Брейншторм: Чому я плачу в спортзалі?

Двічі на місяць у рубриці «Брейншторм» наукова журналістка Настя Травкіна розглядатиме листи читачів Заборони, у яких вони пишуть про цікаві (або дошкульні) для них ментальні, психологічні чи просто побутові проблеми, і відповідатиме на запитання через призму нейронаук. 

— Дорога Настю, чому я плачу виключно в спортзалі? Зазвичай я оптимістично налаштована, можливо, навіть стоїчна людина, якій непритаманна різка зміна настрою чи емоцій. Але під час чи після тренування відчуваю смуток і безнадію. При цьому я не думаю про щось погане (принаймні так мені здається).  

Анонім

— Дорогий аноніме зі спортзалу, 

ми всі іноді буваємо емоційними, навіть там, де треба виважувати штангу. Впевнена, інші читачі назвуть безліч екзотичних місць, де можна пустити сльозу, поки ми шукаємо відповідей у науці. 

На жаль, поки що дослідження плачу проводять тільки на тваринах або на людях, які мають патології плачу, а під час ридання залучено стільки процесів, що досліджувати їх не так просто, навіть якщо обвішати вас датчиками просто в спортзалі й засунути в апарат фМРТ з пластиковими гантелями.

Хоча сльози, спричинені емоціями, — суто людська поведінка, дитинчата багатьох тварин та птахів «плачуть» вокально під час розлучання з матерями. Людина відрізняється тим, що, по-перше, плаче не тільки в дитячому віці, а по-друге, вона не тільки видає специфічні звуки, а й пускає сльози. Вчені припускають, що людський плач розвинувся як еволюційно вигідна стратегія отримання уваги та турботи, причому вигідна не лише малюкам, але дорослим і навіть соціальним групам — корисно все, що провокує просоціальну поведінку.

Наука знайшла докази одночасно двох протилежних ефектів плачу на організм: збудження (зазвичай супроводжує стрес) та заспокоєння (сприяє зменшенню збудження після стресу). Але загальна закономірність у різних дослідженнях така: плач, який збуджує нервову систему, — це стресовий сигнал біди й прохання про допомогу, а ридання, яке її гальмує, — спосіб відновлення фізіологічного (і, можливо, психологічного) балансу після стресу. Все залежить від того, як і коли ми плачемо.

Нейробіологія не має відповіді на запитання «чому мене переповнюють емоції?». Емоції людини — складна біопсихосоціальна конструкція. Під «біо» розуміємо не тільки мозок, а й усе тіло; під «психо» — наші інтерпретації фізичних відчуттів та психологічні структури; під «соціо» — культурні та соціальні установки, якими ми керуємося. У мозку немає «червоної кнопки», яка запускає емоційність, тому немає і однієї простої відповіді.

Однак є причини, які можуть уплинути на те, що ридання наздоганяють вас саме під час спортивних навантажень.

Ви перетренувалися

Можливо, ви тренуєтеся надто багато. Без достатнього відпочинку та відновлення інтенсивні тренування можуть спричинити синдром перетренованості. Він проявляється порушенням роботи нервової й ендокринної систем та імунітету, сильною мінливістю настрою, падінням працездатності, проблемами зі сном, постійною втомою. Перетренованість може знизити рівень тестостерону й підвищити рівень кортизолу та адреналіну — це фізіологічно відповідає стану стресу. 

Якщо такі тренування відбуваються на тлі підвищеного зовнішнього рівня стресу (наприклад, від обстрілів) доволі довго, то можна «перетиснути» і ввести своє тіло в стан депресії (пригнічення різних функцій — наша захисна реакція в ситуації, коли рівень небезпеки непереборний і ефективніше економити сили, а не активізуватися на боротьбу).

У вас занадто жорстка дієта (або ви не доїдаєте)

Можливо, ви чули про дратівливість та плаксивість людей, які сидять на жорстких дієтах. Це не безпідставний стереотип. В умовах дефіциту калорій тілу доводиться працювати сильніше, щоб отримати доступ не з їжі, а із запасів самого тіла. Нестача енергії може викликати дратівливість і занепокоєння, зокрема знижувати здатність контролю над своїми емоціями.

Усього два дні аеробних навантажень у поєднанні з нестачею калорій можуть призвести до порушень когнітивних здібностей. Якщо ви ходите в зал, щоб схуднути, навантажуєтеся і при цьому не отримуєте вдосталь поживних речовин, є загроза спричинити стан хронічного стресу й порушення ендокринних процесів, особливо якщо ви вже досягли дефіциту маси. Низькокалорійні дієти можуть призводити до нестачі серотоніну, який виробляється з амінокислоти триптофану. 

Низький рівень серотоніну корелює з розладами харчової поведінки, що формує замкнене коло:

• обмеження в їжі може знизити рівень серотоніну;
• низькі рівні серотоніну провокують розлади харчової поведінки;
• ще мізерніше харчування призводить до подальшого зниження рівня серотоніну.

Ваші м’язи «згадують» про травму

Можна сказати, що ПТСР — це нейронні патерни, які «застрягли» в мозку та не можуть інтегруватися в його нормальну роботу через травматичний досвід. Психологи тілесно-орієнтованої терапії вважають, що «зламані» нейромережі можуть постійно стимулювати тіло, створюючи зони травматичної напруги.

Вправи в залі можуть призводити до активізації чи розслаблення отриманого вами в травматичній ситуації «м’язового панцира». Сигнали від м’язів, що колись «зафіксували» травму, можуть надходити до амигдали — мигдалеподібного тіла в лімбічній системі мозку. Воно відповідає за обробку емоцій, а також бере участь у формуванні ПТСР та травматичних інтрузій (флешбеків). Такий зв’язок може активізувати мигдалину і провокувати повторне переживання травматичного досвіду. Необов’язково для цього ловити «в’єтнамські флешбеки» — іноді це просто сльози.

Ви надто швидко дихаєте

Є прямий зв’язок між диханням і настроєм. Стресові й тривожні стани амигдали в мозку супроводжуються плутаним, прискореним та поверхневим диханням. Сучасні лабораторії боротьби зі стресом і тривожністю використовують повільне дихання як зворотний зв’язок тіла з мозком: дослідження показують, що уповільнення дихання знижує психологічний стрес, змінюючи діяльність вегетативної та центральної нервової систем.

Повільне дихання збільшує варіабельність серцевого ритму (висока варіабельність відповідає високій стресостійкості) і посилює потужність альфа-хвиль у мозку (вони відповідають за бадьорий настрій). Тому розмірені вдихи й видихи знижують симптоми збудження, занепокоєння, депресії та гніву.

Якщо ваше дихання під час тренувань занадто поверхневе, швидке й плутане, ви можете зумовити фізіологічний патерн негативних емоцій, навіть коли з вами не трапилося нічого поганого.

Вам потрібна підтримка

Відповідно до еволюційної теорії, людські ридання могли розвинутися під впливом соціальної вигоди. Певні дослідження показують, що більшість респондентів відчувають поліпшення настрою після плачу, третина — жодних змін, і лише 10% — погіршення. 

Учені з’ясували, які умови роблять плач корисним. Ті, хто під час ридання отримував соціальну підтримку, частіше повідомляли про нормалізацію чи покращення настрою, ніж ті, кого ніхто не втішив. А ті, хто соромився своїх сліз, ще рідше повідомляли, що відчули полегшення після плачу.

Під час опору повномасштабній військовій агресії Росії багатьом людям в Україні (як і тим, хто вимушено покинув країну) потрібна підтримка. Варто з увагою ставитись одне до одного, особливо в такі моменти вразливості, як плач. Тим більше він, здається, з’явився в процесі еволюції саме для того, щоб допомогти нам справлятися з важкими часами не тільки самостійно, а й завдяки взаємній підтримці.