«Хочу к своим»: правозахисники пояснили, що не так з державним проєктом 

• Парламент України, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та СБУ 25 липня презентували проєкт «Хочу к своим».
• Його позиціюють як новий механізм повернення цивільних українців з неволі у РФ.
• За програмою на окремому вебсайті публікують інформацію про людину, засуджену за колабораціонізм, разом з нібито її згодою на обмін.

Попри оголошену мету проєкту, правозахисні організації вважають його загрозливим для інформаційної безпеки держави. Крім того, він порушує норми міжнародного права. Через це «Хочу к своим» може створити численні проблеми замість того, щоб сприяти поверненню українських громадян.

Заборона розповідає про урядовий проєкт.

Повернення цивільних полонених з РФ: що за проєкт

Представники Головного управління розвідки, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Служби безпеки та Координаційного штабу презентували ідею на пресконференції у Києві 25 липня 2024 року.

«Йдеться про людей, які вважають своїми не Україну, не європейські демократичні цінності, нашу державу та конституцію, а вважають своєю Російську Федерацію і хочуть туди потрапити. Дані про таких осіб, за їхньою добровільною письмовою згодою, оприлюднюються на спеціальному сайті «Хочу к своим», — розповів речник ГУР Андрій Юсов.

Автори проєкту очікували, що за допомогою обміну Київ зможе повернути додому патріотів, які перебувають у катівнях ворога. Наголошувалося, начебто публікація персональних даних людей, засуджених за держзраду, відбуватиметься виключно з їхнього дозволу.

«У багатьох із цих людей є родичі на території РФ, багато хто з них, коли вчиняли ті чи інші дії, думали, що вони потрібні державі-агресору, сподівалися на те, що їх захистять. Більшість із них виявилися не дуже комусь потрібними. Вони сподіваються, що на них звернуть увагу, їх почують, заберуть. Україна зі свого боку до таких дій готова», — додав Юсов.

Фактично, суть у тому, що на окремому сайті оприлюднюється інформація про осіб, притягнутих до відповідальності. Переважно йдеться про злочини проти основ національної безпеки України, сконі в умовах війни (державна зрада, колабораційна діяльність, поширення інформації про розташування та переміщення ЗСУ тощо). Разом з фото засудженого й короткою інформацією про обставини вчинення злочину на сайті оприлюднюється прохання цієї людини про її передання на територію РФ або ТОТ України для обміну на громадянина України, що перебуває в полоні РФ. 

«Хочу к своим»: чому правозахисники проти

Фахівці 12 правозахисних організацій закликали дотримуватися норм міжнародного права, намагаючись звільнити цивільних, поневолених у РФ і на ТОТ. Спеціалісти вважають, що необхідно припинити інформаційні кампанії, що шукають зрадників всередині країни.

Ініціювавши проєкт «Хочу к своим», Київ уперше з початку повномасштабного вторгнення Росії заявив про намір проводити обмін цивільними людьми з ворогом. Однак така практика, як стверджується, суперечить міжнародному гуманітарному праву. Раніше про це неодноразово наголошувала українська сторона.

«Залишаючи за дужками питання етичності обмінів ‘неправильних українців’ на ‘правильних українців’, стимулювання практики обміну цивільними навряд чи приведе до створення сталого механізму повернення цивільних з незаконного утримання у РФ, про який багато говориться останніми роками. Натомість практика обміну цивільними може створити значні проблеми та ускладнення для України», — йдеться у заяві, яку опублікувала ZMINA.

Правозахисники наводять наступні аргументи:

• ініціатива може сприяти ще більшим порушенням людських прав на тимчасово окупованих територіях. Адже це можуть сприймати як легітимізацію незаконних судових процесів проти цивільних у Росії;
• обмінюючи власних громадян на своїх же людей, Київ легітимізує злочинну політику Кремля щодо обмінів цивільними. Також уряд змінить умови захисту їхніх прав за міжнародним гуманітарним правом на режим внутрішнього конфлікту;
• обмін мирних українців, засуджених за злочини проти нацбезпеки, може схилити правоохоронців та суддів України до порушень. А також до поверхового розслідування й розгляду справ. Звільнення винуватців тяжких злочинів від покарання може посилити відчуття безкарності в умовах війни;
• складно переконатися, чи була згода засудженого на обмін дійсно добровільною, бо вона надається в умовах несвободи. Крок може вважатися випровадженням людини через її політичну позицію. Це ймовірне порушення фундаментального принципу невидворення;
• обмін людей, засуджених за колабораціонізм, може ніколи не відбутися. Однак, їх звільнять після завершення строку відбування покарання. А власноручно написані заяви про готовність виїхати до РФ чи на ТОТ перетворяться на фактор додаткової стигматизації. Вони створюють загрози переслідування та помсти на території України;
• оприлюднення такої кількості особистих даних людей не виправдане. А популяризація сайту негативно вплине на сприйняття України й українців, які ведуть боротьбу за незалежність та суверенітет;
• подаючи згоду на виїзд до Росії можна буде уникати мобілізації до лав ЗСУ. Цим, імовірно, скористається Москва, гарантуючи чоловікам призовного віку уникнення служби.

Аналітики вважають, що доцільніше щонайменше закрити доступ широкого кола користувачів до сайту проєкту. Варто продовжувати пошук шляхів повернення мирних людей та активізувати роботу Міжнародної Платформи з цього питання, вважають вони.

Раніше Заборона розповідала про закон щодо колабораціонізму в Україні. Фахівці помітили, що стаття 111-1, введена у 2022 році, не враховує норм міжнародного права.