Про «Байрактари» ви вже чули. Ось що треба знати про інші дрони, які використовує Україна (та що їм протиставляє Росія)

Деякі військові експерти називають повномасштабну війну Росії з Україною «війною покоління 3,5». Ідеться про те, що українці та росіяни воюють застарілою технікою третього покоління, але й мають відносно невелику кількість озброєння четвертої фази. Одним з таких сучасних типів зброї та розвідки є безпілотні літальні апарати (БПЛА), що серйозно підсилюють наземні війська. Війна в Україні продемонструвала, наскільки важливим і визначальним може бути це озброєння. Разом з засновниками «Аеророзвідки», що допомагають споряджати армію дронами, Заборона розбирається, які безпілотники важливі для перемоги і якими типами БПЛА користуються українська та російська армії. 

RAM ІІ UAV — «дрон-помста» на російські обстріли України 10 жовтня. Що відомо про нього? Чи може цей дрон конкурувати з іранськими Shahed-136?

10 жовтня відомий український волонтер Сергій Притула разом з активістом Сергієм Стерненком оголосили про збір коштів на дрони-камікадзе для «помсти» Росії за масовані ракетні удари по критичній інфраструктурі України. 

Мета збору — закупівля дронів-камікадзе RAM ІІ UAV. Після атак російських військ на об’єкти інфраструктури багато українців могли сприйняти закупівлю дронів як відповідь на застосування росіянами іранських безпілотників Shahed-136.  Але мова йде про відомі модифіковані дрони, що вже використовуються ЗСУ на полі бою. RAM ІІ UAV є спільною розробкою кількох приватних та державних українських компаній, серед яких Державний концерн «Укроборонпром». Дрон побудований на базі вже відомого українського безпілотника «Лелека 100», що виготовляється приватною компанією «Девіро». «Лелека 100» нині є одним з найбільш якісних та продуктивних дронів-розвідників на фронті.

RAM ІІ має на своєму борту баражуючий боєприпас вагою до 3 кілограмів. Тип боєприпасу може бути різним, залежно від цілі знищення. Для ураження об’єктів всередині будівель і малої броньованої техніки може використовуватись термобарична бойова частина. Якщо ціллю є броньовані та сильно захищені цілі, то може використовуватись спеціальна бронебійна бойова частина. Для знищення живої сили противника на відкритому просторі є третя, осколково-фугасна конфігурація.

RAM ІІ здатен летіти на відстань до 30 кілометрів та перебувати у повітрі до 55 хвилин. Такі характеристики вказують на те, що цей дрон найбільше підходить для використання в безпосередній близькості до лінії зіткнення. Ось як в інтерв’ю «Радіо Свободі» Сергій Притула пояснив необхідність закупівлі дронів: 

«Коли ми спілкувалися з військовими, вони сказали, що такі «смачні цілі», як засоби ППО, достатньо оперативно змінюють дислокацію на полі бою. І тому інколи після виявлення аеророзвідкою цих цілей, поки артилерія розгорнеться для завдання ураження, вони вже можуть цю дислокацію покинути. У цьому випадку дрони-камікадзе дають можливість більш ефективно працювати з ураженням таких цілей. Тому що там встановлена камера, яка дає оператору дрона можливість в режимі реального часу відстежувати переміщення цієї техніки».

Варто зазначити, що, попри наявність слова «помста» під час збору коштів, ці безпілотники не варто сприймати як потенційну відповідь на використання РФ дронів Shahed-136. Аби зрозуміти різницю між українським дроном RAM ІІ UAV та «Шахедом», достатньо подивитись на характеристики останнього. Іранський дрон здатен нести на собі бойову частину в 40–50 кілограмів (що більш ніж вдесятеро перевищує показники RAM ІІ UAV), а відстань його польоту сягає 2500 кілометрів, що майже в сто разів більше за спроможність польоту українського дрону.

Ось що ви маєте знати про інші безпілотники (в тому числі і про «Лелеку»)

БПЛА можна розділити на чотири типи. Перший — клас «мікро». До нього належать безпілотники, якими користуються у цивільному житті. Основні моделі, що представлені в Україні та активно використовуються на фронті, — це БПЛА китайської компанії DJI та американські Autel. Головні плюси цих апаратів — компактність, невисока ціна й легкість у використанні. Навіть людина, яка ніколи раніше не запускала дрона, може навчитися керувати ним за лічені години. З мінусів — обмежена дальність застосування та коротка спроможність автономної роботи. Такі апарати можуть безперервно перебувати у повітрі приблизно 30 хвилин.

Другий тип — безпілотники середнього класу, що застосовуються на тактичному рівні та виконують розвідувальні функції. Сюди належать українські БПЛА «Лелека-100» та «Фурія». Ці дрони мають суттєву перевагу над класом «мікро» завдяки тому, що вони створені для військових цілей і можуть перебувати у повітрі близько 3 годин. 

Третій тип — безпілотники оперативно-тактичного класу. Ці апарати здатні перебувати в небі від 10 годин, а також мають збільшений радіус дії, що робить їх дуже корисними у розвідці тилу противника та використовується у плануванні воєнних операцій. До такого типу БПЛА належать багатоцільові дрони українського виробництва PD-2 та Raybird-3.

Найрозвинутіший з класифікації типів БПЛА, що наразі функціонують в Україні, — турецький бойовий дрон Bayraktar TB-2. Його можна зарахувати до оперативно-тактичного рівня, але на відміну від вітчизняних БПЛА він здатен перебувати у повітрі до 24 годин, а також нести та прицільно використовувати боєзапас.

Як з БПЛА в Україні? 

З початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що в українських Збройних силах є серйозний дефіцит БПЛА. Це стосується всіх класів, починаючи з найменших дронів та закінчуючи великими бойовими пристроями типу турецьких «Байрактарів». У зв’язку з цим разом з громадянським суспільством держава почала шукати можливості для поповнення цього типу озброєння. Частково ситуацію вдалося виправити, але потреба залишається. 

Мікро-БПЛА

«Фурії» виготовляє НВП «Атлон Авіа» з 2014 року. Як зазначають у самій компанії, до початку війни вони передали ЗСУ, Національній гвардії та Службі безпеки України близько 100 комплексів. «Фурія» здатна діяти у радіусі 50 кілометрів та перебувати в повітрі до 3 годин, що є досить високим показником для безпілотника тактичного рівня.

Ще один БПЛА цього ж класу, що стоїть на озброєнні ЗСУ, — Spectator, який виготовляє ВАТ «Меридіан» імені Корольова. Його почали розробляти 2016 року, а з 2019-го серію безпілотників закупили для військових структур. БПЛА здатен безперервно перебувати в повітрі приблизно 2 години та має радіус дії до 30 кілометрів. Майже місяць тому 45-та артилерійська бригада ЗСУ опублікувала відео із застосуванням Spectator (подивіться, як точно він працює з цілями).

Що стосується «Лелеки-100», то це новіший комплекс, який узяли на озброєння ЗСУ лише у 2021 році. Його розробкою та виготовленням займається українська компанія «Девіро». За характеристиками він схожий на «Фурію». Ярослав Гончар стверджує, що наразі підприємство «Девіро» завантажене новими замовленнями.

«З «Лелекою», наскільки я знаю, все чудово. У них потужне виробництво, — розповідає Забороні Вадим, що очолює напрямок роботизованої техніки «Аеророзвідка». — «Лелека» може значно більше, ніж [дрони мікрокласу] «Мавіки» та «Аутели». Дуже багато розвідданих отримала саме «Лелека» — це чудовий літак».

«Лелеку» застосовують на фронті настільки масово, наскільки це можливо, — додає Гончар. — Треба розуміти, що в нас є збитки. Час від часу ми втрачаємо борти, але станом на зараз «Лелека», напевно, один із наймасовіших [дронів] у цьому класі тактичного рівня». 

БПЛА оперативно-тактичного рівня

На думку Гончара, найбільша проблема ЗСУ — в оперативно-тактичному класі, тобто безпілотниках, які могли б перебувати в повітрі від 10 годин. В Україні існує кілька виробників, що виготовляють такі БПЛА, однак технічних можливостей наразі не вистачає, аби повною мірою закривати потреби військових. 
Одним з таких безпілотників є апарат виробництва компанії UKRSPECSYSTEMS —  БПЛА PD-2. Цей дрон здатен перебувати у небі близько 12 годин та працювати у діапазоні 200 кілометрів. Окрім цього, PD-2 підіймається на висоту 5 кілометрів. PD-2 — це покращений «старший брат» дрона PD-1, виготовленого у 2014 році й узятого на озброєння ЗСУ. Ще одним дроном цього класу є апарат Raybird-3 компанії Skyeto. Його характеристики дуже схожі з PD-2.

Ярослав Гончар зазначає, що наразі в українського війська серйозні проблеми з цим типом дронів. «Вимушений констатувати: у нас великий дефіцит, — додає він. — Борти українського виробника — PD-2 або Skybird — майже всі втрачені під час бойових дій, а виробництво ще не заповнило потребу. В цьому класі ми дуже програємо, бо з боку ворога — це основний клас безпілотника, який вони застосовують. Йдеться про «Орлан-10». Через те, що кількості цієї техніки недостатньо, у нас провисає спроможність ведення спостереження, щоб можна було тривалий проміжок часу слідкувати за об’єктом». 

Гончар зазначає, що у нього виникають запитання до держави. В Україні функціонує підприємство «Карбон-Інвест», яке також виготовляє БПЛА. Основною їхньою розробкою є БПЛА Raybird-3. Однак, за його словами, підприємство так і не отримало  замовлень на виготовлення БПЛА від держави, що виглядає дивним в умовах гострого дефіциту. 

«Нам потрібні борти цього класу, аби ми могли літати на висотах понад 2 кілометри й перебувати в повітрі від 10 годин. Щоб мати можливість спостерігати за об’єктами на оперативну глибину [аби допомогти реактивним системам точно влучати у ціль]. Такі засоби ураження у нас вже з’явилися — наприклад, «Хімарси», — але тепер ми стикнулися з гострим дефіцитом засобів наведення», — додає Гончар.

«Байрактар»

Турецькі безпілотники стали ледь не найвідомішими апаратами цього типу у світі. Нещодавно у Міністерстві оборони України повідомили, що починаючи з 24 лютого Збройні сили України отримали у своє розпорядження близько 50 Bayraktar TB2. Якщо врахувати «Байрактари», доставлені до початку повномасштабного російського вторгнення, то, навіть беручи до уваги можливі втрати кількох бортів, можна підрахувати, що наразі в Україні є до 10 повноцінних комплексів Bayraktar TB2 (один комплекс складається з 6 дронів та 2 станцій управління). 

Проте останнім часом відео з роботою «Байрактарів» майже не публікують. Гончар пов’язує це з тим, що у Генштабі не хочуть «світити» координати, де працюють турецькі дрони. «Ми зазнали втрат, і зараз «Байрактари» застосовують обережніше — там, де важко точно уразити ціль на великій відстані». 

Якими БПЛА користується російська армія? Чи правда, що в них нема дефіциту? 

На початку повномасштабного вторгнення російські війська мали кількаразову перевагу в кількості та якості безпілотних літальних апаратів. Паритету не вдалося досягнути й досі, але спільними зусиллями громадянського суспільства та держави це відставання поступово скорочується.

«Російських БПЛА в повітрі більше, ніж наших, але ми потрошки виправляємо ситуацію. Фізично складно за якийсь короткий строк наздогнати того, хто вже багато років іде цією дорогою. Ми не завжди прислуховувались до думки, що треба готуватись до війни, тому шкода, що тільки з лютого суспільство зійшлося на думці, що треба щось робити», — розповідає очільник ГО «Аеророзвідка» Вадим.

Протягом останніх років оборонпром РФ почав активно розвивати програми виготовлення безпілотних апаратів. У сухопутних, повітряно-десантних військах та повітряно-морських силах створили спецпідрозділи для роботи з безпілотниками. Наразі є інформація, що в ці підрозділи надходять комплекси БПЛА «Застава», «Наводчик-2», «Леер», «Форпост» та «Орлан-10». Також відомо про існування центру безпілотних літальних апаратів, який розміщений у селі Єгор’євське Московської області, де готують рядовий і сержантський склад та навчають користуватися БПЛА.

«Орлан-10»

«Орлан-10» — це безпілотний літальний апарат, який почали експлуатувати ще 2013 року. За цей час безпілотник пройшов кілька модифікацій. «Орлани» є головною зброєю такого типу, яку використовують росіяни у війні проти України, і їх дуже багато. 

«Російський «Орлан» — це велике зло для нас. Пам’ятаєте, як у Києві був знищений торговий центр? Ми думали, що вони промазали, але потім з’явилося відео саме з «Орлана» — він був у ролі коригувальника. Зараз знають: якщо в небі з’являється «Орлан», отже, через нього здійснюють коригування для можливого обстрілу», — розповідає Вадим Забороні.

Комплекс БПЛА «Наводчик-2»

«Наводчик-2» охоплює одразу чотири дрони: ближнього, малого, середнього і дальнього радіуса дії. Називаються ці дрони «Гранат». Максимальна тривалість безперервного польоту коливається від 60 хвилин у найменшого дрона до 6 годин у найбільшого. Радіус застосування — від 10 до 100 кілометрів. У 2020 році спостережна місія ОБСЄ помітила, що російська армія використовувала комплекс на окупованій частині Луганської області за 17 кілометрів від лінії фронту. Пізніше OSINT-організація InformNapalm підтвердила розміщення комплексу на сході України.

«Форпост»

Безпілотник «Форпост» — це ізраїльський тактично-розвідувальний безпілотник IAI Searcher, який Міністерство оборони РФ закупило 2010 року. «Форпост» збирають у Росії, але з використанням ізраїльського комплектовання. Однак у 2019-му в Росії заявили про створення нової модифікації «Форпост-Р», який начебто складається виключно з російських деталей. Цей тип безпілотників також активно застосовують у війні проти України. Вже відомо про кілька збитих на території України «Форпостів». Останнього разу такий безпілотник було збито 1 липня над Миколаївщиною.

«Застава»

«Застава» — ще одна колаборація російського Міністерства оборони з Ізраїлем. Дрон виготовляють за ліцензією ізраїльської фірми IAI за аналогом БПЛА Bird-Eye 400. Максимальна тривалість польоту — близько 1 години, дальність — до 10 кілометрів. У ЗМІ повідомляли, що такий дрон було збито у 2020 році на Донбасі.

Але чи можливий паритет? 

Російська армія переважає ЗСУ в кількості апаратів. Однак в українських виробників є перспектива й шанси виправити ситуацію та досягти паритету. В Україні вміють робити хороші безпілотники — справа за налагодженням виробництва. 

«Треба вкладатися у власне виробництво, — вважає Вадим з «Аеророзвідки». — Будь-яка техніка ламається. Якось наші почали купляти американські машини типу Dodge. Класні, великі, але потім автовласники почали казати: а де я буду її ремонтувати? Тобто щоб замовити банальну запчастину, треба місяці чекати, поки вона доїде, тому що в Україні не було сервісу. Коли сервіс є на місці — уже легше. Так само і з іноземними виробниками БПЛА».

Не варто забувати і про підготовку військовослужбовців до користування такою технікою. Що більше досвідчених солдатів керуватимуть БПЛА, то менше апаратів втрачатиме Україна. 

«Ми зараз в унікальній ситуації, коли бачимо, що БПЛА все частіше з’являється на полі бою, — розповідає Вадим. — Ще 4–5 років тому безпілотник викликав ажіотаж, а зараз це вже норма. Тепер БПЛА зайняли свою нішу на полі бою, і стало зрозуміло їхню користь і що від них можна отримати. Тому БПЛА відіграватимуть дуже важливу роль у тому, як виглядатиме ця війна й перемога».