим роботи енергосистему України перевели 23 лютого, а перший день експерименту припав на перший день російського вторгнення.
«24-25-26 лютого, відповідно до програми, були проведені всі експерименти, ніяких форс-мажорів в енергосистемі не відбулось, електроенергія була, а частота в енергосистемі трималась на рівні 50 Гц, попри часткове руйнування енергетичної інфраструктури. У неділю, 27 лютого, коли ми мали синхронізуватись у зворотному напрямку, зі зрозумілих причин було прийнято рішення залишатись у роботі в ізольованому режимі», — говорить Куртєв.
Віктор Куртєв
За раніше наміченим планом, після закінчення експерименту Україна мала б знову перейти у свій звичний режим роботи та під’єднатися до енергосистеми Росії та Білорусі. Далі, за дорожньою картою, Україна мала б повторити такий самий експеримент вже влітку, а 2023 року українську енергосистему почали б підключати до енергосистеми ЄС на постійній основі. Однак війна змусила переглянути ці плани.
За словами Віктора Куртєва, зимовий експеримент показав принципову готовність української енергосистеми. Були й свої нюанси, зокрема, проблема низькочастотних коливань, та їх визнали некритичними. Тож європейці прийняли рішення про дострокову синхронізацію, яку провели силами НЕК «Укренерго» 16 березня.
«На сьогодні Україна — це єдина енергосистема (тобто більше немає Бурштинського острова), у нас розірвані електричні зв’язки з Білоруссю та Росією і ми працюємо синхронно з Європою. Поки що без комерційних перетоків, але, за моїм прогнозом, протягом місяця ми погодимо з європейцями умови комерційних перетоків, і, якщо буде потрібно, зможемо за потреби експортувати чи імпортувати електроенергію за західним інтерфейсом до України», — додає Куртєв.
Що це все означає для України?
Перший і головний плюс від енергетичної євроінтеграції — це незалежність від Росії. Куртєв каже, що протягом років підготовки Україні постійно «вставляли палки в колеса». Найбільше незадоволених та тих, хто виступав проти, було в Німеччині та Франції. Також є прямі докази того, що лобістські групи з цих країн прямо фінансувалися з Росії.
«Росія використовує електроенергію як зброю. Але сталось так, як сталось, тобто ми зараз — частина великої європейської синхронної зони, за якийсь час ми погодимо всі умови комерційної роботи і це дуже велике завоювання», — зазначає Віктор Куртєв.
Окрім політичної перемоги, є і майбутні економічні вигоди: «Європа — це велика енергосистема, це великий ліквідний ринок, який має достатньо високу ціну. Тобто для нас це великий експорт, залучення наших енергетичних потужностей, — пояснює Куртєв. — Наприклад, до війни зимовий максимум навантаження у системі був 24 000 — 25 000 МВт. Встановлена потужність української енергосистеми — 54 000 МВт. Попри те, що частина цих резервних потужностей законсервована вже багато років, ми маємо великий запас і доступ до європейського ринку».
