Камери спостереження використовують у боротьбі з коронавірусом. Ми вивчили, як ця система працює в Києві й чому це небезпечно

Як працює система

У 2017 році київська мерія затвердила концепцію «Kyiv Smart City 2020». «Smart» камери не просто записують відео, а ще й вираховують злочинців, розпізнають номери автомобілів, відстежують пішоходів, які порушують правила дорожнього руху, й аналізують трафік на дорогах. На це витратили приблизно 500 мільйонів гривень (приблизно 21 млн доларів США), ще стільки ж планують витратити до 2021 року. Минулого року Київ зайняв 49 місце у світовому рейтингу міст із найбільшим покриттям камерами відеоспостереження. 

Інформація зі всіх пристроїв Києва та області надходить у Центр опрацювання даних (ЦОД). Він складається з 56 серверів і кількох модулів розпізнавання облич і номерних знаків. Модулі працюють із будь-якими камерами, навіть без вбудованих аналітичних функцій. Дані зберігаються впродовж місяця, а сховище розраховане на 8,5 петабайтів (в 1 петабайті – 1024 терабайти). Адмініструє цю систему комунальне підприємство «Інформатика» Київської міської адміністрації. 

Такі комплексні системи спостереження успішно працюють у світі. З їхньою допомогою, наприклад, британська поліція вирахувала нападників на колишнього співробітника російських спецслужб Сергія Скрипаля в Солсбері. А в Китаї поліція змогла затримати злочинця, коли він прийшов на концерт місцевої попзірки Джекі Чунг. «Smart» камера розпізнала його, коли він показав білет на вході. 

Модуль розпізнавання облич у метро працює приблизно так: людина проходить крізь турнікет, камера фіксує її обличчя. Цей етап називається детекцією – прилад робить 10-30 знімків на секунду, потім вибирає п’ять найкращих і відправляє на сервер. На другому етапі зображення конвертується в зрозумілий для комп’ютера числовий вектор. Цим займаються МВС і СБУ, їхні методи роботи не розголошуються. Потім цю інформацію порівнюють з уже наявними в базі даних. Для того, щоби вона була максимально точною, у базі має бути якнайбільше фотографій. Теоретично, їх можуть брати із соціальних мереж або в банків. 

Камери фіксують усі автомобілі, які потрапляють в об’єктив, і відправляють їх фотографії на сервер. Коли машина зникає, оперативник може прослідкувати її траєкторію руху. Приблизно так само система працює й зі зниклими людьми. У ЦОД кажуть, що наступного року запустять модуль, який визначає людей за одягом. 

Ще один напрямок – трафікові камери. Вони можуть аналізувати завантаженість доріг, відстежувати порушення правил дорожнього руху й регулювати роботу світлофорів – зменшувати чи збільшувати протяжність червоного сигналу. Так можна буде розвантажити графік і перенаправити потік автомобілів на інші вулиці. Зараз у Києві встановили 43 такі камери. 

У ЦОД кажуть, що всього в Києві має бути приблизно двадцять тисяч камер для нормальної роботи системи. А для того, щоби не було «сліпих зон» – приблизно сто тисяч. Так у силовиків не буде місць, які не проглядаються. 

Чому HikVision – це не класно

Київ купляє мережу відеоспостереження в китайської компанії HikVision. Це один із головних у світі виробників поруч із компаніями Samsung, Panasonic і Axis. Контрольний пакет акцій належить China Electronics Technology – державному підприємству, яке контролюється Комітетом із контролю та управління державним майном Китаю. 

Київ не тестував камери інших виробників, а вирішив одразу закупити HikVision. Як з’ясували журналісти, тендер спеціально організували під китайську корпорацію. У ЦОД пояснюють, що представники HikVision радо йшли на співпрацю, на відміну від інших корпорацій. А закупити систему одного виробника вигідніше – не виникатиме проблем сумісності. 

«HikVision – найбільш популярні камери в Україні через ціну. Середня вартість такої камери – 500-1000 доларів, – пояснює Забороні CEO вінницького стартапу IncoreSoft Олег Сивинюк. – Шведська камера Axis коштує мінімум 1000 євро, а камери, які вони рекомендують для відеонагляду на дорогах, – 1200-1500. Такі камери встановлені по всій Європі. Вони кращі за якістю картинки, її різкістю, особливо вночі». 

У 2018 році експерти ринку відеоспостереження розкритикували київську систему. Вони кажуть, що зараз вона не аналізує дані, а просто їх збирає. Характеристики деяких камер не відповідають вимогам місцевості, відсутній інтелектуальний пошук в архіві по метаданих, номери розпізнаються тільки у 40% випадків, а не в 98%, як було заявлено. Олег Сивинюк каже, що характеристики, які були заявлені в китайських камерах, не завжди відповідають реальним, вони часто виходять із ладу. «Наприклад, у мене в приватному будинку на вулиці стоять чотири камери HikVision. Усе під накриттям – на них не падає дощ. Але за два роки одна камера згоріла», – розповідає він. 

У 2018 році в Києві на пішохідному переході збили дівчину. Унаслідок аварії вона зламала ключицю, отримала багато забоїв. Поруч стояли три камери відеоспостереження, але, за словами слідчого, вони були виключені. Водія так і не знайшли. 

У травні 2017 року група реагування на кіберзагрози ICS-SERT перевірила низку моделей камер HikVision і з’ясувала, що в них вбудований механізм несанкціонованого прихованого доступу до пристроїв (backdoor). Так камери простіше зламати, тому експерти попередили користувачів, що дані з камери можуть потрапити на китайські сервери. Директор департаменту інформаційно-комунікаційних технологій Київської міської адміністрації Юрій Назаров запевнив Заборону, що комплексна система відеоспостереження Києва закрита й не підключається до інтернету. «На всіх пристроях встановлена остання версія програмного забезпечення, вона виключає будь-яке несанкціоноване втручання», – каже він. 

У 2018 році президент США Дональд Трамп підписав «Закон про повноваження в галузі національної оборони» (National Defense Authorization Act – NDAA), у якому заборонив будь-яким державним відомствам закуповувати системи HikVision і Dahua. Ті камери, які вже встановили, потрібно демонтувати. У США переконані, що за американськими громадянами ведеться незаконне стеження за допомогою продукції корпорацій, які контролюються компартією Китаю. Однак через коронавірус ці питання відійшли на задній план. HikVision активно рекламує свою продукцію як спосіб боротьби з інфекцією. Наприклад, тепловізори, за допомогою яких можна безконтактно виміряти температуру тіла.  

Камери як спосіб репресії 

Китайська влада використовує HikVision в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі на північному заході Китаю. Тут компактно проживають уйгури, корінне населення регіону: казахи, киргизи й мусульманські меншини. Уряд вважає їх «небажаними елементами». У цій провінції сильні антиурядові настрої – там діє угрупування «Ісламський рух Східного Туркестану», яке виступає за від’єднання від КНР. Члени «Східного Туркестану» воювали в Сирії на боці бойовиків Ісламської держави, а на решті території Китаю уйгурські бойовики влаштовують теракти.  

Щоби контролювати цих людей, уряд забороняє мусульманам сповідувати іслам. За довгу бороду, відмову від свинини й дотримання інших мусульманських традицій їх можуть відправити в трудовий табір на «перевиховання». Там в’язні роблять одяг, килими та інші товари, ця робота не оплачується. Їх також примушують декламувати комуністичні лозунги, співати пісні, що прославляють компартію, і публічно відмовлятися від своєї релігії. Тих, хто не погоджуються, можуть закатувати до смерті. У січні 2018 стало відомо про смерть 82-річного Мухаммада Саліха Хаджіма, автора першого перекладу Корану на уйгурську мову. Він помер через 40 днів після арешту, як саме – невідомо: затримані разом із ним дочка й родичі й досі ув’язнені. 

HikVision – головний інструмент китайської влади, який відстежує життя жителів провінції. На вокзалах і заправках сканують сітківку ока й беруть відбитки пальців, те саме роблять і піші патрулі. Офіційно біометричні дані уйгурів збирають для безкоштовного медобслуговування, але потім цю інформацію передають поліції. Кожен уйгур повинен встановити додаток на телефон, який аналізує повідомлення, фотографії і дзвінки. Human Rights Watch вважає, що репресії проти уйгурів – найбільш масові в Китаї з 1960-х років, коли уряд проводив «чистку» серед інтелігенції в рамках «культурної революції». Тоді загинули приблизно сто мільйонів людей. 

У 2020 році Китай планує встановити у своїх містах 600 мільйонів камер у рамках програми «Гостре око». На кожних двох китайців буде припадати одна камера, розробляє цей проект HikVision разом з іншими китайськими компаніями. Штучний інтелект зможе за три секунди розпізнати будь-якого жителя країни. Ці дані об’єднають із базами даних поліції, соцмереж і різних онлайн-сервісів.Так уряд хоче створити «рейтинг громадської надійності». Кожен житель отримає бали за поведінку. Вони будуть залежати як і від судимостей, так і від постів у соціальних мережах. Потім на основі цих балів китайцям будуть відкривати чи закривати доступ до туристичних віз, соціальних виплат чи вигідних кредитних ставок. Політично ненадійні китайці будуть позбавлені цих привілеїв. А під час епідемії коронавірусу в Китаї камери використовували, щоби слідкувати за інфікованими людьми. 

За причетність HikVision до порушень прав людини в Сіньцзян-Уйгурскому автономному районі США наклали на компанію санкції в жовтні 2019 року. Їм заборонили вести бізнес з американськими компаніями без урядової ліцензії США. Представники київської влади не прокоментували Забороні санкції, що були накладені на HikVision. 

В авторитарних країнах камери часто використовують у державних цілях – наприклад, щоби слідкувати за опозиціонерами. Під час літніх протестів у Москві камери додатково встановили на рамках безпеки в метро. Зрештою кожен, хто приходив на мітинг, фіксувався. Камери стояли в спеціальних мобільних фургонах по маршруту акцій. Одного з учасників, Сергія Абаничева, затримали після мітингу за те, що він кинув у бік росгвардійця паперовий стаканчик. Рідні Абаничева переконані, що Сергія розшукали за допомогою камер. Водночас, за словами адвокатів, дані з камер не завжди використовуються в судах – радше лише в тому випадку, коли вони працюють на сторону обвинувачення. У вересні 2019 року московська мерія заявила, що встановить на всіх масових заходах (на мітингах зокрема) комплексну систему відеоспостереження. 

Згідно з українськими законами, зображення обличчя чи номерного знаку не вважається особистими даними. Тому адміністратори систем відеоспостереження не зацікавлені у їх захисті, як, наприклад, у випадку із паспортними даними. У квітні 2019 року громадянин Киргизстану намагався установити вибуховий пристрій на машині співробітника Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова. Щось пішло не так, і вибухівка спрацювала під час встановлення. Чоловік, який її встановлював, загинув. У матеріалах суду вказано, що чоловік дізнався про місце розташування машини з бази даних «Smart city» – доступ до системи йому надав родич із податкової поліції Києва. 

Європейський суд з прав людини в низці рішень акцентував увагу на тому, що таку інформацію потрібно захищати. У резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи «Відеоспостереження в публічних місцях» вказано, що кожен/на, хто проживає чи проходить через зону відеоспостереження, повинен знати про це й мати доступ до всіх записів зі своїм зображенням. Але в Україні цей пункт практично не виконують. У Києві лише недавно почали встановлювати таблички, які попереджають про відеоспостереження. 

Матеріал підготовлений за підтримки Медіамережі