Льодовиковий період: попереду найтяжчий опалювальний сезон. Чого чекати (і до чого готуватися)?

Чи вплине газовий шантаж Росії на Україну, якщо остання має власне газовидобування? Як зміниться температурний режим у будівлях? Від чого залежатиме постачання українського газу — від його обсягів чи вправності комунікацій? Нарешті, як не замерзнути цієї зими? Відповідаємо на ці та інші запитання про те, чого чекати від майбутнього опалювального сезону. 

Чому всі говорять про найважчий опалювальний сезон?

Стрічка новин чи не щодня підсовує матеріали про «найважчий опалювальний сезон для України» — переважно через інформацію, що в українських сховищах не вистачає газу. Це не так. Україна не є моноресурсною державою, як Росія, але також, хоча і в менших об’ємах, добуває газ. Є чотири комплекси газовидобування: західний, східний, південний і центральний. У різних регіонах розташовані 13 комплексів газосховищ, головні родовища газу — в Передкарпатській, Дніпровсько-Донецькій нафтогазових областях та Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній провінції. 

За оцінками експертів, фактор ризику, від якого залежить, яким буде опалювальний сезон, полягає не в кількості газу, а в руйнації критичної інфраструктури, що відповідає за генерацію тепла. Експерт з енергетичних питань та координатор спільноти телевізійних журналістів «ЖурКомКлуб» Дмитро Литвиненко підкреслює, що осінь/зима будуть важкими переважно через знищення житлового фонду.

«Проблема, — каже він, — не в обсягах споживаного газу, а в тому, що у нас розбиті системи постачання і будинки. Треба латати дахи та вставляти вікна — звідси проблема, як зберегти тепло. Опалювальний сезон буде дуже складним, і не тому, що бракуватиме газу чи він буде дорогий, а тому, що ми не можемо забезпечити людям тепло [через пошкоджені системи постачання і неможливість влади відремонтувати всі будівлі]». 

За інформацією міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, ще на початку квітня внаслідок російських обстрілів було пошкоджено чи повністю знищено приблизно 7 тисяч житлових будинків. Зараз ця цифра ще більша. Російська армія атакувала цивільні об’єкти майже в 60 разів частіше, ніж військові, — це 17,3 тисячі й 300 ударів відповідно. Центр протидії дезінформації при РНБО України стверджує, що наразі втрачено 6% площі житлового фонду — приблизно 3,5 мільйона осіб залишилися без даху. Частина з них стали внутрішніми біженцями та переїхали в регіони з непошкодженими комунікаціями, але проблема опалення квартир людей, які залишилися в напівзруйнованих або суттєво пошкоджених будівлях, залишається. 

Пошкодження — суттєва гуманітарна загроза, однак з початком зниження температури такі будинки стануть непридатними для життя. 

На думку Литвиненка, найбільших проблем слід очікувати в Сумах, Чернігові, Охтирці, Кременчуці — містах, де критична інфраструктура постраждала найбільше. «Наприклад, ТЕЦ у Кременчуці — фактично єдине велике джерело генерації, яке було розбомблене [російськими військами наприкінці квітня]». Литвиненко каже, що в містах, які балансують на межі гуманітарної катастрофи, як-от найбільш пошкоджені Харків, Чернігів і Буча, існує ризик провалу опалювального сезону. Тому варто очікувати можливої евакуації або готувати спеціальні опалювальні центри з мобільними котельнями, якщо частина населення вирішить залишитися.

У розмові з Забороною начальниця відділу з інтегрованих комунікацій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз» Олена Конопля додає, що ситуація може погіршитися: «Цей опалювальний сезон може стати найскладнішим в історії України. Насамперед не через ризики, пов’язані з функціонуванням самого газового сектору, а через війну. Як ми бачимо, росіяни навмисно руйнують цивільні об’єкти й інфраструктуру. Ключові ризики — продовження руйнування підприємств, що виробляють тепло, газових комунікацій, іншої енергетичної інфраструктури». 

Дмитро Литвиненко вважає, що треба провести хоча б мінімальну косметичну роботу — полагодити домівки. «Дехто розуміє, що варто готуватися до похолодання, і вже намагається щось робити, як-от в Ірпені. А де сидітимуть і чекатимуть від влади роз’яснень, що робити та як безкоштовно всім усе відновити, — ось там буде біда. Треба усвідомлювати: якщо система центрального опалення замерзне або розірветься, її треба буде відновлювати з нуля».

Для розуміння варто пояснити, що система центрального опалення — це комплекс, при якому існує установа, що генерує тепло, як-от котельня. Далі це тепло передається на теплоносій — рідину, що його переносить. За допомогою спеціальних трубопроводів теплоносій розповсюджує тепло по під’єднаних до нього помешканнях, всередині яких розміщуються нагрівальні прилади — батареї. Котельні можуть мати різну потужність та охоплювати різну кількість підключених до них будинків. Інколи одна котельня забезпечує теплом ціле місто, інколи, якщо ми говоримо про міста-мільйонники, їх декілька.

Що стосується процесу замерзання центрального опалення, то це одна з найсерйозніших загроз для таких систем. Якщо з ладу буде виведений насос чи інше критичне обладнання, що відповідає за функціонування системи, то є ризик, що рідина всередині системи замерзне. Відремонтувати поломку складно, оскільки для цього доведеться розморозити одразу всю систему, що дуже важко в умовах мінусової температури.

Чи вистачить Україні власного газу?

Попри серйозні проблеми зі станом критичної інфраструктури, питання заповненості газосховищ залишається не менш важливим. Для накопичення власних ресурсів Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо заборони експорту деяких видів палива українського походження: мазуту, вугілля і природного газу. 

«Враховуючи падіння обсягів споживання газу промисловістю, — говорить начальниця відділу з інтегрованих комунікацій «Нафтогаз» Олена Конопля, — нам достатньо було б мати в підземних газосховищах приблизно 15 млрд м³ газу. Уряд установив вищу планку — 19 млрд м³. Зараз у наших сховищах орієнтовно 11,4 млрд м³ газу». 

Станом на липень Україні вже вдалося накопичити більш ніж половину необхідного для проходження опалювального сезону блакитного палива. Також, за інформацією «Нафтогазу», щомісяця до наших запасів у сховищах додається близько 1 млрд м³ газу власного видобутку, а сама компанія продовжує імпорт газу та вже має контракти на серпень.

Ціни на газ також не мають стати проблемою. Минулої п’ятниці, 29 липня, Верховна Рада України ухвалила урядовий законопроєкт № 7427, який передбачає встановлення мораторію на підвищення тарифів на газ, опалення і гарячу воду для населення.

Що ж робить держава?

7 червня уряд ухвалив рішення про створення Штабу з підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу до осінньо-зимового періоду. До нього увійшли представники Мінрегіону, Мінсоцполітики, Міненерго, Мінінфраструктури, Мінреінтеграції, МВС, Мінекономіки, Мінфіну, НАК «Нафтогаз України» та НКРЕКП. 

Крім цього, у застосунку «Дія» створено спеціальну форму, за якою кожен, чиє житло постраждало від воєнних дій, може залишити заявку на відшкодування від держави. За інформацією Міністерства цифрової трансформації України, на кінець квітня отримано до 100 тисяч заявок. Наразі компенсації отримають не всі — у держави не вистачає грошей, аби одномоментно виплатити всім постраждалим повну суму збитків. У зв’язку з цим було ухвалено рішення, що на першому етапі ремонтуватимуть будинки, які постраждали найменше, аби швидко відновити те житло, що не потребує серйозних вкладень. Заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко в ефірі марафону на телеканалі «Київ» зазначив, що першими відремонтують будівлі, які потребують заміни покрівлі й вікон. 

До чого готуватися та що робити?

Дмитро Литвиненко каже, що українцям варто готуватися до серйозного зниження температурного режиму у квартирах із центральним опаленням:

«Я певен, що доведеться дуже серйозно знижувати температуру, — знаю, що в Мінрегіоні є пропозиції зменшити температурний режим. Сказав би, що взимку варто готуватися до +16 °C і, можливо, відсутності гарячої води».

Що стосується електроенергії: за інформацією Міненерго, потужностей «Енергоатому» точно вистачить для забезпечення населення електроенергією. У цьому нам допоможе атомна енергетика. Також заплановано перевести теплові електростанції з антрациту (марка вугілля, що розповсюджена на Донбасі та в РФ) на марку Г, що не має позначитися на якості палива.

Температурний показник у 16 °C багатьом українцям може здатися низьким, але насправді така температура взимку є цілком звичним явищем для мешканців багатьох європейських країн.

«Українцям треба навчитися думати, що +16 °C — це нормально. Те, що в січні ми в самих трусах ходимо по квартирі, — марнотратство. Нам треба розуміти, що у Швейцарії чи Британії +16 °C — це норма. У Британії досі продають грілки, які можна класти в ліжко, і це не вважається показником того, що у вас не склалося життя», — додає Литвиненко. 

Окрім зниження температури в приміщеннях, українцям варто психологічно готуватися до надзвичайних ситуацій — до знищення критичної інфраструктури, яка відповідає за вироблення та розповсюдження тепла. У той час як відповідальні державні органи накопичують ремонтне обладнання та матеріали, звичайні мешканці українських міст мають подумати над тим, аби бути максимально готовими до раптового вимкнення опалення. 

«Я думаю, що завдання росіян — нас заморозити. Вони битимуть саме по інфраструктурі опалення. До цього треба готуватися — облаштовувати спеціальні опалювальні місця [з мобільними нагрівачами], якщо раптом щось трапиться. Потрібно конкретно робити запаси модульних і запасних котелень — і ці запаси робляться [Штабом з підготовки об’єктів паливно-енергетичного комплексу]. Думаю, що до буржуйок і «блокадного Ленінграда» не дійде, але треба бути максимально готовими», — говорить Литвиненко. 

У чому різниця між індивідуальним котлом і котлами центральної системи. Власне опалення — це вихід? 

Не завжди. Старі радянські й дореволюційні будинки не передбачені на індивідуальне опалення: можливі проблеми з комунікаціями та замерзанням каналізації, по яких має транспортуватися теплоносій. Звичайно, якщо говорити про нові будівлі, індивідуальний котел може вирішити проблему опалення. 

Наприклад, мешканці ЄС уже звикли до центральної системи. До того ж там забороняють встановлювати автономне опалення в нових будинках, якщо є можливість центрального опалення, тому що останнє — значно стабільніше. В Європі система складається з маленьких модульних котлів на 5–10 мегаватів — шести-семи котлів має бути достатньо, щоб опалити велике місто. В Україні ж віддають перевагу меншій кількості обігрівачів, але більшої потужності — на 40 мегаватів. Але пошкодження такого великого котла може призвести до дисфункціонування усієї системи, тому нам треба терміново переходити на європейську модель — у разі атаки росіян у нас залишиться більше котлів і, відповідно, більше опалених районів.