«Потворність для мене інколи настільки бридка, що аж красива». Дива забутої польської провінції на фото Марціна Урбановича
У вихідні польський фотограф Марцін Урбанович має звичку вирушати у сентиментальну подорож малими й непомітними містечками Польщі в пошуках, на його думку, дивних і абсурдних речей. Задокументовані перлини романтичних і забутих просторів, що трансформуються і зникають, Марцін демонструє у пабліку «Провінційний фотограф», який називає «щоденником подорожі». Заборона поговорила з автором про місце, де йому добре, й те, чому його сучасні фотографії провінції виглядають наче знімки з минулого.
У мандрах провінцією Марцін не шукає чогось конкретного, але радше чогось, що його несподівано здивує і вразить своєю потворністю. Забута дорожня розмітка, перевернутий будинок, реклама вертикального басейну, динозавр без хвоста чи неочікувана декорація території приватного будинку створюють симбіоз комедії і драми на його фотографіях. «Мене захоплюють дивні речі, абсурдні, відірвані від упорядкованого і доглянутого західного світу».
Хтось змайстрував клумбу в моделі швидкісного поїзда, що зупинився на станції. Ну думку Марціна, дозволяючи собі будувати такі речі, люди насамперед виражають свою фантазію, але це також свідчить і про нестачу візуальної освіти. «Навіть якщо люди роблять потворні речі, то вони якісні, надійні й витривалі. Інколи ця потворність для мене настільки бридка, що аж красива».
«Моє покоління 30-річних чи покоління моїх дітей таких речей вже не змайструють. Сучасна доба інтернету і тренд “крінжу” цьому перешкоджають та сприяють зникненню дивної індивідуальності. Молоде суспільство стає досить анонімним. Ніхто не хоче, щоб перед його будинком було щось, що вирізняло б його від інших, — ані позитивно, ані негативно».
Після життя у столиці Марцін знайшов для себе спосіб перемикнутися від натовпу і гамору великого міста. Спокій, тиша і повільний ритм життя провінції — це саме той простір, де йому добре під час інтуїтивних мандрівок.
«Часто гуляю місцевістю багато часу без жодного фото. Проте інколи достатньо звернути на непомітну бічну вулицю, де ніколи нічого не сподівався б побачити, і раптом — перлина за перлиною, неймовірні для мене речі».
Безлюдність містечок і сіл південної та центральної Польщі на фотографіях зумовлена тим, що Марцін відвідує їх за будь-якої погоди у ранкову пору вихідного дня.
«Займаючись весільною і вуличною фотографією, мені доводиться пристосовуватись до людей: чим їх більше, тим більша ймовірність зробити вдале вуличне фото. І це мене втомило, бо я не той тип людини, що чекає на вирішальний момент, коли люди і тварини (як елементи) складуться у композицію.
Часто мені трапляються містечка з доглянутими історичними площами, дуже красиві, не як на моїх фото.
За кількадесят кілометрів від містечка, де я живу, розташовується місцевість Бичина, де добре збереглася середньовічна інфраструктура міста. Я був вражений тим, наскільки красиві туристичні фото можна було б там зробити. На противагу їй, провінція на моїх фото туристів не заохочує — лише диваків. Людей, які шукають чогось іншого, ніж те, що можна побачити в туристичних місцях».
«Силою мого проєкту є те, що він не нав’язує значень, не є проявом активізму чи політики. Він настільки нейтральний, що кожен знайде в цьому щось для себе. Це моя провінція, так я її бачу і так хочу запам’ятати».
Про автора:
Марцін Урбанович — польський фотограф і графічний дизайнер, народився у 1989 році у Гливицях. Вивчав фотографію у Катовіце та Варшаві. За професією він комерційний фотограф, а за пристрастю — документаліст. Лауреат таких конкурсів фотографії як International Photography Awards та Leica Street Photo. Стипендіат Міністерства культури та національної спадщини Польщі у 2022 році.
