ООН розповіла про порушення прав людини в Криму. Наступного дня ФСБ затримала кримських татар

Організація об’єднаних націй нещодавно випустила п’яту доповідь щодо порушення прав людини у Криму. Міністр іноземних справ Росії Сергій Лавров звинуватив організацію у підіграванні Заходу, а наступного дня після доповіді у помешкання кримських татар у Криму прийшли силовики. За два дні затримали п’ятьох, а потім ще близько 40 мешканців півострова. Розповідаємо, що сталося та які порушення в Криму виявила ООН.

Масові обшуки та звинувачення в диверсії

3 вересня в Криму Федеральна служба безпеки затримала підприємця Ельдара Одаманова. За добу з обшуками прийшли до ще чотирьох кримських татар: братів Азіза і Асана Ахтемових, Шевкета Усеінова і заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла. Останній кілька днів тому повернувся з Києва, де брав участь у міжнародному заході «Кримська платформа».

Після затримання кримських татар активісти, журналісти та правозахисники зібралися на акцію підтримки біля будівлі ФСБ у Симферополі. Невдовзі після початку акції кримський ОМОН затримав близько 40 людей — попри те, що учасники акції дотримувалися соціальної дистанції та були в масках. 

На затриманих на акції солідарності поліція має намір скласти адмінпротоколи за непокору представнику влади. Тих кримських татар, яких затримали, звинувачують у диверсії. За версією «слідства» анексованого півострова, 23 серпня затримані нібито пошкодили газопровід поблизу села Перевальне Сімферопольського району. Газопровід не подавав газ у військове містечко біля Перевального, але уже до вечора проблему усунули. Підтверджень тому, що пошкодження дійсно сталося, досі немає.

Адвокатка Нарімана Джеляла Еміне Авамілева розповіла виданню «Ґрати», що її підзахисного спецслужби катували.

«Він виглядав фізично й морально виснаженим. До нього застосовували жорсткі заходи психологічного впливу. Весь цей час він був у наручниках і з мішком на голові. Без води і їжі. Він не знав, де знаходиться, але розумів, що десь в підвалі. Пізно ввечері [4 вересня] його доставили в управління ФСБ», — розповіла Авамілева.

Майже усі затримані наразі перебувають в ізоляторах, однак місце перебування Шевкета Усеінова досі невідоме.

Кримських татар у Криму переслідують від самого початку окупації. Сьогодні щонайменше 76 кримських татар перебувають за ґратами у Криму та Росії. Частині цих людей уже винесли вироки — найбільше отримав журналіст та правозахисник Мурлен Асамов. Його засудили до 19 років в’язниці за «тероризм» та «підготовку захоплення влади». Багато кримчан та кримських татар засуджують умовно — це обмежує їх у свободі пересування.

Доповідь ООН 

Напередодні затримань, 2 вересня, Організація об’єднаних націй оприлюднила п’яту доповідь Генерального секретаря Антоніу Гутерреша про порушення прав людини в Криму і Севастополі. Доповідь охоплює період від 1 липня 2020 року до 30 червня 2021 року.

Доповідь поділена на десять пунктів — у кожному йдеться про одне з основних прав людини. Коротко розповідаємо про них.

1. Право на справедливий судовий процес

У доповіді звертають увагу на переслідування осіб, яких вважають противниками російської влади. Наприклад, росвлада заочно засуджує тих, хто після окупації Криму покинув півострів та переїхав до інших областей України. Це, на думку Гутерреша, порушує право підсудних на справедливий судовий процес, адже декому з них забороняють в’їзд на територію Криму, а отже, вони ніяк не можуть потрапити на судове засідання. Також такі люди позбавлені права на повторні судові засідання, що прирівнюється до відмови у правосудді.

Водночас справи проти кримчан часто базуються на вчинках, що були скоєні фактично до введення у дію російського законодавства у Криму. Декому з підсудних відмовляють у праві найняти адвоката. А тим, кому це вдається, часто не дозволяють із ним бачитися з захисником.

Окремо виділяють славнозвісних «анонімних свідків»: кримські «суди» під час слухань часто посилаються на свідчення людей, які не відкривали своєї особи. По-перше, нікому достеменно невідомо, ким саме є ці свідки та чи не навмисне вони підіграють політично вмотивованим справам проти кримчан. По-друге, анонімність джерел у цьому випадку унеможливлює їхній допит стороною захисту. Від початку окупації 13 людей засудили тільки на основі свідчень таких анонімних свідків.

2. Право на життя, недоторканість, свободу та безпеку

Від початку окупації Криму міжнародна спільнота задокументувала 43 випадки насильницького зникнення людей, у розслідуванні яких досі немає прогресу. Наразі 11 людей залишаються зниклими безвісти, 1 людину, ймовірно, стратили й ще 1 людина перебуває в офіційному місці утримання. 30 людей звільнили, але ті не отримали жодної компенсації. Правозахисники вважають, що до зникнення усіх цих людей мають стосунок співробітники ФСБ, «сил самооборони Криму» та місцевої «поліції».

Також в ООН виявили шість випадків тортур або жорстокого поводження з людьми під вартою. До цього, ймовірно, також дотичні співробітники силових структур. У всіх шести випадках тортурами або жорстоким поводженням намагалися «вибити» з жертв свідчення проти себе, знайомих, або відмовитися від права на адвоката. Жоден з винних у знущаннях не покараний. 

Впродовж звітного періоду значно зросла кількість довільних арештів і затримань представників релігійних меншин в Криму. За цей період затримали 33 особи — це майже у п’ять разів більше за арештованих упродовж 2019-2020 років. Щонайменше 22 особам з цього числа не повідомили про причини арешту під час затримання. 

3. Права людей під вартою

Міжнародна спільнота продовжує отримувати від затриманих, їхніх родичів та адвокатів скарги на умови утримання під вартою в Криму та РФ, куди переправляють частину політв’язнів з Криму. У доповіді ці умови називають «нелюдськими й такими, що принижують гідність».

Тих в’язнів, яких переправляють до РФ, системно садять до штрафних ізоляторів — одиночних камер із жахливими умовами. Одного з ув’язнених тримають в такій камері вже чотири роки. Час від часу в’язнів катують та карають за будь-які проступки. Наприклад, їм можуть обмежити право на побачення з рідними або не надавати адекватну медичну допомогу в разі потреби.

Також є практика переведення затриманих із Криму у віддалені регіони. У звіті розповідають про щонайменше 28 таких випадків. Це робить побачення з родичами дуже важким процесом через великі відстані та високу вартість проїзду.

4. Обшуки та облави в будинках

Міжнародне право забороняє довільні або незаконні втручання в особисте та сімейне життя та гарантує недоторканість житла. Тільки за звітний період у Криму стався 61 обшук або облава. Більшість із них проводяться в будинках, місцях зборів або ділових приміщеннях, що належать кримським татарам або свідкам Єгови.

Натомість, на думку генсека ООН, щорічна загальна кількість задокументованих обшуків залишилася приблизно такою ж, як і в минулі роки. А частка обшуків у кримських татар зменшилася з 74% у 2019 році до 48% у 2020 році. 

Під час обшуків правоохоронці часто підкидають речові докази та невиправдано застосовують силу. Приватним адвокатам періодично відмовляють у допуску в місця арешту, а поведінка понятих викликала сумніви в тому, що вони здатні бути незалежними спостерігачами подій. 

5. Свобода думки та слова

Судовий процес над людиною за її думки та позицію є порушенням міжнародного права. Водночас вільна преса, яка не піддається цензурі та обмеженням, є важливим елементом забезпечення свободи думки. 

20 квітня 2021 року суд у Криму оштрафував головного редактора кримськотатарської газети «Къырым» за «зловживання свободою масової інформації». Йдеться про публікацію, в якій згадується Меджліс без уточнення про те, що його діяльність заборонена у РФ. Перед цим Федеральна служба нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнадзор) регулярно перевіряла газету і виносила «попередження» головному редактору.

Наразі відомо про шість випадків переслідування мешканців Криму за висловлення альтернативних та критичних поглядів із суспільних питань. В одному випадку жінку, яка була головною редакторкою місцевої газети, покарали за статтю, де вона критикувала політику запобігання COVID-19 і ставила під сумнів ефективність режиму ізоляції, носіння масок і вакцинації. Суд визнав журналістку винною в поширенні свідомо недостовірної суспільно значущої інформації лише через те, що висловлені в статті погляди суперечили офіційній позиції російської влади. 

6. Свобода мирних зібрань

Висловлення відмінних від загальноприйнятих політичних або інших поглядів за допомогою участі в публічних зборах і раніше обмежувалося в Криму. Нині там є вимога отримати попередній дозвіл від російської влади на проведення будь-яких запланованих зборів.

23 січня 2021 року до 100 осіб зібралися в Сімферополі на політичну акцію протесту, не звернувшись за попереднім дозволом. Побоюючись переслідування за несанкціоновані збори, учасники утрималися від висловлення будь-яких політичних вимог або вивішування транспарантів. Проте їх все одно заарештували та притягнули до відповідальності за «адміністративні правопорушення».

У наступні тижні жителів Сімферополя також зупиняли на вулицях і доставляли на допит у ті дні, коли в Російській Федерації проходили протести опозиції. Варто зазначити, що в Сімферополі в цей період такі акції не проводилися. Поліція винесла деяким активістам письмові «попередження», в яких описувалися можливі санкції за участь у майбутніх несанкціонованих акціях протесту.

7. Свобода думки, совісті та релігії

29 березня 2021 року свідка Єгови з Севастополя засудили за злочин, пов’язаний з екстремізмом, через сповідування своєї віри. Чоловіка засудили до шести з половиною років позбавлення волі — це найсуворіше покарання, застосоване у справах, пов’язаних зі свідками Єгови в Криму. 

Суд засудив його за обговорення релігійних доктрин з іншими вірянами в приватній квартирі, виконання релігійних пісень та вивчення релігійної літератури. Суд не пояснив, чому саме це є екстремістською діяльністю, і не надав значення аргументу обвинуваченого про те, що він має право на свободу релігії.

Усього зареєстрували 32 нові судові справи проти релігійних організацій або фізичних осіб за правопорушення, пов’язані з релігією (14 протестантських, 10 мусульманських, 2 єврейські, 1 католицька і 1 мормонська організація). У 2020 році кількість задокументованих справ збільшилася на 33 відсотки в порівнянні з 2019 роком, а відсоток справ, пов’язаних з мусульманськими групами або особами, подвоївся. 

8. Право на освіту рідною мовою

Згідно зі статистичними даними Російської Федерації, у 2020/21 навчальному році 214 учнів [0,1% всіх учнів] вивчали предмети українською мовою і 4155 учнів [1,9%] вивчали українську мову як звичайний предмет, факультативний курс або в рамках позакласних занять. 

Тільки одна школа на півострові має статус україномовної, а в ще одній російськомовній школі додатково діють три класи з викладанням українською мовою.

У 2020/21 навчальному році 6700 учнів [3%] навчалися кримськотатарською мовою і 30 475 учнів [13,9%] вивчали кримськотатарську мову як звичайний предмет, факультативний курс або в рамках позакласних занять. На півострові діють 16 кримськотатарських шкіл, і ще у 22 російськомовних школах є класи з викладанням кримськотатарською мовою.

Наявність навчання кримськотатарською та українською мовами й можливість вивчення цих мов як предметів не завжди задовольняє попит. Наприклад, батьки з Севастополя повідомили, що в жодній школі міста немає навчання українською мовою або викладання української мови як предмета.

9. Заборона примусового призову на військову службу

Відповідно до міжнародного гуманітарного права держава, що окупувала території, не може змушувати місцевих служити в її збройних або допоміжних силах. У 2020 році Російська Федерація провела два військових призова, закликавши у свої збройні сили чоловіків, які мешкають в Криму та навіть тих, хто має українське громадянство. Усього призвали понад 5000 кримчан.

За ухилення від призову кримінальне законодавство Російської Федерації, що застосовується окупаційною владою в Криму, передбачає штрафи, виправні роботи і позбавлення волі строком до двох років. У 2020 році справ про ухилення від призову було щонайменше 78 — минулоріч ця цифра сягала 31. В результаті загальне число задокументованих справ з 2017 року досягло 160. 

 10. Переміщення населення

Міжнародне гуманітарне право забороняє вмотивоване будь-чим викрадення та депортацію осіб з окупованої території на територію держави, що окуповує, або територію будь-якої іншої держави. Проте російська влада продовжує вважати громадян України, які проживають в Криму без російських паспортів, іноземцями. 

Російське міграційне законодавство, що застосовується в Криму, зобов’язує таких осіб або подати заяву на отримання дозволу на проживання, або покинути півострів, або сплатити штраф. За даними Реєстру судових рішень Російської Федерації, за звітний період суди в Криму винесли щонайменше 180 постанов про переміщення осіб, що вважаються іноземцями, з яких щонайменше 72 стосувалися громадян України, які не мають, на думку окупаційної влади, права на проживання в Криму. 

Станом на 5 січня 2021 року в інших частинах України було 47 897 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб з Криму. Практика переміщення громадян України з Криму в інші частини України через відмову в праві на проживання тягне за собою вимушене переміщення.