По Києву вперше завдали удару ракетою комплексу С-400 — її особливість у тому, що ППО не здатна її перехопити. Чого чекати киянам?

14 січня відбувся черговий ракетний обстріл території України, але, напевно, вперше за весь час війни у Київ прилетіли ракети з комплексу С-400. Перевага цього типу ракет полягає в тому, що наявні в Україні системи ППО не встигають їх навіть виявити. Разом з військовими експертами Заборона спробувала розібратись, чи повторяться удари по столиці, чому ці ракети так важко перехопити та яке озброєння потрібне Україні для цього.

Що таке комплекси С-300 та С-400 та чому вони такі небезпечні?

С-300 та С-400 — це зенітно-ракетні комплекси, призначені для протиповітряної та — у випадку з С-400 — протиракетної оборони. Комплекс С-300 був розроблений ще у СРСР та перебуває на озброєнні у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. С-400 — це його удосконалена версія, яку поставили на озброєння 2007 року, і поки вона є лише у Російської Федерації та Білорусі.

Особливість обох комплексів в тому, що попри їхнє проєктування як протиповітряного озброєння, вони здатні запускати ракети і по наземних цілях — цей функціонал був закладений у Радянському Союзі при розробці комплексу С-300. «Призначення протиповітряних ракет [обох комплексів] — збивати аеродинамічні балістичні цілі, — розповідає Забороні ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін. — Але в СРСР була закладена можливість ударів по наземних цілях, так би мовити, на чорний день, коли не залишиться розрахованих на це ракет. При цьому точність [комплексів С-300] невисока».

Росія — єдина країна, яка здатна виготовляти ці ракети навіть попри санкції та обмеження постачання технологій. На думку численних військових експертів та аналітиків, на складах РФ можуть зберігатися тисячі ракет до комплексів С-300 (хоча підрахувати точну кількість складно; ще складніше припустити кількість снарядів до С-400). Терористичний потенціал цих ракет в тому, що системи ППО практично безсилі проти них: на побутовому рівні українці в прифронтових містах вже звикли до ситуації «спочатку вибух, потім сирена» — ракети комплексів дуже швидкі та летять по балістичній траєкторії, що ускладнює їхнє виявлення та знищення. Зокрема, про це неодноразово говорив речник Повітряних сил України Юрій Ігнат. 

«Вони рухаються зі швидкістю, що перевищує швидкість маху, і при цьому падають з неба вертикально. Тут потрібні системи протиракетної оборони, а з цим в Україні тяжко, — додає Левін. — Юрій Ігнат правильно казав, що в Україні немає зараз комплексів ПРО, що здатні збивати ці ракети».

Проте ці комплекси мають обмежену дальність запуску. «Якщо С-300 — це до 200 кілометрів, а по наземних цілях ще менше, то для С-400 максимум — 250 км, — пояснює в розмові з Забороною ізраїльський військовий експерт Давід Гендельман. — Саме тому бачимо повідомлення, що якщо обстріл по Києву був не з території Білорусі, а з Брянської області, то комплекси мали стояти ледь не впритул до кордону».

Ще один суттєвий мінус озброєння — його низька точність (на відміну від крилатих ракет та дронів). Оскільки ці комплекси не розраховані першочергово для ураження наземних цілей, їхні показники влучань значно нижчі за профільну зброю, а так звані колатеральні втрати (побічне ураження цивільного населення та руйнування об’єктів, в які початково не цілилися) — вищі. Однак, розуміючи це, при використанні С-300 та С-400 росіяни обирають своїми цілями достатньо великі об’єкти, аби збільшити шанси на влучання.

«При стрільбі по наземних цілях точність не така велика, як по повітряних. Тому комплекси використовуються для більших за розміром цілей: вони б’ють по об’єктах інфраструктури, ТЕС та електростанціям загалом — і дійсно влучають, їм вистачає тієї точності, — додає Гендельман. — А оскільки цих ракет багато, росіяни можуть запускати декілька в одному залпі: трохи промахнутися, трохи потрапити. Якщо точність нижча, просто збільшується кількість ракет у залпі». 

Чому почали бити комплексами С-400 та С-300 саме зараз

Росіяни особливо активно використовували цей тип озброєння на Сході та Півдні України. Найбільше страждали прифронтові міста: Запоріжжя, Миколаїв, Куп’янськ та інші міста Харківської області. Однак 14 січня стало першим зафіксованим випадком запуску ракет цього комплексу по Києву. Експерти, з якими поговорила Заборона, вважають, що удар по столиці можна пояснити дедалі більшим дефіцитом високоточних та дальнобійних крилатих ракет та бойових дронів.

«Вирішили спробувати, і перший досвід для них був позитивний, якщо дістають до Києва з Брянської області. Також це пов’язано з тим, що росіяни намагаються комбінувати різні види ракет. Окрім комбінування за показниками якості [високоточні ракети], намагаються комбінувати також і в кількісному плані», — розповідає військовий експерт Давід Гендельман.

Після обстрілу Києва 14 січня з’явилася підозра, що росіяни могли обстріляти Київ з території Білорусі. Пізніше експерти підрахували, що розташовані на межі Брянської області комплекси можуть діставати до столиці України. Поза тим відомий телеграм-канал «Беларускі Гаюн», що систематично оприлюднює розвідувальну інформацію про російські війська на території Білорусі, опублікував інформацію, що обстріл, швидше за все, відбувався з території Білорусі.

Ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін вважає, що атака 14 січня була лише перевіркою, а справжні масовані удари відбудуться пізніше: «Мені здається, що росіяни перевіряли нові протиповітряні та протиракетні системи та системи сповіщення. Думаю, це проба пера, і наступні удари будуть масштабнішими й більшими».

Чого очікувати у майбутньому?

Застосування комплексів С-300 та С-400 на північному напрямку продемонструвало слабкості української ППО. Це може призвести до того, що росіяни спробують розвинути успіх, враховуючи транспортування нових комплексів С-300 та С-400 та боєприпасів до них на територію Білорусі. «Теоретично можна завдавати ударів по західних областях України, але вони будуть досить обмеженими, — розповідає Давід Гендельман. — На всю глибину українського тилу росіяни цього робити не можуть».

За словами речника Повітряних сил України Юрія Ігната, найбільш дієвим способом протидії ракетам з комплексів С-300 та С-400 є знищення пускових установок безпосередньо на позиціях проведення запуску. Найдієвіша зброя для досягнення цієї цілі — протирадіолокаційні ракети Harm, які українські льотчики використовують для виявлення та знищення ворожих ЗРК. Оборонним озброєнням мають стати вже знамениті системи Patriot, які Україні пообіцяли західні союзники. Їхня відмінність в тому, що це системи також і протиракетної, а не лише протиповітряної оборони (остання не здатна перехоплювати ракети C-300 та C-400).

Поки, попри те, що на початку війни ракетних ударів завдавали з білоруської території, Україна утримувалась від ударів у відповідь. Ігаль Левін вважає, що у майбутньому ЗСУ стримуватись не будуть: «Будь-які російські збройні сили, де б вони не розташовувалися, — легітимні та законні цілі, це не порушує жодного правила війни. Якщо з території Білорусі завдають ударів по Україні, це перетворює Білорусь на державу, яка сприяє агресору з погляду міжнародного права та статутів ООН».