Тихої лютневої ночі чоловік середнього віку з пакетом у руці перейшов міст через річку Уж. Він зупинився біля двоповерхової будівлі на пустельній набережній, роззирнувся, акуратно поклав поліетиленовий кульок на підвіконня і зник. Через кілька хвилин пролунав вибух. Гуркіт і ударна хвиля були такими, що охоронець, який чергував у сусідньому будинку, подумав, що почався землетрус. У банку, що розташований на протилежному березі річки, спрацювала сигналізація. Через 10 хвилин на місце подій приїхали пожежники. Будівля уціліла, але все, що було всередині, було знищено.

Так розгорталися події ночі з 26 на 27 лютого минулого року в Ужгороді. Це був вже другий напад на офіс Товариства угорської культури Закарпаття. Перший відбувся за три тижні до того і був не настільки масштабним. Уночі з 3 на 4 лютого двоє чоловіків кинули коктейль Молотова і написали на стіні «88» (нацистський символ, що означає гасло «Heil Hitler!», оскільки у німецькому алфавіті літера «H» восьма за рахунком).

Минув понад рік. Кілька людей постали перед судом, хтось перебуває у розшуку. Поміж підозрюваних опинилися поляки й українці. Хто ці люди, і чим їм не вгодила угорська культура?

Підозрюваних у першому підпалі впіймали доволі скоро – уже через 10 днів після вчинення злочину. Ними виявилися троє праворадикальних активістів з Польщі. Ужгородським поліцейським вдалося без особливих зусиль їх ідентифікувати, оскільки, по-перше, їхні лиця потрапили в камери спостереження, а, по-друге, вони зняли хостел на своє ім'я. Наприкінці лютого ймовірних підпалювачів затримали польські правоохоронці.

Один із них, Адріан Марглевскі, дав свідчення, аби отримати м'якше покарання. Він заявив, що разом зі своїм товаришем Томашем Шимков'яком здійснив підпал в Ужгороді за дорученням їхнього соратника Міхала Прокоповича.

Уночі з 3 на 4 лютого Адріан, за його словами, кинув в офіс Товариства угорської культури пляшку із запальною сумішшю, але коктейль Молотова відскочив від стіни і не загорівся як слід. Його ймовірний спільник Томаш зняв це на відео і надіслав файл координатору Міхалу у Польщу. Той був незадоволений і вимагав повторити підпал. Тоді двоє поляків пішли на заправку, купили каністру з бензином, просочили пальним куртку, притулили її до вікна і підпалили. Другу спробу замовник схвалив, і наступного дня палії вирушили додому, у Польщу.

Адріан Марглевскі, Томаш Шимков'як і Міхал Прокопович – активісти праворадикальних організацій «Фаланга» і «Зміна». Ці об'єднання відомі своєю проросійською позицією щодо війни в Україні. Деякі члени «Фаланги» воюють на боці «ДНР», а лідер «Зміни» Матеуш Піскорський перебуває під арештом після звинувачень у шпіонажі для Росії і Китаю.

Під час одного із судових засідань організатор злочину Прокопович також назвав ім'я замовника підпалу. За його словами, це Мануель Оксенрайтер, німецький праворадикальний діяч, редактор ультраправого журналу Zuerst. Колись був помічником депутата Бундестагу від партії «Альтернатива для Німеччини».

Оксенрайтер також поділяє проросійську позицію, він частий гість ефірів федеральних телеканалів і коментатор на «Russia Today». Німецький активіст неодноразово відвідував територію «ДНР» і був присутній на виборах у самопроголошеній республіці як наглядач.

Поліція Берліна у січні розпочала розслідування щодо причетності Оксенрайтера у закарпатському підпалі. Сам він провину заперечує. Поки що про пред'явлення йому підозри не повідомлялося.

Чому підпал будівлі Товариства угорської культури мав би, як висловився ймовірний виконавець, «скомпрометувати бандерівців»?

Якщо пам'ятаєте, то з вересня 2017-го вирували пристрасті навколо закону України «Про освіту». Відповідно до нового закону, у країні не має бути шкіл, в яких би всі предмети викладались мовою нацменшин.

А в Закарпатті такі навчальні заклади є. У регіоні працюють понад сто шкіл, де навчання відбувається виключно угорською.

Закарпаття назагал один із найбільш самобутніх та строкатих за національним складом регіонів України. Область межує з чотирма країнами. За 100 з лишком років вона встигла побувати у складі п'яти держав. Тут живуть представники понад 30 національностей. Найбільш численна національна меншина – угорці. Згідно з останнім переписом населення, до цього народу зараховують себе 156 тис. жителів області, що становить 12 відсотків усього населення.

За півроку до того, як було підірвано офіс Товариства угорської культури Закарпаття, навколо ситуації в регіоні розгорівся конфлікт між Угорщиною та Україною. Приводом для нього став той самий закон «Про освіту». Будапешт заявив, що прийнятий закон дискримінує меншину в Закарпатті і позбавляє її права навчатися рідною мовою. Київ відмовився вносити які-небудь зміни до закону, і тоді Угорщина заявила, що блокуватиме євроатлантичну інтеграцію України. Норма закону, яка викликала протести Будапешта, так і не була змінена. Вона має набути чинності у вересні 2020 року, і ця обставина, як і раніше, створює напругу в стосунках між двома країнами.

А потім загорівся угорський центр.

Напали на головну громадську і політичну організацію українських угорців. Її офіційна назва: Товариство угорської культури Закарпаття. В області це об'єднання відоме під абревіатурою KMKSZ (КМКС).

Воно зареєстроване одночасно як громадська організація і як партія, що представляє інтереси угорської меншини. Обидві структури очолює політик Василій Брензович – депутат Верховної Ради від фракції Блоку Петра Порошенка. На останніх місцевих виборах КМКС склало єдиний список із «Демократичною партією угорців Закарпаття». Зараз ця коаліція має своїх представників в обласних, міських, районних і сільських радах, а також у виконавчій владі регіону.

КМКС тісно співпрацює з владою сусідньої Угорщини, яка виділяє значні кошти для допомоги співвітчизникам в Закарпатті. Наприклад, на 2016-18 роки Будапешт передбачив у бюджеті 104 млн євро на підтримку підприємців з української області. Фондом, який розподіляє ці кошти, також керує лідер КМКС – Брензович.

Угорці разом із багатьма іншими народами, що населяють Закарпаття, десятиліттями живуть в дружній атмосфері. Однак час від часу в області робляться спроби розпалити міжнаціональну ворожнечу. Періодично вандали руйнують або оскверняють пам'ятники і зривають з будівель угорські прапори. Часто за цим стоять активісти праворадикальних організацій: місцевих або заїжджих. Наприклад, у 2011 році лідери закарпатського осередку «Свободи» підпалили пам'ятник семи угорським племенам. А у 2016 році в Ужгороді відбулася хода об'єднання «Карпатська січ», учасники якої викрикували гасло «Мадярів на ножі».

У Будапешті підпал КМКС сприйняли як ще одну ланку у ланцюжку схожих ксенофобських провокацій.

В офіційній заяві угорського МЗСу мовилось: «Ми очікуємо, що українська влада швидко знайде тих, хто скоїв напад на представництво угорської культури в Ужгороді й гарантуватиме безпеку закарпатським угорцям. Останні події вказують на законність вимоги Угорщини про присутність наглядачів ОБСЄ не лише на Сході України, а й на Закарпатті».

Нагадаємо, вночі з 27 на 28 лютого 2018 року відбувся другий за місяць напад – значно краще підготований і серйозний. Цього разу будівлю не підпалили, а підірвали за допомогою саморобного пристрою.

Поліції та українським спецслужбам знову доволі швидко вдалося вийти на слід підозрюваних. Через кілька днів після вибуху – 4 березня – було оголошено про затримання двох ймовірних виконавців.

«На жаль, змушений констатувати, що серед затриманих злочинців, жителів Кропивницького, які підпалили офіс Товариства угорської культури Закарпаття вночі 27 лютого, є і учасники АТО», – написав тоді у Фейсбуці губернатор області Геннадій Москаль.

Поліція схопила 42-річного Олександра Білобородька і 56-річного Володимира Кондратенка. Обоє брали участь у бойових діях на Донбасі у складі третього полку спеціального призначення. У 2014 році Білобородько навіть був нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня за вправне керівництво своїм підрозділом. Ні до праворадикальних, ні до інших політичних організацій колишні товариші по службі стосунку не мають.

Після затримання їх перевезли з Кропивницького в Ужгород, де й відправили під арешт. Трохи пізніше поліція оголосила, що слідству відомі імена не лише виконавців підриву, але й замовника, якого поки не вдається знайти. Ним виявився ще один колишній учасник бойових дій на Донбасі – Костянтин Кривич. І, на відміну від ймовірних виконавців, він таки має стосунок до українських націоналістів. Кривич був у батальйоні «ОУН» і роті «Свята Марія», що була створена з добровольців ультраправої партії «Братство».

Реконструюємо події за матеріалами слідства. Кривич вирішив влаштувати підрив КМКС «з метою міжнародного ускладнення». Для цього він звернувся до свого знайомого учасника АТО Олександра Білобородька з пропозицією влаштувати вибух за винагороду. Той погодився. Для реалізації плану Білобородько залучив свого товариша по службі Кондратенка і ще одного знайомого – громадянина Молдови Сергія Василиху.

На час операції Кривич видав виконавцям автомобіль Mitsubishi. Трійця в'їхала на ньому в Закарпаття ввечері 26 лютого. В Мукачево вони зупинилися біля магазину «Епіцентр», де вони купили скотч, рукавиці і термомаску у вигляді балаклави.

Тоді ймовірні виконавці вибуху поїхали в Ужгород. Автомобіль зупинився за 500 метрів від офісу КМКС. З машини вийшов Сергій Василиха і пішов встановлювати бомбу. Білобородько і Кондратенко залишилися в машині і поїхали у визначене місце, де вони забрали свого поплічника після того, як він прилаштував вибухівку. Вона здетонувала через 6 хвилин 37 секунд. Після вибуху виконавці попрямували у сторону Львівської області і покинули Закарпаття. Так події розгорталися за версією слідства, яку прокурорам ще доведеться обґрунтувати у суді.

28 лютого Сергій Василиха перетнув державний кордон і в'їхав на територію невизнаної Придністровської республіки. Прокуратура схиляється до думки, що він ховається там донині.

Слідство стверджує, що Білобородько і Кондратенко за участь у підриві отримали тисячу доларів на двох. У травні розслідування у їхній справі завершилось і було направлено в Ужгородський суд.

А 8 серпня поліції вдалося затримати Костянтина Кривича.

Згідно з зібраними матеріалами, він організував підрив КМКС «з метою ускладнення міжнародної обстановки». Якщо версія прокуратури правильна, то провокаторам вдалося досягти своєї мети. Після інциденту міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіятро виступив із різкою заявою і звинуватив владу України в тому, що вона не контролює екстремістів.

Але який мотив Костянтина Кривича, навіщо учаснику АТО «ускладнення міжнародної обстановки»?

У 38-річного Кривича доволі бурхлива біографія. До 2014 року він жив у Донецьку, де певний час працював помічником народної депутатки від Партії регіонів Раїси Богатирьової. З початком бойових дій Костянтин поїхав із Донецька і вступив у добровольчий батальйон «ОУН». Звідти від через деякий час пішов у роту «Свята Марія».

Паралельно Кривич займався політичною діяльністю. У 2014 році він висувався від Радикальної партії у Верховну Раду в одному із округів у Донецькій області, а в 2015 році – у Черкаську обласну раду. Результатів це не дало.

Але у 2015-му Кривичу вдалося виграти вибори у міську раду Жашкова на Черкащині.

Депутатські повноваження він виконувати не зміг: ще під час виборчої кампанії опинився у СІЗО, був звинувачений у розбої.

Версія прокуратури: 8 травня 2015 року група озброєних осіб під керівництвом Кривича здійснила напад на агроферму в селі Євгенівка Донецької області. Було зв'язано та побито охоронців компанії. Знову ж, за версією слідства, нападники підкинули жертвам російський прапор і георгіївські стрічки і забрали з сейфа приблизно 79 тис. грн готівкою. Сам Кривич та інші підозрювані заперечували звинувачення і стверджували, що приїхали на агроферму не з метою розбою, а щоби знешкодити диверсійно-розвідувальну групу сепаратистів, що засіла там.

Після арешту групи Кривича політики від Радикальної партії і громадські активісти зайняли сторону затриманих і розпочали кампанію підтримки. У результаті протягом півроку всі фігуранти справи, включно з Кривичем, вийшли на свободу.

26 грудня 2016 року суддівська колегія у зв'язку з відсутністю доказів зняла з Кривича звинувачення у розбої, у незаконному застосуванні зброї і протиправному позбавленні свободи. Його визнали винним лише в перевищенні службових повноважень і засудили до п'яти років позбавлення волі умовно.

У випадку, якщо суд визнає його винним у підриві КМКС, ці умовні п'ять років перетворяться на реальні й будуть додані до нового вироку.

Чого добивався чи за чиєю вказівкою діяв Кривич, слідчі не знають. Після останнього вибуху в КМКС міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що «системність і схожість дій провокаторів свідчать про замовницький зовнішній слід», непрозоро натякнувши на участь у цьому злочині Росії. Однак поки ця версія не отримала підтвердження.

Якщо польським правоохоронцям вдалося вийти на Оксанрайтера, чиї зв'язки з Кремлем прослідковуються, то їхнім українським колегам не вдалося вийти на «російський слід».

«У досудового слідства нема інформації про вплив інших осіб, яких-небудь інших замовників, зокрема з інших держав. Водночас ця інформація перевіряється в межах кримінального провадження», – пояснив процесуальний прокурор Денис Гирич.

Тобто слідство не знає, навіщо підривники намагались «ускладнити міжнародну обстановку». Спроба поставити це запитання безпосередньо Кривичу також особливих результатів не дала.

Підготовче засідання у справі Кривича відбулося 28 лютого. Підозрюваний відмовився говорити з кореспондентом «Заборони». Він натягнув на обличчя відлогу куртки і майже весь суд провів повернувшись до стіни, аби не потрапити в об'єктиви камер. Його адвокати заявили, що Кривич вважає себе невинним. Захист відмовився надати більш розгорнутий коментар.

Суд у справі Білобородька і Кондратенка почався ще в серпні, але відтоді судове слідство особливо не просунулося. Відбулося тільки оголошення обвинувального акту. До інших стадій процесу перейти не вдається, оскільки засідання переноситься через неявку сторін, свідків чи суддів.

На етапі досудового розслідування СБУ висунула фігурантам справи підозру в ще одному важкому злочині. За словами прокурора, на флешці, вилученій у Білобородька, було знайдено документ з описом об'єктів інфраструктури автомобільних та залізничних доріг у Закарпатській та Львівській областях. У цьому ж файлі були розписані наслідки, які трапляться, якщо підірвати перераховані об'єкти. Вивчивши цей документ, слідство дійшло до висновку, що Білобородько і Кондратенко готували диверсії за завданням Кривича. Як, коли і, найголовніше, навіщо вони збиралися це зробити – чергова таємниця.

Не коментує дану тему і сторона захисту. Адвокати Білобородька і Кондратенка відмовилися розмовляти з нами, пославшись на те, що їхні слова можуть зашкодити підзахисним. На судах щодо продовження арешту обоє колишніх військовослужбовців заявляли, що не визнають провину.

Покарання, яке їм загрожує, може бути цілком суворе. Ймовірним виконавцям та організатору підриву, крім підготовки до диверсії, закидають ще чотири статті Кримінального кодексу: теракт, розпалювання національної ворожнечі, умисне знищення майна, незаконне поводження з вибуховими пристроями. Найбільш строга із них передбачає від 8 до 15 років позбавлення свободи.

За процесом пильно слідкують лідери Товариства угорської культури. В обох судових процесах ця організація проходить як постраждала сторона. До закінчення слідства керівництво партії відмовляється висловлювати свої версії щодо замовників нападу та їхніх мотивів.

«Ми надіємося, що слідство встановить замовників, і суд ухвалить законне і правильне рішення. Поки ж триває лише суд над замовниками», – лаконічно прокоментував ситуацію кореспонденту «Заборони» заступник голови КМКС Йосип Борто.

Головне питання, на яке у слідства поки що нема відповіді: який зв'язок існує між двома нападами на КМКС у лютому минулого року? Це дві незалежні одна від одної події, чи вони були замовлені з одного центру? Можливо, відповідь отримаємо під час суду в Ужгороді. Але на те, що це відбудеться скоро, важко сподіватися. Засідання відбуваються рідко, суд затягується, а це означає, що розв'язка ще не близько.