Гватемала стала першою країною, яка засудила власного президента за геноцид. А ще — єдиною країною Латинської Америки, яка ратує за Трибунал проти РФ. Розповідаємо про її унікальний досвід

Громадянська війна у Гватемалі тривала 36 років: з 1960-х політичне та військове керівництво країни проводило жорстку антиповстанську політику та знищувало корінне населення мая. Тільки через 17 років після закінчення війни національний суд країни виніс перший вирок колишньому президенту за організацію геноциду і злочини проти людяності. Гватемала — перша країна, якій вдалося засудити за геноцид власного (хоч і самопроголошеного) президента. Саме цей досвід впливає на її зовнішню політику: це єдина держава Латинської Америки, яка виступає за створення трибуналу проти російського керівництва та відкрито підтримує Україну. Заборона розповідає про унікальну історію Гватемали й те, чому це дуже важлива для України держава.

Гватемала стала голосом України у Латинській Америці. І не просто так — цьому передує її власна історія

У 2022 році президент Гватемали Алехандро Джамматтеі Файа відвідав Україну вперше в історії двосторонніх відносин. Глава латиноамериканської республіки засудив російську агресію та висловив підтримку українському народу. Для посилення тиску та подальшої ізоляції Росії на міжнародній арені Файа закликав обʼєднатися усю глобальну політичну спільноту. 24 лютого 2022 року через російську агресію проти України Гватемала відкликала власного посла з Москви.

Міністр закордонних справ Гватемали Маріо Букаро під час офіційного візиту до України у липні 2023 року наголосив, що підтримка України зумовлена тим, що «гватемальці спираються на демократичні цінності та верховенство права» та «завжди хочуть бути на правильному боці історії». За його словами, Гватемала є потужним дипломатичним союзником і допомагатиме Україні здобувати підтримку на міжнародній арені, зокрема серед країн Латинської Америки. 

Завдяки зміцненню відносин між Гватемалою та Україною очільник українського МЗС Дмитро Кулеба вперше зміг взяти участь у саміті Асоціації Карибських держав. Влада Гватемали також доклала зусиль, аби позбавити Росію статусу постійного спостерігача при Організації американських держав, та допомогла долучити Коста-Рику до створення Спецтрибуналу проти РФ.

«Ми стали голосом України не лише у Гватемалі, а й у всьому світі. Гватемала є прикладом того, що відстань чи розмір країни не мають значення. Ми маємо голос у світі та віддаємо його за Україну», — заявив Букаро.

Гватемала стала першою країною Латинської Америки, яка долучилася до ініціативи створення міжнародного Спецтрибуналу для російського політичного та військового керівництва за скоєння воєнних злочинів в Україні. Загалом ідею трибуналу підтримують вже щонайменше три десятки країн, зокрема США, країни ЄС, Гватемала та Коста-Рика. 

Гватемала — одна з небагатьох латиноамериканських країн, якій вдалося провести трибунал проти воєнних злочинців. Ось дуже короткий історичний екскурс

Громадянська війна у Гватемалі — серія збройних конфліктів між державною армією та повстанцями — тривала з 1960-го до 1996 року. Згідно з даними Amnesty International, у ній загинуло близько 200 тисяч осіб, ще 45 тисяч вважаються зниклими безвісти.

Каталізатором війни стали внутрішні соціально-економічні проблеми та несправедливий розподіл землі, зокрема привласнення сільськогосподарських ділянок великими іноземними компаніями та заможними гватемальцями за часів правління президента Хусто Руфіно Барріоса наприкінці XIX століття. Тим часом сільське населення було вимушене працювати за безцінь на великих землевласників у важких умовах. Іншим потужним фактором став революційний рух на Кубі, який прокотився регіоном Карибського басейну та Центральної Америки. Так у Гватемалі сформувалися чотири повстанські організації, які через 20 років, на початку 1980-х, об’єдналися у блок «Гватемальська національна революція». 

Найбільш інтенсивна фаза війни припала на початок 1980-х — тоді й відбувся геноцид народу мая. Цьому передував переворот, здійснений генералом Хосе Ефраїном Ріосом Монттом. У березні 1982-го Монтт відсторонив президента Фернандо Ромео Лукаса Гарсію. Генерал став новим самопроголошеним президентом та очолював країну протягом року.

У військовій декларації Монтта йшлося про придушення повстанського руху та комунізму в країні, а також про боротьбу з корупцією та повернення Гватемали на демократичний шлях. Проте за режиму Монтта політичні переслідування та репресії лише посилилися. Наприклад, щоб придушити партизанський рух у сільській місцевості, керівництво країни запровадило суди, які засуджували до смертної кари всіх, кого підозрювали в симпатіях до повстанського руху. 

У гірських районах країни Монтт започаткував жорстоку антиповстанську кампанію проти корінного населення мая — насамперед з наміром відрізати партизанів від соціальної підтримки. За дорученням Монтта у сільській місцевості створювалися патрулі цивільної самооборони, яка була основою військово-політичного режиму самопроголошеного президента. Результатом такої політики стали кровопролиття, вбивства, тортури та зґвалтування мая. Гватемальська армія використовувала тактику випаленої землі: підпалювала цілі поселення у гірському районі Іксіль та знищувала сільськогосподарські посіви. Протягом року гватемальські військові знищили 23 поселення мая. За офіційними даними, жертвами гватемальської армії стала 1731 особа народу мая. 

За час правління Ріоса Монтта було здійснено три спроби усунути його від влади. У червні 1983 року він оголосив воєнний стан та призначив вибори на липень 1984 року. Проте у серпні 1983 року міністр оборони Оскар Умберто Мехіа Вікторес усунув Монтта від влади — теж шляхом військового перевороту.

Нова влада Гватемали змогла притягнути до відповідальності за геноцид мая колишнє політичне та військове керівництво країни. Як їй це вдалося?

У 1994 році в Норвегії було укладено угоду про створення спеціальної Комісії «З питань історичного зʼясування та порушення прав людини під час громадянської війни у Гватемалі» під егідою ООН, яка розслідувала акти насильства проти мая та геноцид цього народу. Комісія провела незалежне розслідування та підготувала звіт про безліч воєнних злочинів протягом 36 років військового конфлікту.

«Основною ціллю створення комісії було зʼясувати обставини насильства і, що важливо, сформувати конкретні рекомендації для подальшої побудови політики памʼяті в країні. У звіті не зазначалися імена винуватців воєнних злочинів — там фіксувалися лише свідчення очевидців та результати досліджень поховань убитих під час громадянської війни, [проведених судовими антропологами], — зауважує у розмові з Забороною співробітниця програми дослідження Латинської Америки та Карибського басейну ради “Українська призма” Анастасія Косенко. — У 1999 році комісія опублікувала звіт, у якому було зазначено, що 83% жертв, яких убили в ході воєнного конфлікту, належали до корінного населення мая».

Також у Гватемалі було здійснено внутрішнє розслідування неурядовими організаціями. Зокрема, католицька церква надала чотиритомний звіт «Відродження історичної пам’яті», який описує наслідки насильства та наводить свідчення вцілілих мешканців знищених поселень мая. До розслідування воєнних злочинів і здійснення правосуддя долучився й Міжамериканський суд з прав людини, який у 2009 році постановив, що влада Гватемали відповідальна за численні випадки незаконного затримання, тортур, позасудових страт і насильницького зникнення у період з 1983 до 1985 року. Міжамериканський суд зобов’язав чинний уряд Гватемали провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.

У 2013 році у Гватемалі пройшов ініційований судовий процес над колишнім самопроголошеним президентом Хосе Монттом і керівником військової розвідки генералом Хосе Родрігесом Санчесом. Під час судового розгляду були оприлюднені таємні державні документи періоду громадянської війни, які засвідчували, що усе населення мая в регіоні Іксіль було визначене як «внутрішній ворог». Також показання дали сотні свідків, які змогли врятуватися під час репресій.

Гватемальська комісія з прав людини та Фонд судової антропології країни долучили до розслідування колишніх членів патруля цивільної самооборони періоду громадянської війни — таким чином вдалося встановити розташування масових поховань. Після проведення досліджень та судово-медичної експертизи останків (в тому числі і вбитих дітей) були отримані численні докази насильницької смерті.

10 травня 2013 року національний суд Гватемали визнав Хосе Ефраїна Ріоса Монтта винним у геноциді та злочинах проти людства — вирок передбачав 50 років в’язниці за звинуваченням у геноциді та 30 років за злочини проти людяності. Суд став прецедентом у Латинській Америці: Монтт став першим главою держави, якого засудили за геноцид у власній країні.

Утім, 20 травня того ж року вирок Монтту був скасований Конституційним судом Гватемали нібито через процедурні порушення під час судового розгляду. У жовтні 2013 року Конституційний суд постановив, що дії Монтта були виправдані відповідно до загальної амністії учасників громадянської війни від березня 1982 року до січня 1986 року. 

У 2017 році розпочався повторний судовий процес. Проте через погіршення стану здоров’я колишнього президента розгляд справи був закритий для громадськості, а сам обвинувачений не був зобов’язаний зʼявлятися у залі суду. На момент смерті Монтта у 2018 році суд ще тривав.

Ще одним публічним судовим процесом став розгляд справи колишнього президента Гватемали Фернандо Ромео Лукаса Гарсії та керівника розвідувального відділу Генерального штабу Мануеля Антоніо Кальєхаса. Їх також підозрюють в організації геноциду народу мая у 1978–1982 роках. Судовий процес досі триває. З 2018 року Гарсія і Кальєхас вже відбувають 58-річні терміни увʼязнення за катування та зґвалтування активістки Емми Моліни Тайссен, а також викрадення її молодшого брата Марко Антоніо у 1981 році. 

Чому Гватемала — важливий союзник у розслідуванні воєнних злочинів в Україні?

Анастасія Косенко у розмові з Забороною наголошує, що Гватемала — одна з небагатьох країн Латинської Америки, яким вдалося притягнути до кримінальної відповідальності політичне та військове керівництво: «Гватемала є одним з промоутерів [необхідності гібридного трибуналу над керівництвом РФ] серед країн південноамериканського регіону, яка підтримує Україну та виступає за покарання РФ в рамках Спецтрибуналу. На це передусім впливає особистий досвід громадянської війни».

На думку Косенко, Гватемалі вдалося засудити винуватців геноциду завдяки розслідуванням різних незалежних комісій, які надали неупереджені звіти: «Варто вивчати досвід цих комісій і те, яким чином вони працювали. Зокрема, як правильно фіксувати злочини та докази через стільки років після закінчення війни. Адже якщо злочин буде неправильно задокументований, згодом може постати питання в суді, чи можна враховувати його, — наголошує Косенко. — Досвід Гватемали є дуже цінним та може знадобитись українським і міжнародним спостерігачам, які фіксуватимуть воєнні злочини в Україні».