Іран та Саудівська Аравія відновили дипломатичні звʼязки — завдяки Китаю. Цьому дуже зраділа Росія, але даремно. І ось чому
10 березня Іран та Саудівська Аравія заявили про відновлення дипломатичних відносин. У результаті домовленостей країни відновлять співпрацю у сфері торгівлі та безпеки, а також відкриють диппредставництва, які не працювали з 2016 року. Посередником у налагодженні відносин несподівано виступив Китай. Провладні російські медіа вже зраділи успіху КНР та зменшенню впливу США на регіон. Проте це погані новини і для РФ. Разом з експертами та аналітиками Заборона розібралася, чому.
Що сталося?
У 2016 році причиною розриву дипломатичних відносин між двома країнами Перської затоки стала страта шиїтського проповідника Шейха Німра ан-Німра урядом Саудівської Аравії. Після цього іранці штурмували саудівське посольство у Тегерані. Проте конфлікт розпочався раніше, у 2015 році у Ємені. Тоді Саудівська Аравія підтримала провладні сили у південній частині країни, тоді як Іран виступав союзником шиїтського племені хуситів на півночі, які того ж року скинули чинного президента Ємену Мансура Гаді та виступили проти створення угоди зі США та Саудівською Аравією.
У Білому домі висловили сподівання, що угода про відновлення відносин між Саудівською Аравією та Іраном сприятиме «мирним перспективам» у Ємені найближчим часом. Зокрема, 20 березня дві сторони єменського конфлікту домовилися про обмін 880 полонених після переговорів у Швейцарії за сприяння ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Ілія Куса. Фото: Iliya Kusa / Facebook
«Нормалізація відносин [між Іраном та Саудівською Аравією] дозволить відновити мирні переговори щодо Ємену, — розповідає у розмові з Забороною експерт з міжнародних відносин аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Ілія Куса. — Іранці зобовʼязалися вплинути на хуситів, щоб ті сіли за стіл переговорів, а саудівці будуть вмовляти єменський уряд на півдні».
Між Іраном та Саудівською Аравією десятиліттями існувала конкуренція за панування в регіоні, стверджує експерт з українсько-арабських відносин та головний редактор газети «Україна по-арабськи» Мохаммад Фараджаллах.
Мохаммад Фараджаллах. Фото надане Мохаммадом Фараджаллахом
«Причина розриву дипзвʼязків — це суперництво. Саудівська Аравія є лідером сунітського світу [прихильники ортодоксального напряму в ісламі], а Іран хоче панувати в регіоні як лідер шиїтського світу [послідовники течій ісламу, які визнають законними наступниками пророка Мухаммеда тільки Алі ібн Абу Таліба і його нащадків].
Цьому перемирʼю передували переговори, які тривали кілька років. Це не означає, що звʼязки стануть дружніми. Варто наголосити, що країни вже тричі розривали дипвідносини».
А до чого тут Китай?
The Wall Street Journal пише: «Те, що Китай виступив посередником у дипломатичному прориві на Близькому Сході, стало найвагомішим на сьогодні доказом того, що Пекін готовий використати свій глобальний вплив, щоб допомогти розв’язати зовнішні суперечки».
Ігор Литвин. Фото надане Ігорем Литвином
«Активність Пекіну стосовно країн Перської затоки сприяла більшій довірі і зі сторони Ірану, і з боку Саудівської Аравії до Китаю як важливого посередника, — розповідає Забороні колишній Надзвичайний та Повноважний Посол України в КНР Ігор Литвин. — І Китай цю роль зіграв блискуче: він вийшов у перший ряд глобальних посередників, потіснивши на Близькому Сході Сполучені Штати та Росію».
Передувало мирній угоді й те, що лідер КНР Сі Цзіньпін наприкінці 2022-го прибув на запрошення короля Саудівської Аравії до столиці Ер-Ріяд в рамках першого саміту Китаю та Арабських держав. Тоді в результаті зустрічі саудівське керівництво наголосило, що Ер-Ріяд залишиться надійним енергетичним партнером Пекіна.
«У Сі Цзіньпіна був результативний візит до Саудівської Аравії, в ході якого було підписано аж тридцять чотири інвестиційні угоди, які оцінюються експертами приблизно у $29 мільярдів. Угоди торкаються різних галузей економіки, включно з зеленою екологією, сонячною енергією, природними ресурсами. І, крім того, була угода стосовно спільної побудови військово-технічного характеру», — зауважує Ігор Литвин.
Місяцем пізніше, на зустрічі представників КНР та Саудівської Аравії у лютому цього року, президент Ірану Ібрагім Райсі прибув до Пекіну на запрошення лідера Китаю на полях торішнього Самаркандського саміту Шанхайської організації співпраці. Сторони підписали низку документів щодо співпраці — зокрема, щодо налагодження експорту нафти до Китаю.
Навіщо сторонам відновлення відносин?
Мотиви Ірану припинити ворожнечу із Саудівською Аравією очевидні, наголошують експерти. Тегеран зацікавлений отримати підтримку з боку саудівського та китайського союзника, адже країна перебуває під санкційним тиском з боку Заходу понад 50 років. З огляду на це Тегерану дуже вигідно мати партнерство з таким впливовим гравцем світової арени, як Китай.
«Умовою подальшого співробітництва між Пекіном та іранською владою стало питання про надання Китаєм інвестицій Ірану у розмірі $400 мільярдів, — розповідає Литвин. — Своєю чергою, Тегеран розглядає Пекін як можливий важіль впливу у поверненні Ірану до ядерної програми».
Таку думку поділяє й аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса: «Мотивація Ірану в тому, щоб не допустити формування в регіоні широкої антиіранської коаліції. Тегеран зрозумів, що топтання на місці під санкціями і відмова вести переговори з усіма зрештою призведуть до того, що Сполученими Штатами буде створена велика коаліція. А головний драйвер Саудівської Аравії — вийти з війни в Ємені, оскільки країна виділяє на це багато ресурсів, які треба сконцентрувати на внутрішньому економічному розвитку».
Вплив Китаю на Близькому Сході зростає. А що зі США та Росією?
Журналісти The Wall Street Journal вважають, що Китай став найбільшим торговим партнером країн Близького Сходу, отримавши значні дивіденди з огляду на нещодавні договори про співробітництво.
«Тим часом як США залишаються беззаперечною військовою силою, постачальником допомоги та мають політичний вплив у регіоні, — пишуть журналісти видання. — Китай є найбільшим торговим партнером Близького Сходу з дедалі більшою участю в інвестиціях та будівництві інфраструктури».
Китай отримав можливість поборотися за політичний вплив на Близькому Сході, чим склав конкуренцію США. Минулого року відносини США та Саудівської Аравії погіршилися після того, як остання та інші країни ОПЕК+ [організація основних постачальників нафти у світі, серед яких є і Росія] погодили скорочення видобутку нафти на 2 мільйони барелів на день з листопада 2022-го до кінця 2023-го. У звʼязку з цим кількість нафти на ринку скоротилася, і вона зросла в ціні. Це вплинуло на реалізацію плану країн ЄС щодо обмеження цін на російську нафту. Тоді президент США Джо Байден висловив невдоволення щодо рішення про скорочення видобутку нафти та попередив саудівську владу про наслідки такого рішення.
«Пекін показав себе як дипломатична супердержава, яка здатна розвʼязувати серйозні питання. Іран та Саудівська Аравія звертаються по посередництво до Китаю, а не до США, — розповідає у розмові з Забороною Ілія Куса. — Тобто головна цінність для Пекіну в тому, що вони використовують ці політичні бали, аби далі протиставляти себе Сполученим Штатам».
Завдяки активній політиці Китаю на Близькому Сході РФ також втратила позиції впливу у регіоні, попри звʼязки з Іраном та постачання дронів.
«Через війну в Україні РФ зараз не до Сирії, Ємену та Близького Сходу. І, звичайно ж, російське керівництво поставило країну у позицію, через яку починає залежати від близькосхідних партнерів — поставки дронів з Ірану свідчать про це. І те, що Саудівська Аравія та Іран відновили дипломатичні відносини, показує зниження впливу Росії. Вони повернулися до Китаю, який має набагато більший вплив на міжнародні справи».
