Куди дзвонити, якщо вбиває поліція? Коротка інструкція Заборони, як боротися проти міліцейського свавілля

У ніч на 18 травня на столичному Подолі поліція жорстоко побила художника Мітю Бугайчука. За три дні до цього київські поліцейські побили 16-річного підлітка, який гуляв із друзями. Перед цим на вихідних група озброєних силовиків увірвалася на територію Closer та Mezzanine, де застосувала силу до відвідувачів та зірвала концерти. Водночас на початку травня працівник посольства Нідерландів Зорян Кісь та його партнер Тимур Левчук розповіли у фейсбуці, що поліція, яка приїхала на виклик, тому що сусід погрожував парі ножем, сказала, що нічого не збирається робити: на їхню думку, сусід не погрожував, а просто «показував ніж».

Реформа поліції завершилася у 2019 році, але з кожним роком нарікань на роботу правоохоронців більшає. Журналістка Заборони Поліна Вернигор, яка й сама стикнулася з бездіяльністю правоохоронців, розібралася, що робити, коли поліція порушує ваші права.

Поліція застосовує силу

У певних випадках Закон «Про національну поліцію» передбачає застосування поліціянтом фізичної сили за певних умов. Але, вочевидь, побиття людини, яка не чинить спротиву, таким умовам не відповідає. На додаток поліція зобов’язана надати медичну допомогу тому, хто постраждав унаслідок її дій. У випадку з Мітею Бугайчуком поліціянти не просто не надали йому належної допомоги, але й тримали його в кайданках три години, не даючи стерти з обличчя кров. 

Кримінальний Кодекс України передбачає покарання для правоохоронців, чиї дії явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень. За це передбачено до п’яти років ув’язнення. Якщо ці дії супроводжуються насильством чи погрозами насильством, застосуванням зброї або інших спецзасобів, то поліціянту може загрожувати до восьми років тюрми. Якщо дії на додачу ще й спричинили тяжкі наслідки, то порушник може сісти на строк до десяти років.

Якщо на вас напав поліціянт, обов’язково слід звертатися до прокуратури та Держбюро розслідувань. Однак через те, що критерії застосування фізичної сили доволі суб’єктивні, слід одразу фіксувати факти та наслідки: шукати можливі відео або фото моменту порушення та пройти судово-медичну експертизу, щоби задокументувати травми.

Якщо випадок стався на вулиці, його мала б зафіксувати нагрудна камера правоохоронця. Тому важливо запам’ятати його прізвище, ім’я та бажано номер жетону. Однак у випадку з побиттям художника на Подолі камера на грудях поліцейського нібито не працювала, тому якби не перехожі, довести щось було б складно. Адвокат у таких випадках радить кликати на допомогу перехожих та закликати їх фіксувати все на фото чи відео.

Поліція не реагує на виклик

Після того як ви зателефонуєте 102 та заявите про правопорушення, оператор кол-центру має направити ваше звернення до чергової частини. Звідти до вас мають направити групу реагування патрульної поліції. У межах міста наряд має приїхати впродовж 10 хвилин, у сільській місцевості — не більш як за 40 хвилин. Патрульні з’ясовують обставини правопорушення, приймають заяву про правопорушення і, якщо це потрібно, викликають слідчо-оперативну групу.

Якщо ніхто не приїхав, ви можете подати скаргу на бездіяльність поліцейських. Для цього подайте заяву до Головного управління національної поліції — можете знову зателефонувати 102 або 0-800-50-02-02. Те ж стосується і бездіяльності поліції на місці правопорушення, як це сталося у випадку із Зоряном та Тимуром. Скаргу розглянуть впродовж місяця та повідомлять вас про результати.

Скоріш за все, за результатами розгляду поліцію все ж змусять відреагувати на ваше звернення, але чи буде вам потрібна ця реакція через, скажімо, місяць? Ви можете самостійно прийти до відділку та подати заяву. У вас не можуть її не прийняти.

Як подавати заяву

Заява подається до органів досудового розслідування за місцем, де стався злочин — найчастіше це буде районний відділ поліції. Якщо ви не знаєте, до якого територіального органу слід іти, можете подавати заяву до прокуратури. Також можна написати заяву вдома та надіслати її поштою рекомендованим листом.

Якщо ідете до відділку, візьміть із собою документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, водійські права). У відділку вам дадуть бланк заяви, де ви маєте описати деталі правопорушення або скласти протокол прийняття усної заяви. Якщо слідчий обрав другий варіант, то вам необхідно буде перевірити його і за необхідності дописати уточнення, які вважаєте важливими. 

Коли заяву складено й підписано, вимагайте в людини, яка прийняла її, щоби вам видали спеціальну примітку, де зазначені дані реєстрації заяви в журналі обліку.

Поліція прийняла заяву, але не відкриває провадження

За законом, поліція має вирішити, чи вносити дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 24 години з моменту подання та реєстрації заяви. Скоріш за все про те, чи відкрили провадження, вам доведеться дізнаватися самостійно: часто при нетяжких злочинах поліція не поспішає відкрити провадження і, відповідно, повідомити про це заявника. Слідчий зобов’язаний надати вам витяг із реєстру. Таким чином ви зможете надалі контролювати хід справи, адже знатимете реєстраційний номер та відповідальних. 

Якщо впродовж доби провадження так і не відкрили, вам слід подати скаргу на ім’я керівника підрозділу, куди ви подали заяву. Водночас можна подати заяву до прокуратури про невиконання поліцейськими своїх обов’язків. 

Один із доволі дієвих способів вплинути на поліцію — звернутися до суду. Скаргу треба подавати до місцевого суду в районі, де розташоване районне відділення поліції, куди ви подали заяву. Але, як показує практика, такими справами поліція потім все одно не займається, а судитися дорого й довго. Тому юристи радять реєструвати скаргу на 102 і відразу йти до прокуратури.

Як каже Облетов, не кожна заява може бути розцінена як заява про кримінальне правопорушення. За процедурою, якщо ви подаєте таку заяву, вона має відповідати певному змісту: у ній мають бути викладені обставини вчинення злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом. Проте в будь-якому випадку поліція зобов’язана прийняти вашу заяву.

Буває й так, що через надмірне навантаження того чи іншого відділку поліції співробітники намагаються відстрочити відкриття провадження. 

«Кожне відкрите провадження — це додаткова робота для слідчого. Воно вимагає проведення досудового розслідування, щоб ухвалити законне рішення. Тому для того, щоби зменшити навантаження на співробітників, у поліції намагаються не реєструвати всі справи підряд», — каже адвокат.

Поліція неефективно проводить розслідування

Якщо ви розумієте, що слідчий у вашій справі не збирає докази, не викликає свідків або підозрюваних на допит і загалом не прагне розслідувати злочин, слід, знову ж таки, подавати заяву до прокуратури та писати звернення до керівника підрозділу. Причому збирати докази поліція має починати одразу ж після скоєння злочину — на місці подій. Від цього залежить ефективність подальшого розслідування, тож якщо ви вважаєте, що якісь докази треба додати до матеріалів справи та використовувати їх під час розслідування — вимагайте цього в слідчого. Якщо усні вимоги не працюють, можна написати клопотання про проведення слідчих дій чи залучення свідків.

Буде прекрасно, якщо ви самостійно дослідили місце, де вчинений злочин, на предмет камер спостереження. Тоді ви можете або самостійно намагатися отримати відеозаписи, запитавши про це у власників закладів, де встановлені камери, або попросити слідчого знайти конкретні записи та долучити їх до справи. Це важливо зробити якомога швидше, оскільки приватні камери спостереження зазвичай не зберігають записи дуже довго. 

Те ж стосується і травм: фіксувати їх потрібно через судово-медичну експертизу якнайшвидше після злочину. Результати експертизи слід долучити до матеріалів справи — вони можуть вплинути й на кваліфікацію злочину. 

Якщо слідчий не реагує на ваші вимоги, ви як заявник або потерпілий можете поскаржитися на бездіяльність або неправомірні на вашу думку дії поліції. Це може бути рішення зупинити розслідування, закрити кримінальне провадження, відмова визнати особу потерпілою, відмова в клопотанні про проведення слідчих дій, зміна порядку досудового розслідування, відмова в задоволенні скарги тощо. 

Скаргу слід подати впродовж 10 днів після прийняття подібного рішення. Особливо це стосується випадків, коли слідчий чи прокурор оформлює постанову про своє рішення, на якій стоїть певна дата.

«Конкретні строки проведення досудового розслідування є, — каже Артем Облетов. — Однак залежно від обставин вони можуть змінюватися оціночно через суд. Якщо кримінальне провадження потребує, скажімо, великої кількості слідчих дій, а відповідно й великої кількості часу, то строки будуть більшими. Це відбувається в більшості випадків».

Також можна подавати скаргу до керівництва райвідділу, прокуратури й суду. Причому якщо неефективне розслідування або бездіяльність слідчого призвели до якихось наслідків, зокрема, порушення прав людини, то залежно від тяжкості цих наслідків за це може загрожувати зокрема й кримінальна відповідальність. 

Довести неефективність можна тими ж клопотаннями. Одна з основних її ознак — якщо слідчий на них не відповідає або відмовляється їх задовольнити.

Тут також стане в пригоді депутатське звернення. Можете написати в соцмережах депутату/ці або звернутися до депутата за вашим виборчим округом, описати ситуацію та попросити втрутитися. Депутатський запит зазвичай спонукає правоохоронців «оживити» розслідування.

Що ще можна зробити?

По-перше, велику роль відіграє суспільний розголос: пишіть про правопорушення та бездіяльність поліції в соцмережах, просіть друзів репостити ваші дописи про це. Велика ймовірність, що вашу історію помітять ЗМІ — якщо вона їх зацікавить, це буде додатковим «оком» контролю в розслідуванні. Це підвищує шанси на законне розслідування. 

По-друге, намагайтеся залучити до вашої ситуації правозахисників — вони можуть підказати, як краще діяти в ситуації, що склалася, куди скаржитися на дії поліції тощо. До того ж правозахисники можуть підказати вам, куди звернутися по безкоштовну юридичну допомогу. Наприклад, деякі громадські організації у певних випадках надають адвокатів активістам, людям, що пережили домашнє насильство тощо.