Чому так багато російських генералів помирають в Україні?

• Російські війська втрачають генералів, тому що багато підрозділів армії РФ виявилися небоєздатними — танки вирушають в бій без підтримки артилерії.
• Військові РФ використовують звичайні мобільні телефони та незашифроване радіо, що полегшує ЗСУ пошуки їх позицій.
• Великі втрати серед російських командирів батальйонів, полків і бригад можуть бути навіть більшою проблемою, ніж втрати генералів.

Українські чиновники наголошують про смерть сімох російських генералів за півтора місяці повномасштабної війни. Для порівняння, під час окупації Афганістану в 1979-89 роках Радянський Союз втратив не більше шести генералів за перші пів року війни. Втрати серед російських генералів втілюють тактичні невдачі Кремля, проте смерть старших офіцерів може бути не найгіршим наслідком для РФ.

Заборона розповідає, чому найвище керівництво РФ зазнає таких великих втрат під час війни з Україною.

Масова загибель російських генералів на війні в Україні: причини

Однією з причин високого рівня смертності серед російських генералів є те, що РФ не впоралася із боями на Півночі України. Багато російських підрозділів виявилися небоєздатними для участі у війні, оскільки танки вирушили вперед без артилерійської підтримки. Бойовий дух російських військових був низьким, матеріально-технічне забезпечення слабким, а кількість втрат великою, пише The Economist.

У більшості професійних армій кадри старшого рядового персоналу, або унтер-офіцери, наглядають за військами і часто беруть на себе керівництво меншими підрозділами у воєнний час. Сержанти — це «хребет НАТО», — каже один із офіцерів альянсу. Російській армії бракує лідерів серед керівництва, через це старші офіцери змушені йти вперед, щоб самостійно оцінити ситуацію.

Проблемою для російських командирів на фронті може бути низький рівень кібербезпеки. Російські війська мають сучасні радіоприймачі з шифруванням Azart, але їх занадто мало — можливо, через корупцію — згідно зі звітом британського аналітичного центру Royal United Services Institute. Російські солдати використовують незашифроване радіо та звичайні мобільні телефони.

Ці повідомлення можна не тільки перехопити, але і знайти їхнє джерело. Росія використовувала цю техніку проти українських сил на Донбасі після 2014 року — тепер Україна налаштовує цей метод на росіян і використовує снайперів, щоб відбити сили старших офіцерів і артилерію та бомбардувати їхні позиції.

Генерали — не найбільша втрата Росії

Втрати серед генералів втілюють тактичні невдачі Росії у перший місяць війни з Україною, проте смерть старших офіцерів може бути не найгіршим наслідком для РФ.

Україна заявила, що 29 березня поблизу Харкова нейтралізувала полковника Дениса Курило, командира 200-ї окремої мотострілецької бригади. Такі офіцери ще більш важливі гвинтики у військовій машині Росії, тому що багато знають про свої бойові частини. 

«Я думаю, що великі втрати серед російських командирів батальйонів, полків і бригад можуть бути навіть більшою проблемою, ніж втрати генералів, – зауважив Роб Лі з Королівського коледжу Лондона, — цих втрачених бійців справді важко замінити». 

Генерали у більшості армій — це ті, хто вище рангом за полковника чи бригадира. Зазвичай вони командують великими формуваннями, такими як дивізії та корпуси.  Генералів убезпечує те, що керування такими формуваннями відбувається з великих штабів, що, як правило, лишаються на великій відстані від лінії фронту — поза зоною дії артилерії та ракет.

Америка втратила дев’ять генералів у боях у В’єтнамі — це трапилося за понад 20 років, а не кілька тижнів, і більшість загинули, коли збили їх гелікоптери. За останні два десятиліття війни в Афганістані та Іраку загинув лише один американський генерал — його застрелив афганський солдат. Навіть під час кривавої окупації Афганістану в 1979-89 роках Радянський Союз втратив не більше шести генералів за перші шість місяців війни.

Під час Другої світової війни близько 235 радянських генералів загинули в боях, за книгою Олександра Маслова «Полеглі радянські генерали» (ще понад 200 загинули іншими способами). Навіть тоді, під час найгіршого періоду — з червня 1941 року, коли Німеччина вторглася у Радянський Союз, до листопада 1942 року, коли Червона Армія оточила Вермахт під Сталінградом — у середньому вбивали трохи менше шести генералів на місяць, приблизно стільки ж, скільки й тепер.

Раніше Заборона розповідала, що росіяни використовують зґвалтування як воєнно-психологічну зброю, аби принизити та зламати поневолених українців.