Арктичний лід тане, оголяючи трильйонні ресурси. Вгадайте, хто мріє їх захопити?

Арктика — не найочевидніший регіон, за який іде протистояння між РФ та ще п’ятьма країнами, що активно розгортають там військові бази. На прохання Заборони політологиня Єлизавета Павленко розповідає, чому цей регіон такий важливий, чи справді зосередження військових баз в Арктиці загрожує чимось на кшталт холодної війни та наскільки імовірний збройний конфлікт між РФ та НАТО на північному фронті.

Арктика — один з регіонів, за які конкурують США та РФ. Чому вона така важлива?

Насамперед через ресурси та логістику. 

За оцінками Геологічної служби США, в Арктиці зосереджено 30% нерозвіданих запасів природного газу та 13% нафти. Проте природною перешкодою для експлуатації її значних ресурсів був суворий клімат, який почав змінюватися з кліматичною кризою. Внаслідок глобального потепління багатовіковий полярний лід тане, відкриваючи доступ до ресурсів вартістю трильйони доларів: покладів нафти, газу, вугілля, золота та срібла.

Танення льодовиків також змінить торговельні маршрути: відтепер кораблі можуть пересуватися через Арктику в літні місяці. Цей шлях значно коротший за актуальні сьогодні для судноплавства Суецький чи Панамський канали. 

Крім того, Льодовитий океан має останні великі запаси риби на планеті. На думку експертів Міжнародного інституту сталого розвитку, льодовики можуть повністю розтанути до 2035 року, відкриваючи неймовірні економічні можливості та не менш неймовірні загрози екології.

РФ претендує на найбільшу кількість ресурсів (і розгортає в Арктиці військові бази). Ось фактори, які їй завадять

На майбутні ресурси претендують шість країн: Канада, Сполучені Штати, Данія, Норвегія, Ісландія та Росія, які вже розпочали заходи з мілітаризації регіону. Кожна з країн усвідомлює вигоду від володіння ресурсами (адже ринок досі тримається на класичних енергоносіях та корисних копалинах), збільшує військові витрати та розгортає в регіоні воєнні сили з метою захисту власних інтересів та територій, на які претендує. 

Згідно з міжнародним правом, морські території розподіляються за межами континентального шельфу — зони, що межує з береговою лінією країн та вважається продовженням їхніх територій. Маючи найдовшу берегову лінію, представники РФ зацікавлені в половині території Арктики — так країна отримає майже половину ресурсів. Її західні сусіди схиляються до більш справедливої співпраці та рівномірного розподілу, а отже, і видобутку корисних копалин. 

Комісія ООН з питань меж континентального шельфу вже схвалила більшість претензій Росії на морське дно в Північному Льодовитому океані. Проте рішення може змінитися, адже на ці території, зокрема район хребта Ломоносова, претендують Данія та Канада, чиї заявки розглянуть не раніше 2032 року. 

Аби мирно врегулювати питання розподілу, існує так звана Арктична рада. Головування Росії в ній припало саме на початок повномасштабної агресії проти України (воно мало закінчитися до кінця 2023 року). Після повномасштабного вторгнення в Україну країни-члени Арктичної ради  оголосили Росії бойкот та припинили участь у засіданнях. «Рішення Москви вторгнутися до сусідньої незалежної та суверенної держави робить співпрацю практично неможливою в осяжному майбутньому», — сказав представник США. У 2022–23 роках військова присутність кожної з країн посилилася, а діяльність Арктичної ради продовжили вже без участі Росії. У відповідь Москва заявила, що не планує співпрацювати з іншими країнами.

Насамперед арктичні ресурси надважливі для російської економіки, що спирається на експорт енергоресурсів — зокрема газу та нафти, які під час російсько-української війни стали інструментом шантажу. Кошти від продажу газу та нафти, які тепер надходять з країн Азії та Африки, йдуть на фінансування війни в Україні. З ресурсами Арктики російський уряд, ймовірно, отримав би набагато більше засобів для фінансування війн в зонах своїх інтересів.

Економічна вигода — не єдина мотивація Росії. Танення льодовиків оголить північний кордон Росії, який раніше був захищений кілометрами льодових просторів. Це збільшує вразливість і без того незахищених кордонів РФ, якій не вистачає особового складу і ресурсів для їх прикриття.

Як виглядає мілітаризація Арктики збройними силами Росії?

Починаючи з  2007 року Арктика стала одним з магістральних геополітичних пріоритетів РФ. Наприкінці 2010-х Росія розпочала новий виток мілітаризації регіону, перша хвиля якої вщухла з завершенням холодної війни. Росія відкрила понад 50 старих сторожових постів, закинутих з часів розпаду Радянського Союзу, і оновила радіолокаційні станції та прикордонні пункти. Аби контролювати величезний простір, російська армія модернізувала базу військово-повітряних сил на острові Земля Олександра — найпівнічнішому військовому форпості Росії в Арктиці, де розміщуються винищувачі МіГ-31.

У 2021 році північне командування військово-морських сил РФ модернізувало морські корпуси та підвищило статус Північного флоту, зона дії якого включає Арктику. Відтепер це один з п’яти військових округів, сформованих на території РФ, що підкреслює важливість регіону. Вздовж північного узбережжя Росії систематично відбуваються навчання морських сил, аби відпрацювати оборону та штурм портів. Росіяни випробовують нові човни та планують озброїти кораблі ракетами «Кинжал». До флоту додаються балістичні підводні човни та атомні криголами, будівництво яких відтепер обмежене через західні санкції. 

Вторгнення в Україну підтвердило імперіалістичні амбіції Росії, які ігнорувалися ЄС, Британією і США. Анексія Криму у 2014 році підтвердила намір путінського режиму розширяти території. У порівнянні з колишніми країнами-жертвами російської агресії Арктика має набагато більшу стратегічну важливість з огляду на кількість ресурсів, нові торгові шляхи та захист кордонів. 

Як інші арктичні держави реагують на діяльність РФ? 

Упродовж останнього десятиліття держави Арктичної ради нарощували військову присутність у регіоні. Військово-морські сили США збільшують кількість есмінців, а повітряні сили розміщують все більше винищувачів в Алясці. США регулярно направляють патрулі в Баренцеве море, яке довгий час вважалося «заднім двором» Росії — своєрідний сигнал та нагадування, що це міжнародні води. 

Принцип співпраці, запропонований арктичними державами, частково впроваджується НАТО. Так, Норвегія дозволила розмістити американські військові бази на своїй території, де збройні сили США зберігають боєприпаси та транспортні засоби на випадок потенційного конфлікту з Росією.

У 2018 році в Норвегії відбулися наймасштабніші за останні роки навчання НАТО. 50 тисяч військових разом з сотнями одиниць бронетехніки та літаків відпрацьовували захист свого північного флангу. Навчання повторилися у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

На ресурси Арктичного регіону претендує і КНР, хоча не межує з Північним Льодовитим океаном

Уряд КНР вважає, що ресурси Арктики слід ділити не тільки між країнами, що межують з регіоном. «Арктика є успадкованим багатством усього людства. Північний Льодовитий океан — не задній двір чи приватна власність жодної з прибережних держав, — йдеться в заяві Державного океанічного управління Китаю 2010 року. — Згідно з міжнародним правом, кожна країна світу має рівні права на експлуатацію Північного Льодовитого океану». Комуністична партія Китаю запропонувала кожній країні світу отримати відсоток арктичних територій, пропорційний кількості населення (цю пропозицію підтримала Індія, країна з найбільшим населенням у світі). За цією логікою Китай претендував би на чверть запасів Арктики. 

Усвідомлюючи слабкість своєї позиції у порівнянні з арктичними державами, Китай прагне скористатися ресурсами через розширення ініціативи «Один пояс, один шлях». Ця глобальна зовнішньополітична стратегія має на меті поширення впливу Китаю та забезпечення доступу до ресурсів завдяки розвитку інфраструктури в інших країнах.

Так, у 2018 році Китай запропонував побудувати три аеродроми в Гренландії та ще один на норвезькому острові Шпіцберген — і отримав відмову. У березні 2021 року Фінляндія відхилила пропозицію щодо розширення північної авіабази: уряд КНР очікував, що в обмін на інфраструктурні впровадження китайські літаки зможуть літати в Арктику з нібито дослідницькими цілями. Китай також намагався купити порти у Швеції та Норвегії. Ці ініціативи не були реалізовані, тож КНР буде намагатися перенести їх у Росію.

Як війна в Україні вплинула на безпекову ситуацію в регіоні?

Арктика, ймовірно, може стати майданчиком потенційного протистояння Росії та НАТО. Після приєднання до альянсу Фінляндії та Швеції, які систематично моделюють військові дії в холодній гірській місцевості (що значно підсилить НАТО), в регіоні відновлюється протистояння часів холодної війни. Вторгнення РФ в Україну привело Альянс в бойову готовність: попри стратегічні провали російських військ, їхніх ресурсів вистачить ще не на один збройний конфлікт. 

Зараз небезпека військового протистояння в Арктиці найвища з XX століття, хоча імовірність прямого зіткнення Росії та НАТО залишається низькою. Один з факторів, що завадить РФ проводити масштабні військові операції, — те, що значна частина сухопутних військ РФ, зокрема й арктичні підрозділи, була знищена в Україні (а на полі бою була помічена арктична техніка спеціального призначення). Хоч північні бази залишаються укомплектованими, російська військова присутність в регіоні зменшилася, а зброя оборонпрому РФ довела свою неефективність. Розміщені на кораблях Північного флоту «Кинжали» вважалися гіперзвуковими, проте українські зенітні підрозділи довели, що американський ЗРК Patriot здатний їх знешкодити.

Зіткнення РФ з арктичними державами залишається вкрай малоймовірним, але не неможливим. Ось декілька прикладів, чому

Служба геополітичної розвідки припускає, що Росія вдаватиметься до провокацій поблизу Норвегії — відтепер найбільшого постачальника газу до ЄС. Російські дрони вже зараз літають поблизу критичної інфраструктури Норвегії, а підводні човни та авіація значно підвищили активність біля її кордонів.  

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг відмітив «значне нарощування російських військ на крайній півночі», про що свідчать супутникові знімки. Йдеться про відновлення підрозділів, які минулого року були відправлені в Україну, а також про ремонт радарних баз РФ.

Норвезька розвідка, своєю чергою, стверджує, що кораблі Північного флоту Росії вперше після закінчення холодної війни розгортають тактичну ядерну зброю на борту. Під загрозою російських диверсій можуть опинитися бурові платформи, трубопроводи чи підводні кабелі, розташовані у відкритому морі. Руйнування «Північного потоку» лише доводить вразливість цих об’єктів. 

Майбутнє конфлікту в Арктиці зводиться до тривалого протистояння. Маючи перевагу на суші, США та їхні союзники, найімовірніше, розмістять в регіоні численні винищувачі та військові кораблі з метою залякування Росії та запобігання провокаціям.