Миколаївський зоопарк пережив три війни — і завжди працював. Дім для тварин в історіях та фото
Миколаївський зоопарк був заснований понад 120 років тому. За цей час він пережив багато: зміни влади, окупацію, обстріли, голоди та інші несправедливі й страшні речі. Такі, що не має переживати ні людина, ні тварина, ні заклад, що призначений для освіти та елементарного щастя.
Невимовно щемлива історія — в репортажі hromadske.
Микола Леонтович: Перша світова
На стінах у кабінеті директора Миколаївського зоопарку Володимира Топчого чимало цікавого. Тут висить «меч із зазубнями» від риби-пилки, що був придбаний за 100 гривень. За спиною чоловіка — портрет Миколи Леонтовича, засновника зоопарку.
Леонтович був заможним чоловіком, жив у середмісті, на вулиці Адміральській — найпрестижнішій на той час. Пізніше на цьому місці збудували облдержадміністрацію, яку у наприкінці березня 2022 року зруйнувала російська ракета. Тоді були вбиті 37 людей.
У 1909 році Леонтовича обрали міським головою. За його очільництва відкривають музеї, перші кінотеатр та психіатричну лікарню, запускають перший трамвай. Прокладають водопровід і каналізацію, вимощують вулиці.
Чоловік ще до керування містом зібрав удома колекцію риб, плазунів, екзотичних птахів і продовжив запрошувати всіх охочих до свого приватного зоопарку «Акваріум», де працювала вся його родина. Таких колекцій, як у миколаївця, існувало лише кілька в Європі.
Документів, як жилося тваринам під час Першої світової війни у зоопарку, не збереглося. Відомо достеменно, що 1918-го його націоналізували, а власника відправили за ґрати. Але за рік випустили, бо звірі стали помирати.
«Акваріум-Зоосад»
«Акваріум-Зоосад», так він тоді називався, наступні декілька років утримувала влада: то державна, то міська.
Ось що писав у 1927 році альманах «Уся Миколаївщина»: «Миколаївський “Акваріум” є пам’яткою не тільки Миколаєва, а і єдиним в Союзі Радянських Республік. Після Неапольського і Монакського є третім в Європі за багатством експонатів, тому становить великий інтерес».
Миколу Леонтовича звільнили із зоопарку в 1930-му, а через сім років вигнали з власного будинку й арештували за нібито зв’язок із контрреволюціонерами, тобто з тими, хто проти революції. Йому дали 10 років ув’язнення без права листування.
«Начебто він помер 1941-го. Найімовірніше, розстріляли в Харківській в’язниці НКВД. Червона армія відступала, в’язнів не забирали, але й не залишали», — припускає нинішній директор Володимир Топчий.
Миколаївський зоопарк під час Другої світової
Під час Другої світової війни й до 1967 року зоосадом керував Федір Нічиков. У той час не було води. Її бочками возили з Інгулу, через що акваріумні риби помирали. Не було їжі: працівники зоопарку шукали в місті трупи коней і зрізали м’ясо для хижаків.
Німці викликали Нічикова в комендатуру на десятий день, як зайшли в Миколаїв. Були здивовані, що він не втік. Той відповів, що не зміг покинути тварин. У службовій записці вказав, що тваринам потрібен корм, а працівникам — зарплата. І отримав кошти.
З того часу збереглися квитки — з інформацією на них українською та німецькою мовами. Ціна — 50 копійок дитячий і один карбованець дорослий. Є й відомості про зарплату: 280, 340, 400 карбованців. Для розуміння: гарба сіна тоді коштувала 7 000 карбованців.
Благородство зникло, коли німці відступали в 1944-му. Дружина директора залишила такий спогад: «Деяких тварин нам вдалося заховати в підвальному приміщенні й замаскувати вхід. На територію зоопарку сипалися осколки від вибухів на заводі, лунав гул від бомбардування. У хвіртку раз у раз стукали німці й поліцаї. Німці пропонували нам іти, бо збиралися замінувати зоопарк. На щастя, не замінували, ми залишалися на своєму посту».
Ще важче стало поїти та годувати тварин. Містом роз’їжджала німецька машина, і в рупор російською мовою оголошували: чоловіки, які ховаються, мають з’явитися о певній годині. Інакше будуть знайдені й на місці розстріляні, їхні сім’ї також.
«Водночас директор Нічиков з трьома працівниками ховався на горищі над левами. Після цього оголошення я їх перевела в підвал і замаскувала в ніші старими клітками. Три дні вони просиділи в такому положенні. 28 березня на світанку я побачила у вікно наших солдатів. Моїй радості не було меж», — згадувала жінка.
Поступово зоосад відновився і 1978 року переїхав у нове місце, де він нині займає 20 гектарів.
Велика війна в Миколаєві
Зараз у зоопарку найбільша колекція тварин в Україні: 450 видів і близько 4000 голів. Є рідкісні — білий ведмідь, сніговий барс.
На запитання про улюбленців Володимир Топчий жартує із серйозним виразом обличчя: «Їх двоє: моя дружина Тетяна, яка прийшла працювати в зоопарк раніше за мене, і смугаста гієна. Не плямиста. Від новонароджених дитинчат відмовилася мама, і ми з дружиною взяли їх додому. Виявилося, що це дуже красиві й ніжні звірі».
«У мене крокодил у ванній»
Топчий показує хвости ракет, які сюди прилетіли з початку великої війни. Вісім за три місяці. Дивом вціліли люди й тварини.
«Я з осені 2021 року розумів, що буде вторгнення, тому постарався запастися кормами. О 6-й ранку 24 лютого подзвонив друг, каже: “Біжу купувати тушківку”. Відповів йому, що вже пізно і щоб дав мені ще дві години поспати. І дійсно заснув», — згадує Володимир Миколайович.
Миколаївці тікали з міста в паніці, із 500 тисяч евакуювалися 200. Транспорт зупинився, місто постійно обстрілювали. Бої велися за 800 метрів від зоопарку.
На той час у закладі було понад 230 працівників, виїхала лише одна людина. Ті, що залишились, разом з сім’ями перебралися сюди жити і затримались на чотири місяці. В кожному із семи відділень є побутове приміщення з гарячою водою, туалетом, плитою та диванчиком.
Тим часом містяни несли до зоопарку сотні тварин: хом’яків і шиншил, морських свинок і папуг. Просили: «Лише збережіть, ми повернемося, заберемо». Брали всіх, крім собак і котів.
«”У мене крокодил у ванній живе. Заберете?” — хтось подзвонив директору. — “Та ви з глузду з’їхали”». Поки Володимир їхав на роботу, великого нільського крокодила вже доставили. Ясір Арафат, так його назвали, досі живе в зоопарку. Дрібноту частково розібрали миколаївці, які повернулися додому.
Допомога звідусюди
У перші тижні директор зрозумів, що запаси кормів стрімко тануть. Попросили підписників допомоги в соцмережах: і купівлею онлайн-квитків, і продуктами. Містяни несли яблука, моркву, капусту. Хто скільки міг: кілограм, ящик, мішок. Хтось тягнув мед, хтось привіз сіна. Усю площу перед зоопарком заставили їжею. «Це була велетенська допомога від миколаївців, я їм дуже вдячний», — каже директор.
16 березня 2022 року він прийшов помитися додому. Поговорили з дружиною про ситуацію, аж тут подзвонили журналісти із «Голосу Америки». Цікавилися всім: які бої, де, що із містом, що із зоопарком.
«Я подякував хлопцям, які боронять місто. Вороги вже були на околиці, за 10 кілометрів від нас. А в кінці розплакався. Ні, я розридався. Попросив допомогти зоопарку: купити онлайн-квитки, бо тварини не мають що їсти, заклад зачинений», — пригадує Топчий.
Наступного дня відео з його коментарем на Facebook-сторінці «Голосу Америки» набрало 600 тисяч переглядів. А головне — небайдужі з усього світу почали купувати квитки. Друзі дзвонили директору і казали, що плачуть разом з ним. Брали й по 50 штук на одного. Тоді квитки коштували по 100 гривень.
Зоопарку довелося відкрити чотири рахунки в різній валюті. Так назбирали $2,5 мільйона. Відгукнулися також європейські зоопарки. Вони дали 1,7 млн євро, які вже розподілилися між зоопарками по всій Україні. Завдяки цим коштам усі вони врятовані.
Проблеми з водою та теплом
У листопаді 2022-го росіяни підірвали водозабір. Місто залишилося без води. А зоопарку треба 10 тисяч літрів на день. Воду цистернами везли з Одеси й Кропивницького, люди несли баклажками.
«Через місяць я зрозумів, що щось треба робити. І ми пробурили свою першу свердловину. Але вода виявилася непридатною. Пробурили другу. Місто теж пустило воду, але солону, з лиману. Ми вирішили використовувати свою: добре, що рік тому нам подарували системи для очищення. Вони настільки хороші, що співробітники очищують воду і несуть додому. Бо з кранів тече каналізація», — продовжує Володимир.
Коли почалися блекаути, теплолюбних тварин перевели у приміщення з газовим опаленням. Адже деякі звірі, особливо примати, можуть померти від холоду. Тоді допомогли європейські друзі Топчого. Надіслали потужні генератори і йому, й іншим зоопаркам.
Зараз у Миколаївському зоопарку аж три види опалення — до зими готові.
Зоопарк і зараз потребує підтримки, оскільки відвідувачів не так багато, а потреба в кормах для звірів є постійною. Можна придбати онлайн-квитки: для дорослих, дітей та собак.