Деякі зірки безслідно зникають: астрономи наблизилися до розгадки дива

• Певна кількість великих зірок може помирати раптово та непомітно для людського ока.
• Вчені зробили такий висновок, поспостерігавши за однією із зоряних систем у сусідній галактиці під назвою Велика Магелланова Хмара.
• Згадана система називається VFTS 243, в ній знаходиться чорна діра. Однак VFTS 243 не має ознак вибуху наднової, який зазвичай супроводжує утворення чорної діри.

Нова теорія може пояснити загадкове зникнення деяких зірок з нічного неба, яке астрономи спостерігали протягом багатьох років. Очікується, що відкриття зробить поштовх у вивченні існування та смерті космічних об’єктів у Всесвіті.

Заборона розповідає про таємницю зникнення зірок.

Згасання зірок без наднової: що за феномен

Наприкінці життя масивні зірки, виснаживши своє паливо, стають нестабільними. Їхнє життя завершується потужним вибухом наднової. Однак протягом декількох років частина великих тіл просто зникла з поля зору людства. Науковці вважають, що зірки можуть повністю схлопнутися й перетворитися на чорні діри без жодних помітних змін, пише Science Alert. 

Авторами теорії є члени міжнародної групи науковців, очолюваної астрофізиком Алехандро Вінья-Гомесом з Інституту Нільса Бора в Данії та Інституту астрофізики Макса Планка в Німеччині. Як приклад вони наводять систему VFTS 243 у галактиці Велика Магелланова Хмара, що неподалік від Чумацького Шляху. VFTS 243 складається з чорної діри та супутникової зірки. Втім, система не має ознак вибуху супернової, хоча вважалося, що він завжди супроводжує утворення чорної діри.

«Колапс настільки повний, що вибух не відбувається, нічого не викидається назовні, і ніхто не спостерігає яскравої супернової на нічному небі. Астрономи дійсно зафіксували раптове зникнення яскравих зір у недавні часи. Ми не можемо бути впевнені у прямому зв’язку, але результати аналізу VFTS 243 наближають нас до достовірного пояснення», – кажуть фахівці.

Коли зірка, масивніша за Сонце у вісім разів, перетворюється на супернову, процес відбувається вкрай хаотично. Її зовнішні шари, що становлять більшу частину маси, викидаються в космос, утворюючи величезну хмару пилу та газу. Ця хмара розширюється і може існувати протягом сотень тисяч, а то й мільйонів років.

Тим часом ядро зірки, не підтримуване тиском термоядерного синтезу, колапсує під дією гравітації. Від цього вона перетворюється на ультращільний об’єкт — нейтронну зорю або чорну діру, залежно від початкової маси космічного тіла. Якщо вибух наднової нерівномірний, він може виштовхнути ядро у космос. Іноді в небі можна навіть простежити траєкторію ядра до хмари, яку воно викинуло під час загибелі, але через деякий час матеріал розсіюється.

Система VFTS 243 дуже цікава сама по собі, кажуть дослідники. Її зірка має вік приблизно 7.4 млн років, вона перевищує масу Сонця майже у 25 разів. Водночас чорна діра, яка також є складником системи, переважує нашу зірку у 10 разів.

«Результати вказують на VFTS 243 як на найпереконливіший приклад для спостереження теорії про зоряні чорні діри, що утворюються через повний колапс, коли вибух наднової не відбувається. Це важлива перевірка наших моделей. Ми очікуємо, що система послужить важливим орієнтиром для майбутніх досліджень еволюції та колапсу зірок», — каже астрофізик Ірен Тамборра з Інституту Нільса Бора.

Нові знімки телескопа Евклід: що на них зображено

Напередодні Європейське космічне агентство поділилося знімками, зробленими на космічний телескоп Евклід. Він робить можливим не тільки спостереження за космічними об’єктами, а й дослідження темного Всесвіту, пише IFLScience.

Усе, що трапляється на очі астрономам поза Землею, складається з матерії. Звичайна матерія формує видимі об’єкти космосу, які притягуються між собою через гравітацію, а темна матерія та темна енергія – невидимі. Про темний Всесвіт відомо небагато. Цікаво, що він не складається з елементарних частинок, як звичайна матерія, але впливає на гравітацію.

«Евклід надзвичайно дивовижний. Усі галактики, усі зірки, усе, що ми бачимо із Землі, становить лише 5% Всесвіту. Евклід допоможе нам виміряти непрямий вплив темної енергії та темної матерії, щоб ми могли краще зрозуміти, як вони функціонують. Ми все одно їх не побачимо, але можемо побічно виміряти їхній вплив. І це насправді дуже захоплююче», — каже генеральний директор Європейського космічного агентства, доктор Йозеф Ашбахер.

На свіжих світлинах видно кілька дуг світла та спотворені галактики. Ефект, коли масивний об’єкт так сильно змінює часопростір, що діє як величезне збільшувальне скло, називають сильним гравітаційним лінзуванням. Евклід здатний виявляти ці дуги, які підтверджують візуальне збільшення галактик.

Унікальний телескоп може вимірювати форму галактик з високою точністю. За допомогою спотворень їхніх форм вчені можуть реконструювати розподіл темної матерії у трьох вимірах. Крім того, Евклід відстежує життєдіяльність зірок, допомагаючи науковцям краще розуміти еволюцію галактик та історію утворення зірок.
Раніше Заборона розповідала про екзопланету, на якій рік минає за день. Космічне тіло, віддалене від нас на відстань понад 50 світлових років,  помітили біля невеликої та холодної зірки.