У лютому цього року ми опублікували розслідування про запуск українського супутника «Січ-2-30», що відбувся 13 січня 2022 року. Для української космічної галузі запуск став першим за 10 років та мав ознаменувати її відродження. Однак щось пішло не так. Керівник відділу розслідувань Заборони Олександр Гуменюк з’ясував, що з супутником, куди він подівся та чому разом з ним у відкритому космосі пропали державні кошти.
Запуск супутника мав відбутися на ракетоносії американської компанії Ілона Маска SpaceX. Державне космічне агентство України навіть мало на руках контракт на запуск, що коштував $1 млн. Та оскільки українська сторона вчасно не внесла авансовий платіж, контракт скасували. Згодом, за славетною корупційною традицією, у схемі з’явився нідерландський посередник: він гарантував місце для супутника на ракетоносії SpaceX, але вартість послуги зросла майже вдвічі — до $1,8 млн.
Було в цій історії дещо підозріле: нідерландська компанія найняла субпідрядником українську фірму ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», яка начебто мала виготовити спеціальні плити для кріплення супутника до ракети Маска. Однак голова економічного комітету парламенту Дмитро Наталуха з посиланням на дані Служби експортного контролю стверджував, що ця фірма передала адаптер та кріплення, які з самого початку вже були виготовлені на КБ «Південне».
Окрім багатьох непрозорих схем, в організації запуску були й інші проблеми. Річ у тім, що після запуску супутника на орбіту з ним не вдалося встановити стабільний зв’язок, що унеможливлювало нормальну роботу «Січ-2-30». Коли запитань ставало все більше, у КБ «Південне» зрозуміли: мовчати — не вихід. 27 січня на офіційній сторінці підприємства з’явилося повідомлення про стан супутника.
Ілюстрація: Марія Петрова / Заборона
«Ряд зовнішніх чинників, пов’язаних з особливостями кластерного запуску, не дозволив установити стійкий зв’язок з космічним апаратом під час критично важливих перших сеансів і забезпечити своєчасну побудову його штатної орієнтації, — написали в «Південному». — Орієнтація залишилася такою, коли на робочі поверхні сонячної батареї потрапляє лише відбите від поверхні Землі сонячне випромінювання або короткочасне пряме випромінювання під досить малим кутом. Поєднання цих факторів призвело до негативного впливу на енергетичний баланс апарата».
Окрім цього, на підприємстві повідомили, що очікують відновлення стабільної роботи супутника через 1–2 місяці. З моменту запуску минуло вже пів року, проте новин про супутник ми не чули й досі. Від нашого джерела Заборона отримала документ, який допоміг розібратися, що насправді відбувається з супутником.
Все погано
Ми отримали листа, що був відправлений від імені міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Павла Рябікіна на ім’я прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля. У ньому міністр доповідає своєму керівникові про стан супутника.
Згідно з викладеною там інформацією, попри обіцянки апаратників космічної галузі, із супутником так і не вдалося встановити нормальний зв’язок.
У листі зазначено:
- «Січ-2-1» функціонує в умовах неорієнтованого польоту;
- «Січ-2-1» функціонує виключно на сонячних ділянках орбіти з періодичним виходом із цього режиму і відпрацюванням стартового польотного завдання;
- поточні стани супутника й наземного сегмента унеможливлюють залучення систем та приладів корисного навантаження (устаткування на супутнику), що прикріплені на супутник «Січ-2-1», а також побудову й утримання стійкої орієнтації в орбітальній системі координат та управління за допомогою програмних команд.
Цей лист доводить факти, про які ми говорили в нашому розслідуванні ще на початку лютого: «Січ-2-1» було втрачено відразу після запуску. Утім, це не єдина цікава там інформація. Серед іншого в листі вказано, що існує так звана постійна комісія під головуванням Державного космічного агентства України за участю провідних підприємств космічної галузі. Так от, комісії так і не вдалося встановити причини, які призвели до втрати супутника та неможливості його використання. Фактично Державне космічне агентство мало з’ясувати причини провалу власної ж роботи, та, як це часто буває, їх не знайшли.
Лист Павла Рябкіна до Дениса Шмигаля Лист Павла Рябкіна до Дениса Шмигаля
З огляду на інформацію, що супутник де-факто не можна застосовувати за цільовим призначенням, Мінстратегпром пропонує використовувати наземну станцію керування супутником для тренування персоналу чергових змін Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля. А ще — для спостереження за граничним станом бортової апаратури КА «Січ-2-1», при якому вона може працювати. Багатомільйонний проєкт стане звичайним тренажером.
Констатуємо: черговий український космічний проєкт знову закінчився провалом. Все, що ми від нього отримали, — витрачені на вітер гроші та вже традиційні непрозорі тіньові схеми від чиновників під час організації проєкту. Сталість — запорука успіху (або ні).
