Провокації на кордоні з Польщею, доступ до африканських фінансових потоків чи створення приватної армії — навіщо Лукашенку вагнерівці (і навіщо їм Лукашенко)?
8 липня журналісти BBC показали сюжет з облаштованого в Білорусі табору ПВК «Вагнер» — судячи з відео, він може вмістити близько 5 тисяч комбатантів. Навіщо самопроголошеному президенту Білорусі Олександрові Лукашенку розміщувати на своїй території неконтрольованих найманців, які нещодавно здійснили бунт у РФ? Чи вагнерівці потрібні для навчання білоруської армії? Щоб відповісти на ці запитання, Заборона проаналізувала статті спеціалістів з білоруської політики й Східної Європи та коротко їх переказала.
Лукашенко створює власну приватну армію?
Микола Мітрохін, дослідник Центру вивчення Східної Європи Бременського університету: «Якщо Пригожин залишиться в Білорусі та керуватиме “Вагнером” чи чимось подібним, це підвищить політичний вплив Лукашенка, який матиме власну приватну армію. Тим самим Лукашенко також показує лідерам колишніх радянських держав, що він залишається хитрим посередником, який може залагодити гострі конфлікти або принаймні послабити їх». (Оригінал статті)
Павло Слюнькін, спеціаліст із проблем внутрішньої та зовнішньої політики Білорусі: «Лукашенко може найняти частину “Вагнера” для захисту свого режиму. З 2020 року він створює багаторівневу систему оборони, спрямовану на захист своєї абсолютної влади. “Вагнер” міг би відігравати символічну й стримувальну роль як ще одна лінія оборони та сигналізувати опонентам Лукашенка за кордоном, що він захищатиметься, навіть якщо власна армія покине його». (Оригінал статті)
Вагнерівці необхідні Лукашенку для військових провокацій?
Артем Шрайбман, спеціаліст щодо Білорусі, аналітик Carnegie Endowment for International Peace: «Лукашенко виступав з ідеєю, щоб штурмовики “Вагнера” були інструкторами білоруської армії, враховуючи їхній великий бойовий досвід. Але відносно невеликій білоруській армії не потрібні тисячі чи навіть сотні [інструкторів] у цій ролі». (Оригінал статті)
Павло Слюнькін: «Лукашенко міг би залучити солдатів “Вагнера” для провокацій на кордонах країн НАТО та Євросоюзу. Раніше Лукашенко використовував близькосхідних мігрантів і заставляв їх штурмувати кордони Польщі, Литви й Латвії та нападати на прикордонників, намагаючись змусити ЄС вести з ним переговори. Штурмовики “Вагнера” могли б забезпечити підтримку цих зусиль; цілком імовірно, що тепер вони можуть з’являтися в групах мігрантів або очолити їх, посилюючи агресію та створюючи додаткову напругу».
«Вагнер» може загрожувати Лукашенку?
Артем Шрайбман: «Ідея про співіснування білоруського автократа поряд з анклавом непідконтрольної армії найманців, які спробували здійснити бунт у сусідній Росії, божевільна. Тоді як російський президент протягом багатьох років допускав існування напівприватних військових угруповань, таких як “Вагнер”, Лукашенко не допускав появи в країні жодного альтернативного центру збройної сили. [Щодо чуток про навчання армії Білорусі вагнерівцями, то] білоруському диктатору не бракує внутрішніх військ, підрозділів ОМОНу чи інших служб безпеки, які краще оснащені для захисту режиму від внутрішніх загроз, ніж найманці, навчені для воєнних дій».
Розміщення «Вагнера» в Білорусі необхідне для «легалізації» пригожинської ПВК?
Павло Слюнькін: «У Лукашенка й Пригожина є потенційні сфери для співпраці. “Вагнер” міг зареєструватися як легальна організація в Білорусі. Ймовірно, це обійдеться Пригожину високою ціною без надання будь-яких реальних гарантій. Однак це позбавило б його підписання контракту з Міноборони Росії та його особистим противником Сергієм Шойгу. Для Лукашенка ця угода була б ще вигіднішою, оскільки приносила б йому гроші та певний юридичний контроль над ПВК “Вагнер”».
Артем Шрайбман: «Пригожин згадав, що Лукашенко запропонував йому способи працювати “під законною юрисдикцією”, можливо, припускаючи, що “Вагнер” може зареєструватися як приватна військова компанія в Білорусі, коли організацію витіснять з Росії. Це означало б, що “Вагнером” керуватимуть з офісу в Мінську, сплачуючи Лукашенку оренду і, ймовірно, податки, тоді як фактичні війська будуть безпечно розосереджені по низці країн [Африки ти Ближнього Сходу], де вони мають попит. У цьому випадку “табір Вагнера” на сході Білорусі просто залишиться порожнім».
Лукашенко й Пригожин мають спільні інтереси в Африці?
Мансур Міровальов, журналіст та політичний оглядач Al Jazeera: «Африканські зв’язки Пригожина можуть виявитися корисними для Лукашенка в його власних відносинах з Китаєм, який уже надав торгові преференції та багатомільярдні кредити. Ці зв’язки також можуть бути корисними для Пекіна, оскільки він ще більше зміцнить свій вплив в Африці». (Оригінал статті)
Павло Слюнькін: «Вони могли б об’єднати зусилля у своїх бізнес-починаннях в Африці. І Пригожин, і Лукашенко забезпечили собі вигідні бізнес-контракти шляхом корупції вищого політичного керівництва африканських країн. Після заколоту позиції “Вагнера” в Африці, швидше за все, будуть послаблені, але політична протекція Лукашенка могла б пом’якшити цей ефект. Натомість через Пригожина білоруська влада могла б отримати доступ до раніше недоступних африканських ринків».
Артем Шрайбман: «Мінськ може найняти найманців Пригожина для роботи на підприємствах, якими керують соратники Лукашенка в деяких африканських країнах, де також є велика присутність “Вагнера”. Проблема тут у тому, що найманці звикли до високої зарплати, і Мінськ не може собі дозволити працевлаштувати велику кількість [комбатантів]. [Проте] Лукашенко припускав, що керівники “Вагнера” платитимуть йому за розміщення [найманців на території Білорусі], а не навпаки».