В Україні почався сезон гучних кримінальних справ – проти п’ятого президента країни Петра Порошенка й одеського активіста Сергія Стерненка. Справа проти Стерненка тягнеться з 2018 року, коли він вбив одного зі своїх нападників в Одесі. А з Порошенком, зокрема, воює колишній голова адміністрації Віктора Януковича Андрій Портнов. Редакторка Заборони Юліана Скібіцька розібралася в складних схемах цих гучних кримінальних справ і розповідає, чи можна вважати їх політичними переслідуваннями.
Справа Стерненка
24 травня 2018 року Сергій Стерненко разом зі своєю дівчиною поверталися додому. Назустріч підбігли двоє чоловіків, які одразу почали бити Стерненка, поранили йому руку ножем. Він почав відбиватися й також поранив одного із нападників. Ніж Стерненко завжди носив із собою – цей напад був уже третім за 2018 рік. Нападники почали втікати в різні сторони, Стерненко погнався за одним із них і побачив, як він падає. Пізніше Іван Кузнєцов – так звали нападника – помер у лікарні.
Це версія подій Стерненка. У слідства інша позиція – начебто Стерненко завдав смертельного удару ножем не заради самооборони, а навмисне. Прокурори кажуть, що з тим пораненням, яке було в Кузнєцова, він не зміг би пробігти ще сто метрів. А це означає, що Стерненко поранив нападника, коли його життю нічого не загрожувало й тому ці дії не можна розглядати як самооборону. Мотивом прокурори називають «помсту за черговий напад». У червні 2020 року Стерненку оголосили підозру у вбивстві, через кілька днів суд призначив йому запобіжним заходом цілодобовий домашній арешт.
Це вже третя кримінальна справа, у якій фігурує Стерненко. За шість років він із рядового члена одеського «Правого сектора» став одним із найбільш відомих активістів країни. Стерненко активно брав участь у Євромайдані від початку протестів, пізніше очолив місцевий «Правий сектор». 2 травня 2014 року, коли внаслідок зіткнень між проросійськими та проукраїнськими активістами в Будинку профспілок загинули 50 людей, Стерненко також брав участь у сутичках. Поступово Стерненко перетворювався у все більш помітну фігуру в Одесі – проводив «народні люстрації» (коли політиків часів Януковича заливали зеленкою та кидали в сміттєвий бак) і зривав виступи російських зірок.
У 2015 році проти Стерненка порушили кримінальну справу за викрадення проросійського одеського депутата Сергія Щербича. У 2017 році його звинуватили в організації масових заворушень. Окрім того, Стерненка звинувачують у наркоторгівлі – начебто у 2014 році він домовився з одною групою одеських наркоторговців, що за фінансову винагороду виведе їх із поля зору «Правого сектора». Стерненко це заперечує, усі три справи в результаті до суду не дійшли.
У 2017 році Стерненко вийшов з одеського осередку «Правого сектора». BBC пише, що Стерненка можна часто було побачити в одязі бренду Sva Stone, популярного поміж активістами ультраправих організацій України й Росії. Сам Стерненко каже, що він «правий із ліберальними поглядами на економіку».
Справа Порошенка
У травні 2019 року після того, як новим президентом України став Володимир Зеленський, до країни повернувся Андрій Портнов. Колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича, Портнов поїхав після перемоги Євромайдану й жив в Австрії. Якийсь час Портнов був під санкціями Європейського Союзу, а кримінальні справи проти Портнова в Україні розвалилися.
Портнов одразу заявив, що «починає розслідувати злочини режиму Порошенка». У жовтні минулого року п’ятий президент фігурував у 13 кримінальних провадженнях, відкритих за заявами Портнова. Втім, як пояснював Роман Труба, голова Державного бюро розслідувань, яке розслідує справи проти топчиновників, Порошенко всюди фігурував як свідок. До лютого 2020 року ДБР підготувало кілька підозр проти Порошенка, однак їх «завернула» Генеральна прокуратура через низьку юридичну грамотність документів.
Зараз Порошенко фігурує у 27 кримінальних справах, стверджують його адвокати. Наприклад, Портнов звинувачує президента в державній зраді за укладення Мінських домовленостей у 2014 році, які мали врегулювати війну на Донбасі. Друга підозра – про перевищення влади, мова йде про призначення Сергія Симочка заступником голови Служби зовнішньої розвідки. Журналісти Bihus.Info з’ясували, що в сім’ї Семочко є дорога нерухомість під Києвом, а в його дружини – російський паспорт. Після скандалу Порошенко звільнив Семочка, оголосивши про це під час передвиборчих дебатів із Володимиром Зеленським на стадіоні «Олімпійський».
Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо так званих «плівок Деркача». У травні депутат Ради Андрій Деркач опублікував аудіозаписи розмов Петра Порошенка й колишнього віцепрезидента Джо Байдена, який зараз балотується в президенти США. На цих плівках обговорюють кадрові політичні питання, зокрема відставку генпрокурора Віктора Шокіна. За словами Деркача, розмови можуть свідчити про можливий вплив американського політика на Порошенка. Зокрема, з метою зупинити розслідування діяльності газодобувної компанії Burisma, до наглядової ради якої входив син Байдена Хантер. ДПУ кваліфікує це як держзраду.
Це вже репресії чи ще ні?
«Весна прийде – саджати будемо» – так звучало одне із передвиборчих гасел Володимира Зеленського. Зеленський багато критикував Порошенка. Він звинувачував його в корупції, «кумівстві», розтратах. У 2018 році соцопитування показували, що 83% людей незадоволені тим, як у країні борються з корупцією. А після перемоги Зеленського на президентських виборах п’ята частина опитаних говорила, що чекає від нього покарання чиновників-корупціонерів. Однак всюди, де розслідуються справи проти чиновників такого рівня як президент, міністр чи навіть депутат, виникають підозри про політичні переслідування.
«Безумовно, це політично мотивовані справи [проти Порошенка], – каже Забороні український автор Центру Карнегі Костянтин Скорокін. – У таких випадках грань між розслідуваннями і репресіями тонка, дуже багато залежить від точки зору. Я вважаю, що зловживання Порошенка та його людей мають бути об’єктивно розслідувані, це обіцяв Зеленський перед виборами. Порошенко не може залишатися над законом, незважаючи на всі його очевидні заслуги. Звісно, на розслідування кидає тінь те, що більшість із них ініційовані Портновим, тобто тут очевидний момент політичної помсти. Нівелювати її можна лише об’єктивністю розслідування».
Кримінальні справи проти Порошенка вивели його прихильників на вулицю, де вони вимагали «зупинити політичні переслідування». Західні лідери також висловилися про це, обережно зазначивши, що «використовувати суди для політичних розправ недопустимо». Наприклад, президент Європейської ради Дональд Туск назвав кримінальні справи «чимось дійсно небезпечним», американське посольство в Україні підкреслило, що не можна використовувати правосуддя, щоби зводити політичні рахунки.
«Це звісно, вдарить по нашій репутації, – каже Забороні експерт міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса. – У нас і так репутація країни, у якій нема верховенства права. Такі речі можуть дуже вдаряти по бізнес-клімату. Наприклад, інвестори боятимуться заходити в Україну – бо в них нема гарантії, що суд зможе захистити їхні права».
Щодо Стерненка, то, на думку Костянтина Скоркіна, влада сама створила політичну справу. У дні, коли Стерненку вручали підозру, а згодом вибирали запобіжний захід, під стінами суду зібралися кілька сотень його прихильників. Найчастіше це люди правих і націоналістичних поглядів, пасіонарії, які свого часу переломили хід Євромайдану, який розпочинався виключно як мирний протест. «Локальні сутички перетворилися на певний символ протистояння між частиною промайданівських активістів, які бачать у долі Стерненка варіант своєї власної, і таких реваншистів, які сприймають прихід Зеленського як вікно можливостей для зведення рахунків», – каже Костянтин Скоркін.
Він пояснює, що Одеса – це складний регіон, де існує проблема політичного насильства. Тут справді часто нападають на проукраїнських активістів, які виступають проти незаконних забудов чи мера міста Геннадія Труханова. «Держава намагається цю проблему вирішити, але виходить погано. Тому що той, хто для одних головоріз, для інших – герой. У захисників Стерненка є побоювання, що якщо його посадять, то далі справді почнуться політичні репресії. І я ці побоювання розумію», – підсумовує Скоркін.
