Для кіно як індустрії 2020 рік став катастрофічним. Релізи переносилися на рік чи два вперед, кінотеатри спорожніли або зовсім закрилися. Зате стрімінгові платформи по всьому світу, скориставшись пандемією, збільшили кількість глядачів. Досвід кіноперегляду змінюється: великі студії вже готові випускати фільми на стрімінги одночасно з релізами в кінотеатрах. До чого це призведе — побачимо у 2021-му, а поки автор Заборони Роман Губа зробив власну добірку помітних фільмів і серіалів 2020-го. Це не рейтинг як такий: тут немає найкращих і найгірших картин року.
Фільм, який встиг стати хітом перед карантином — «Джентльмени», режисер Гай Річі
Гаю Річі вже за 50, хоча не так давно він ще вважався молодим британським епігоном Квентіна Тарантіно. Порівняння з режисером «Кримінального чтива» пристало до нього, проте не справдилося: за хітами «Карти, гроші і два стволи» та «Великий куш» були експерименти з жанром мелодрами («Віднесені») і навіть фентезі («Меч короля Артура»). Останньою великою удачею Річі стала дилогія про Шерлока Холмса з Робертом Дауні-молодшим у головній ролі. Успішним у фінансовому плані був і «Аладдін»: він зібрав у світовому прокаті понад мільярд доларів, а почерк майстра гангстерського кіно там ледь помітний. «Джентльмени» — це повернення режисера до старого доброго кіно про бандитів. Щоправда, часи змінюються, і в авторському голосі все чутніші консервативні нотки. Навіть Меттью Мак-Конегі не вдається врятувати ситуацію, а його герой у фільмі весь час прагне відійти від справ.
Попри це «Джентльмени» стали одним із кінотеатральних хітів лютого. Зараз фільм доступний на стрімінгах, якщо ви не встигли подивитися його до того, як усе почалося.
Фільм, який передбачив пандемію — «Зараза», режисер Стівен Содерберг
Іноді фільми повертаються з минулого. Навесні, коли коронавірус закрокував планетою, багато хто пригадав картину американського режисера Стівена Содерберга, що вийшла 2011 року. Річ у тім, що як мінімум початок фільму підозріло нагадував випуски новин: ВООЗ, Китай, кажан як переносник невідомого вірусу… Занадто реалістично, щоби проігнорувати в такий складний час. І справді, сценарист фільму Скотт Барнс надихався епідемією атипової пневмонії SARS, спалах якої стався в Китаї у 2002 році.
Хоча жанрово «Заразу» й можна віднести до фільмів-катастроф, перше місце в ньому посідають не жахливі сцени наслідків епідемії, а дії вчених. Тому зараз, коли частина світу вже переходить до етапу вакцинації, фільм не втрачає актуальності.
Найбільш обговорюваний український серіал — «Спіймати Кайдаша», сценаристка й шоуранерка — Наталія Ворожбит
Просто перед карантином на телеканалі СТБ розпочався показ серіалу «Спіймати Кайдаша». В основу цієї телевізійної драми покладено повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», відому багатьом українцям зі школи. Дія перенесена в сучасну Україну, а до оригінального сюжету підмішані президентські вибори 2004 року і воєнний конфлікт на сході України.
Реакція на серіал була дуже різною: від радикально-негативної, нерідко через суржик, яким говорять герої, до захоплено-позитивної. Багато глядачів впізнали в персонажах себе і своїх родичів. Скажімо прямо, не кожен український серіал або фільм готовий звертатися до подій останніх 10–15 років — звичайно, якщо це не черговий патріотичний бойовик. Сміливість, з якою Ворожбит говорить про сучасність, нехай і розділяючи цю відповідальність із класичним твором, принесла свої плоди: сперечалися про серіал довго.
Блокбастер, який не врятував кінотеатри — «Тенет», режисер Крістофер Нолан
Закрилися кінотеатри, завалився кінопрокат — один лише Крістофер Нолан ніби не дивився новин і зовсім не збирався переносити довгоочікувану прем’єру свого фільму «Тенет». Зрештою її все ж перенесли з липня на вересень, але це ніщо в порівнянні з перенесенням інших блокбастерів на рік-два вперед. «Тенет» здавався чарівною паличкою, яка зробить усе, як раніше — поверне в кінотеатри життя і глядачів. Вийшло не дуже, особливо якщо говорити про прокат. Через фінансовий провал фільму великі студії тепер не наважуються на релізи в пандемію. Навіть більше, Warner Bros. збирається випускати свої фільми одночасно й на стрімінговому сервісі HBO Max, і в кінотеатрах.
Що ж до самого «Тенета», то це масштабний і захопливий атракціон, який прикидається науково-фантастичним трилером. Крістофер Нолан знову перевершив себе в мегаломанії, ніби зібравши всі свої ідеї в одному фільмі. Щоправда, на виході із залу в голові глядача залишаються хіба що прекрасний Роберт Паттінсон та талліннський Ліннагалл, який слугує за будівлю київської опери. З іншого боку, тепер фільм доступний на стрімінгах і кожен може переглядати його хоч до релізу наступного ноланівського блокбастера.
Головний серіал, що виріс з інстаграму — «Всередині Лапенко»
Технічно перший сезон російського вебсеріалу про пригоди особистостей актора Антона Лапенка почав виходити ще в грудні 2019-го. У 2020 році занурюватися в цю химерну, але комфортну альтернативну реальність особливо приємно. Схоже, творці серіалу зметикували, що варто кувати залізо, доки є гарячі рекламні інтеграції — і вже випускають третій сезон свого дітища.
Отже, у місті N живуть і працюють: інженер, міліціонер, кілька кримінальних авторитетів, пара рок-музикантів, співробітники телеканалу та інші дивні персонажі, за якими стоїть один актор, що змінює маски на льоту. Чи це смішно? Іноді смішно, але набагато більше задоволення глядачеві приносить радість впізнавання: серіал нашпигований відсиланнями до попкультури 80-х і 90-х. Сюжет, імпровізації й ґеґи відходять на другий план, поступаючись місцем вайбу, який створюють старі пісні й околиці Зеленограда. Світ Лапенко — це не Радянський Союз, як багато хто думає, а нескінченні пострадянські 90-ті. Тут інженер, що став нікому не потрібним, змушений взаємодіяти з бандитами, які рвуться в політику, а чесному й відчайдушному журналісту доводиться працювати на продажне керівництво телеканалу. Абсурдизм Лапенко дозволяє йому говорити і про проблеми путінської Росії: чого вартий один монолог Інженера про вибори або натяк на відповідальність силовиків за вибухи житлових будинків у Росії у вересні 1999 року. Водночас всесвіт серіалу залишається дуже затишним — як хибний спогад про щасливе минуле.
