ФІФА зробила так, що Саудівська Аравія проведе ЧС-2034 з футболу. Чому це погано

Міжнародна федерація футболу (ФІФА) прямує курсом підтримки порушення прав людини. Все частіше головні турніри з найпопулярнішого виду спорту проводять у країнах з авторитарними режимами. І річ не так у грошах (хоча і в них, звісно, теж), а в тому, що за приголомшливими рампами стадіонів і феєрверками в темряві мовчання приховуються смерті невідомої кількості людей. Скільки українців загинуло через російських загарбників? Скільки людей померло на роботах у Катарі? Скільки вільнодумців зникло в аравійських пустелях? Ніхто не в змозі порахувати.  

Редактор Заборони Даніїл Царевський розповідає, як сталося, що ФІФА віддала ЧС-2034 Саудівській Аравії після численних відверто жахливих подій, пов’язаних з турнірами в Росії та Катарі й самими країнами.

Чемпіонат світу — 2034: рішення асоціації 

ФІФА підтвердила отримання заявки на проведення чемпіонату світу 2034 року тільки від однієї країни — Саудівської Аравії. Тепер можливих господарів турніру чекає ретельний процес оцінювання заявки та ухвалення рішення через рік — до четвертого кварталу 2024-го.

Свою заявку подала тільки Саудівська Аравія, тому що ФІФА фактично унеможливила конкуренцію за організацію турніру у 2034 році.

На початку жовтня стало відомо, що чемпіонат світу — 2030 проведуть Марокко, Іспанія та Португалія, а стартові матчі (по одному) приймуть Уругвай, Парагвай і Аргентина. Таким чином турнір відбудеться одразу на трьох континентах.

«Рада ФІФА, що представляє весь світ футболу, одноголосно погодилася відсвяткувати сторіччя чемпіонату світу з футболу, який уперше провели в Уругваї 1930 року. І матч у 2030 році, звичайно, буде зіграно на стадіоні, з якого все почалося, — “Сентенаріо” в Монтевідео», — сказав президент асоціації Джанні Інфантіно.

БЛОК Правило унеможливлює подачу заявок на проведення наступного турніру від країн із цих континентів. За чемпіонат світу — 2034 могли боротися лише учасники конфедерації Азії та Океанії. Після того як оголосили регламент турнірів, минуло лише кілька хвилин, перш ніж Саудівська Аравія висунула свою заявку.

Охочі мали менш як чотири тижні, щоби підтвердити інтерес до чемпіонату. Головним конкурентом була Австралія, якій не вистачало стадіонів: для проведення турніру в країні має бути мінімальна кількість підготовлених арен (або їх потрібно збудувати). Щоб нівелювати цю умову, необхідно було подати спільну заявку з будь-якою країною тієї ж конфедерації або документальні гарантії, що стадіони будуть збудовані. 

Однак підготувати їх у такий короткий строк неможливо. І з часом стало зрозуміло, що охочих приєднатися до заявки Австралії не буде. У підсумку за кілька годин до дедлайну Федерація футболу Австралії повідомила, що не претендуватиме на проведення турніру.

«Імовірність того, що ФІФА може віддати Саудівській Аравії чемпіонат світу 2034 року, попри жахливе становище з правами людини та закритість для будь-якого моніторингу, показує, що зобов’язання ФІФА дотримуватися прав людини — обман», — заявив директор глобальних ініціатив Human Rights Watch Мінкі Ворден.

Футбол: як використовують авторитарні режими

Можливість футболу впливати на маси — грандіозна: фінал ЧС-2018 подивилося 1,2 мільярда глядачів, і це тільки наживо. Трансляцію торішнього чемпіонату світу в Катарі увімкнуло вже майже 1,5 мільярда, а загальні охоплення турніру в соціальних мережах та медіа становлять 5 мільярдів людей. Гра з м’ячем щороку стає все популярнішою, і цим навчилися користуватись авторитарні держави для своєї мети.

Приклад Росії та Катару, які приймали чемпіонати світу у 2018-му та 2022 роках, показав, що футбол — ефективна зброя з відбілювання власної репутації. 3 мільйони фанатів приїхали до РФ, яка окупувала території іншої держави, тільки тому, що ця країна приймає головну спортивну подію планети.

Наприклад, до проведення чемпіонату світу Катар строго засуджували у світовій спільноті за недотримання прав робочих мігрантів. Відколи країні присудили провести це грандіозне змагання, на катарських будівництвах загинуло більше ніж 6,5 тисяч працівників. Люди втрачали життя через недотримання правил безпеки, ненормований робочий графік у спеку. ЗМІ, футболісти та тренери намагалися говорити про проблему, проте до бойкоту турніру це не призвело.

Не допомогли й спроби поліпшити ситуацію з правами ЛГБТК+ (за одностатеві зв’язки в Катарі передбачена смертна кара). Гравці й тренери європейських збірних збиралися виступити проти дискримінації: капітани команд мали носити під час матчів веселкові пов’язки. ФІФА заборонила будь-які атрибути, які б натякали на підтримку спільноти, а за ігнорування табу гравцям загрожувала дискваліфікація. Команди побоялися ставити спортивні результати проти цінностей — і акція закінчилась, так і не почавшись.

Отож, закривши очі на ціну, дійові особи отримали, що хотіли. ФІФА — гроші й відкритий рахунок, фанати — ігри, а режими — танці під свої дудки. Чемпіонат світу з футболу є чи найефективнішою рекламою, яку можна замовити своїй країні. Адже «спорт — поза політикою».

Саудівська Аравія: вбивство Хашоґджі, права жінок та ЛГБТК+

Наприкінці 2021-го інвестиційний фонд уряду саудитів PIF купив англійський клуб «Ньюкасл», а за останній рік у Саудівську Аравію переїхали грати мастодонти найпопулярнішого спорту: Кріштіану Роналду, Неймар, Садіо Мане. Загалом команди чемпіонату тільки влітку витратили на переходи майже мільярд євро. Усі ці гроші не зароблені за чесними правилами бізнесу, а вкладені державою: країна розраховує зробити саудівську лігу однією з 10 найкращих у світі до 2030 року. 

Про стратегію відбілювання репутації в уряді Саудівської Аравії кажуть відкрито, припинивши заперечувати, що мають великі проблеми через убивство опозиційного журналіста, а також дискримінацію жінок і ЛГБТК-спільноти.

«Якщо так званий спортвошинг збільшить ВВП моєї країни на 1%, то ми продовжимо його практикувати. Мене не турбує термін. Завдяки спорту зростання ВВП становить 1%, і я прагну до того, щоб воно збільшилося до 1,5%. Називайте як бажаєте, але ми отримаємо ці 1,5%», — прокоментував закиди про відмивання репутації на спорті принц Мухаммед ібн Салман. 

2 жовтня 2018 року оглядач Washington Post Джамаль Хашоґджі зайшов до консульства Саудівської Аравії в Туреччині. З будівлі журналіст не вийшов, а його тіла так і не знайшли. Вважається, що розправу над дисидентом було узгоджено з найвищим керівництвом країни. Про це свідчить факт, що турецьких слідчих до будівлі консульства допустили лише 15 жовтня на шість годин, а доступ до паркінгу дозволили ще через два дні. Пізніше з’явилися аудіозаписи розмов усередині посольства, на яких чутно, як журналіста задушили.

Лише 2015 року жінки в Саудівській Аравії отримали можливість голосувати на виборах, 2018-го — водити машину, а 2021-го — жити без чоловіка чи опікунів.

І хоча з правами жінок публічна політика змінюється під тиском, Саудівська Аравія живе за законами шаріату — це одна з 69 країн, де кохання прирівняно до злочину, а за одностатеві зв’язки тут передбачена смертна кара. Схожа практика лишилась тільки у восьми країнах світу: вже згаданому Катарі, Ірані, Об’єднаних Арабських Еміратах, Ємені, Мавританії, Нігерії та Сомалі.

«За те, що ми, європейці, робили протягом останніх 3 тисяч років, ми маємо просити вибачення стільки ж, перш ніж повчати людей моралі. Реформи та зміни потребують часу», — відповів президент ФІФА Джанні Інфантіно на хвилю критики, викликану проведенням чемпіонату світу — 2022 в Катарі. 

Імовірно, що так само будуть виправдовувати й Саудівську Аравію перед майбутнім турніром. У ФІФА підвищили ставки й раді, щоб чемпіонат світу провела країна, яка купує права на проведення суперкубків інших держав.

Втім, у медалей, які розігруються на чемпіонатах, є й другий, світлий бік: що активніше говоритимуть у медіа та соцмережах про злочини щодо прав людей, то більше шансів на припинення тенденції. Адже спорт — це і є політика.