Куп’янськ під ударом, а втрата Курахового — питання кількох днів: РФ посилює тиск на критичних напрямках

Ситуація на фронті залишається напруженою, особливо на Донеччині, де українські сили можуть втратити стратегічно важливе місто Курахове. У разі його окупації російські війська зможуть розгорнути наступ на Покровськ, із подальшим просуванням до адміністративної межі Дніпропетровської області. На Харківщині українські захисники змушені протистояти російським силам у районі Куп’янська, де ворог прагне закріпитися та захопити важливий залізничний вузол у Куп’янськ-Вузловому. Напруження зростає і на Запорізькому напрямку: українські військові повідомляють про активні переміщення ворожої техніки. 

Попри тривалий тиск, ресурси агресора не вичерпуються, а наступальні дії посилюються. Детальніше — у матеріалі Заборони.

Донецький напрямок: загроза втрати Курахового

Найбільш інтенсивні бої тривають на Курахівському напрямку. За словами військового експерта Владислава Селезньова, українські сили опинились у складній ситуації: «Питання втрати контролю над Кураховим — це питання кількох днів. Ворог створив так звані ‘клещата’ на півночі від Курахівського водосховища та шукає прогалини в обороні південніше траси N15, яка забезпечує наш гарнізон».

Якщо російські війська зможуть відрізати цю дорогу, українські підрозділи будуть оточені. «Хоча президент прийняв рішення відправити підкріплення, часу на стабілізацію ситуації занадто мало. Найближчим часом ми можемо побачити маневровну оборону та, ймовірно, втрату контролю над цим населеним пунктом», — зазначив Селезньов.

Заволодіння Кураховим дозволить російським військам атакувати Покровсько-Мирноградську агломерацію з трьох боків. Особливе занепокоєння викликає масштаб сил противника: «З метою окупації Курахове ворог зосередив понад 70 тисяч особового складу. Після взяття міста ці 70 тисяч будуть додані до тих, хто зараз наступає на Покровськ», — підкреслює Селезньов.

Експерт також відзначає загрозливу ситуацію в районі Часового Яру, де ворог намагається здійснити обхід із півдня, що може створити серйозні проблеми для українських сил на Торецькому напрямку.

Загроза виходу на адмінмежу з Дніпропетровською областю

Активне просування ворога на Покровському напрямку також створює загрозу виходу росіян до адмінмежі з Дніпропетровщиною. Тут Селезньов сподівається, що це не стане легким завданням для окупантів.

«Це все ж буде важко. Сподіваюся, що декларовані заяви про те, що там створена потужна та розгалужена мережа інженерних фортифікацій, дійсно відповідають реаліям», — каже експерт.

Щоправда, в це не дуже вірить військовий експерт Іван Ступак. За його словами, на деяких напрямках відстань до Дніпропетровщини вже близько 10 кілометрів, а військові вказують на відсутність фортифікацій. «Якщо нинішні темпи наступу на Покровськ збережуться, є ймовірність, що росіяни вийдуть на адмінмежу до кінця року», — прогнозує експерт.

Наступ росіян на Запоріжжя

Йде багато розмов про те, що російські військові найближчим часом планують наступати на Запоріжжя. Владислав Селезньов спростовує чутки та запевняє, що на захоплення міста ресурсів у ворога поки що недостатньо.

«Щоб окупувати Запоріжжя, їм потрібно 300 тисяч військових, а зараз на півдні області — близько 90 тисяч. Я не бачу можливостей для реалізації масштабної операції», — підкреслив Селезньов.

Іван Ступак додає, що хоч військові й відмічають певне переміщення військової техніки в район Токмака, але це не та кількість, яка була б спроможна іти на Запоріжжя.

Однак експерти зазначають, що бої на цьому напрямку будуть тривати, адже росіяни не відмовляються від планів просування вглиб регіону.

Харківський напрямок: боротьба за Куп’янськ

На Куп’янському напрямку спостерігається поступове відтискання ЗСУ з лівого берега річки Оскіл. Селезньов пояснює, що ворог уже має контроль над ділянкою в кілька кілометрів біля річки й намагається розширити плацдарм.

«Захід російських військових до Куп’янська став певною несподіванкою, яка вказує на те, що оборона в цьому секторі виявилась недостатньо щільною, що підкреслює потребу в посиленому моніторингу та ресурсах для стримування ворога», — зазначає експерт.

Російські війська прагнуть захопити Куп’янськ, щоб створити можливість вийти до Куп’янськ-Вузлового — важливого залізничного вузла. Контроль над цією точкою може суттєво посилити логістичні можливості РФ на сході Харківщини.

«Якщо не буде підкріплення, якщо не надійде вчасно західна військова допомога, ймовірність, що до нового року ми втратимо Куп’янськ, складає близько 60%», — вважає Ступак.

Втрата плацдарму в Курській області

Курщина також залишається зоною інтенсивних бойових дій. Тут українські сили ведуть оборону, однак ключовим фактором стійкості залишається наявність ресурсів, каже Селезньов.

«Якщо ресурсу бракуватиме, особливо важкого піхотного озброєння, ми можемо побачити маневровну оборону зі скороченням контрольованого плацдарму», — зазначає експерт.

За останні два місяці ЗСУ втратили контроль над 300 кв. км, і ця тенденція зберігається надалі, додає Ступак. Загалом експерт не бачить сенсу в боротьбі за цю територію, поки росіяни окуповують українські землі.

«В Курську область відправили найкращі підрозділи та західну техніку. Там постійно відбуваються ротації, що дає змогу підрозділам відпочивати. Забезпечення снарядами в першу чергу відбувається саме на Курщині, усі інші напрямки — за залишковим принципом. Ми тримаємо в Курській області якісь селища, але при цьому втрачаємо населені пункти на сході України. Тільки за жовтень це Курахівка, Вугледар та Селидове», — наголошує він.

На втому росіян чекати не варто

Попри сподівання, що російські ресурси вичерпуються, агресор продовжує активні наступальні дії, що свідчить про значну чисельність особового складу. «Ще в серпні начальник української розвідки Буданов говорив про ресурс у росіян на півтора-два місяці. Але минає вже три місяці, а активність ворога тільки зростає», — підсумовує Селезньов.

Ніхто й серед західних аналітиків не розуміє та все підраховують російські можливості. Та й у самій Росії аналітики та воєнкори-пропагандисти розводять руками та переживають, чим для їхньої армії обернуться такі тривалі активні наступальні дії. «Три-чотири місяці, нехай пів року, але вони не видихаються ось уже тринадцять місяців поспіль. Росіяни не знають, чим для них це завершиться, бо може бути таке, що через шалене виснаження російська військова машина просто зламається — українці за декілька тижнів повернуть те, що ті великими втратами захоплювали рік», — пояснює Ступак.Але поки важко щось прогнозувати, адже у РФ ще достатньо ресурсу на заміну, який вона купляє за гроші та отримує від своїх союзників. Україна ж має обходитися значно меншими ресурсами, та ще й із постійними заборонами від партнерів на використання їхньої техніки та озброєння.