Сьогодні, 18 березня, триває 23 день війни. За цей час багатьом з нас довелося пережити, побачити та почути те, чого не заслуговує переживати, бачити та чути жоден з людей. Війна приносить не тільки втрати та розруху навколо, але й серйозно впливає на нашу психіку. Скоріш за все, упродовж багатьох років після війни нам доведеться звертатися до психотерапевтів, багатьом діагностують посттравматичний стресовий розлад. Заборона пояснює, як проявляється ПТСР та що можна зробити вже зараз, щоб покращити своє життя в майбутньому.
Що таке посттравматичний стресовий розлад?
Про цей діагноз вперше почали говорити після Першої світової війни. Впродовж історії ПТСР мало різні назви. Наприклад, під час Громадянської війни у США 1861–1865 років цей стан описували як «серце солдата». Після Першої світової війни говорили, що у пацієнта «панцирний шок», після Другої світової це була «бойова втома». Та насправді ПТСР діагностують не лише у військових.
Це психічний розлад, що може виникнути у людей, які пережили або стали свідками травматичної ситуації. До таких ситуацій можна віднести війну, стихійні лиха, нещасний випадок, терористичний акт, зґвалтування або напад, погрози життю або цілісності тіла. Водночас ПТСР може розвиватися і в людей, які стали свідками жорстоких подій.
Колаж: Катерина Круглик / Заборона
Сам діагноз ПТСР вимагає взаємодії із певною подією, яка його спричиняє. Ця взаємодія не обовʼязково має бути прямою. Розлад може виникнути і в людини, яка дізналася про деталі насильницької смерті когось з близьких або друзів. Також в зоні ризику ті, хто регулярно стикається із деталями насильства — наприклад, судмедексперти чи поліцейські.
Як зрозуміти, що у мене ПТСР?
Люди з ПТСР мають інтенсивні тривожні думки та почуття, повʼязані із їхнім досвідом. Це триває довгий час після безпосередньо травмуючої події. Людина постійно заново переживає ці ситуації в своїй голові та навіть бачить жахи, повʼязані із ними. Пацієнти з ПТСР часто відчувають страх, печаль або гнів, можуть почуватися відірваними від звичного життя або інших людей. Також вони можуть уникати певних ситуацій, які нагадуватимуть їм про травмуючий досвід. Наприклад, якщо говоримо про ПТСР після війни, то людина може уникати голосних звуків, які нагадуватимуть сирени, вибухи або постріли, а також може лякатися випадкових дотиків.
Загалом симптоми ПТСР можна розділити на чотири категорії:
Навʼязливі думки, регулярні мимовільні спогади, тривожні сни. Спогади можуть бути настільки яскравими, що люди відчуватимуть, що переживають травматичний досвід або бачать його на власні очі тут і зараз — це називається флешбеком.
Уникнення людей, місць, дій, обʼєктів чи ситуацій, що можуть нагадувати про травматичні події. Людина намагається свідомо чи підсвідомо не згадувати про цей досвід та не говорити про нього, ніби відсторонюючись від подій.
Зміни у настрої та свідомості: нездатність згадати важливі аспекти травматичної події, негативні думки та почуття, що тривають довго та призводять до спотворення уявлень про себе чи інших, наприклад: «Я поганий», «Нікому не можна довіряти». Також може викривлятися уявлення про причини чи наслідки того, що сталося. У цьому випадку людина може втрачати інтерес до різних справ, що приносили задоволення, та здатність відчувати позитивні емоції.
Збудженість: дратівливість та спалахи гніву, схильність до самопошкодження, манії та проблеми зі сном.
Колаж: Катерина Круглик / Заборона
Ви можете відчувати всі симптоми зараз, коли одна велика травматична подія ще триває. Але щоб поставити діагноз ПТСР, симптоми мають тривати щонайменше місяць після закінчення війни і заважати звичному життю. Також перед тим, як поставити цей діагноз, лікар має відкинути інші ймовірні причини — наприклад, депресію, захворювання мозку або гормональний збій.
Як це лікувати?
Посттравматичний стресовий розлад — це повноцінний медичний діагноз, тому і лікувати його потрібно виключно під наглядом лікаря. Первинне лікування — психотерапія.
Вдало підібраний психотерапевт, який вміє працювати з травматичним матеріалом, допоможе навчитися позбавлятися симптомів, виправляти хибні уявлення про травматичні події або їхні причини та наслідки, управляти собою під час стресових подій тощо. Також з ПТСР гарно працює групова терапія.
Колаж: Катерина Круглик / Заборона
Ваш лікар також може підібрати вам медикаменти, якщо це потрібно. У поєднанні з психотерапією це дасть ще кращий результат. Це можуть бути антидепресанти або антитривожні препарати.
Можна щось зробити, щоб зі мною цього не сталося?
Перше, що вам слід знати: стовідсоткового рецепта немає. Зазнавати ПТСР можуть не всі, хто зіткнувся з травматичним досвідом. Комусь допоможуть закладені від природи механізми захисту. Крім того, більш вразливими є люди, які вже переживали травматичний досвід раніше, зокрема, в ранньому віці. Завадити формуванню розладу в умовах війни складно, проте деякі поради допоможуть вам легше переносити деструктивні події.
- Памʼятайте, що все, що ви відчуваєте зараз — цілком нормальна реакція на той треш, який щосекунди відбувається навколо.
- Не звинувачуйте себе у надмірній емоційності, дозволяйте собі плакати.
- Намагайтеся регулярно харчуватися та достатньо спати. Якщо є можливість займатися спортом — взагалі прекрасно.
- Уникайте зараз кіно, передач та компʼютерних ігор, де зображується насилля або вбивства (якщо це не вбивства русні — коли дуже хочеться, то чому б ні).
- Навчіться повністю розслабляти тіло, коли відпочиваєте — для цього є чимало практик.
- Багато говоріть з людьми про свої почуття та переживання. Приймайте підтримку від тих, хто готовий вам допомагати.
- Намагайтеся вже зараз шукати варіанти психотерапії. З початком війни багато терапевтів перейшли на безкоштовне консультування, скористайтеся цим.
- Збережіть якийсь ритуал із довоєнного часу та регулярно повторюйте його — наприклад, якщо читали щодня книжки, то і зараз намагайтеся виділяти собі хоча б 20 хвилин на читання.
- Доглядайте за собою: регулярно приймайте душ, якщо є така можливість, розчісуйте волосся, голіться, якщо раніше це робили, доглядайте за шкірою обличчя та волоссям.
Колаж: Катерина Круглик / Заборона
Основне, на чому варто концентруватися — війна рано чи пізно закінчиться, і далі доведеться приходити до тями самим та відбудовувати країну, наскільки кожному з нас вистачить сил. Тримаймося та використовуймо кожну можливість піклуватися про себе тут і зараз.
