Війна впливає на плід в утробі матері. Як — пояснюємо на прикладі дітей з України, Палестини, Судана та Кувейту

Військові дії впливають не тільки на фізичний і психологічний стан матері, але й змінюють гени немовляти (а ще призводять до цілої низки захворювань). Журналістка Заборони Анастасія Оприщенко ознайомилася з науковими дослідженням матерів і дітей, які пройшли через голод у Нідерландах, війну в Судані та Кувейті і знищення медичної інфраструктури в Іраку та з’ясувала, як це позначається на генах і схильності до ментальних розладів.

Через війну народжуваність в Україні знизилася. Чи загрожує це демографічною кризою?

Так. Населення України скорочується з 1990 року — тоді воно досягло свого максимуму у 51,6 мільйона. За довоєнними оцінками, до 2022 року населення країни становило 41,1 мільйона осіб (не враховуючи тимчасово окупований Крим). Фактично у період з 1990 до 2022 року Україна втратила близько 10,5 мільйона осіб, або понад 20% населення. Демографічна криза в Україні частково викликана анексією Криму й окупацією Донбасу, частково — еміграцією, низькою народжуваністю, і наостанок епідемією Covid-19, під час якої загинуло 111 тисяч громадян.

Демографічний стан країни вразливий і через статево-вікову структуру населення, яка характеризується малою чисельністю дітей та молоді у порівнянні зі старшим поколінням. Це означає, що найближчими роками у репродуктивний вік увійде менше жінок. Навіть за умови народжування середньої кількості дітей (до двох на родину) населення не збільшиться, бо фертильних жінок вже менше. 

На сьогодні реальна кількість населення України невідома через переміщення громадян та приховування реальних втрат на полі бою. Однак Інститут демографії та соціальних досліджень припускає: станом на 1 січня 2023 року чисельність населення України становила від 28 до 34 мільйонів. Згідно зі звітом Європейської комісії, навіть за умови перемоги України, швидкого повоєнного відновлення та збільшення внутрішньої міграції над зовнішньою населення скоротиться на 21%.

Тобто війна впливає тільки на кількісні показники?

Ні. Збройний конфлікт впливає не тільки на кількість, але й на «якість» майбутнього населення. Наприклад, у 2014 році дослідники з медичного журналу BMK Medicine виявили, що військові дії, хронічний стрес, інфекції та погане харчування, яким піддається вагітна жінка, можуть негативно позначитись на наступних кількох поколіннях: це проблеми з фізичним та психологічним розвитком, аутизм або шизофренія (особливо якщо мати піддається стресу у першому триместрі вагітності). Механізм такий: внаслідок епігенетичних модифікацій крихітні мітки додаються або видаляються з ДНК людини у відповідь на зміни та подразники в довкіллі. Ці мітки «вмикають» або «вимикають» гени й дозволяють адаптуватися до мінливих умов, не змінюючи сам геном.

Так, вторгнення німецької армії у Нідерланди у 1940 році призвело до значного стресового впливу на вагітних жінок. Найбільше, згідно з дослідженням, тривалий стрес позначився на плодах чоловічої статі, а супутні хвороби (наприклад, шизофренію) пов’язують з повільними темпами раннього розвитку мозку плода.

Однак інші дослідження показали, що сильний стрес у чоловіків також позначається на майбутніх поколіннях. У 2018 році дослідниця Дора Коста з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі вивчила історії хвороб понад 4600 дітей військовополонених Громадянської війни у США і порівняла їх з життям 15 300 дітей ветеранів, які уникнули полону. Виключивши соціально-економічний статус, роботу та сімейний стан чоловіків, Коста визначила, що сини полонених мали на 11% вищий рівень смертності, ніж діти решти ветеранів. Основною причиною смерті був крововилив у мозок, рідше — рак. Негативний вплив торкнувся синів постраждалих солдатів, але не їхніх дочок.

Коста висунула гіпотезу, що епігенетичні модифікації відбуваються саме у Y-хромосомі. Ця гіпотеза, ймовірно, корелює з дослідженням Ларса Олова Бігрена та Маркуса Пембрея у віддаленому шведському селищі Еверкалікс, де голод, пережитий одним поколінням, позначався на кількох наступних: він впливав на смертність від серцево-судинних хвороб у дорослому віці, але передався тільки по чоловічій лінії. На думку дослідників, епігенетичний ефект присутній у Х-хромосомі, а не в Y, як вважала Коста, бо зумовлений більшими метаболічними змінами в організмі жінок, а відтак впливає і на наступне покоління.

Як це — бути вагітною під час війни?

Через спричинені війною стрес і медичні проблеми лікарі фіксують, що кількість передчасних пологів в Україні збільшилася втричі, а за 2022 рік їхня кількість зменшилася до 152 тисяч — це на 36 тисяч менше у порівнянні з минулим роком. 

Вагітність — це особливий психологічний та фізіологічний стан у житті жінки. Переважно його супроводжують гормональні стрибки в організмі та часткове відчуття втрати контролю над тілом. Жінка може психологічно переживати втрату суб’єктності. Під час війни вагітні жінки перебувають у ситуації подвійного тиску: фізіологічно вони почуваються інакше, і у новій реальності війни не можуть відчути себе суб’єктами власного життя.

Як стрес передається від жінок до немовлят?

Психологічний дистрес матері супроводжується метаболічними та функціональними змінами, які можуть впливати на розвиток плода. До них відносяться вегетативні зміни, порушення циркадних ритмів матері та поведінкові зміни, які можуть вплинути на дієту та спосіб життя. 

Такі зміни можуть впливати на доступність кисню та глюкози для плода, порушувати ендокринні функції плаценти, викликати окислювальний стрес плода. Несприятливий вплив, навіть на короткий період, може уповільнити та змінити моделі швидкого поділу клітин під час розвитку плода. Аналогічно можна вплинути на розвиток нейронів, що позначається не тільки на щільності і функціях клітин, але й на зв’язку між нервовими областями. Цілком можливо, що ці процеси призводять не тільки до затримки внутрішньоутробного розвитку або передчасних пологів, але і до тривалих наслідків для психічного здоров’я після народження.

Велику роль у розвитку плода відіграє плацента — через те, що плацента є не тільки органом для отримання кисню та поживних речовин, а ще й органом чуття для дітей, який включає інформацію про подразники в середовищі матері у програму розвитку плода. У вагітних жінок з тяжким стресом часто підвищується рівень гормону кортизолу, який впливає на психологічний стан. Кортизол через плаценту «сигналізує» плоду про небезпеку від навколишнього середовища і може уповільнити його розвиток.

Курт А. Сандман, Елізія П. Девіс і Лаура М. Глінн з Каліфорнійського університету в Ірвіні вивчають, як психологічний стан матері впливає на плід. Для цього дослідження вчені спостерігали за депресією вагітних жінок до та після пологів, а також провели когнітивні тести з їхніми дітьми від 5 до 8 років, що включали різні форми оцінки IQ та аналіз здібності до навчання, щоб дослідити, наскільки добре розвиваються діти матерів у різних психологічних станах.

Дослідники виявили, що материнські ендокринні зміни, які супроводжують вагітність та впливають на розвиток плода, впливають і на материнський мозок та поведінку (однак вчені не заглибилися у дослідження через складність вимірювання нейроактивності). Проте тести виявили, що для немовлят важливо, щоб навколишнє середовище було однаковим до і після народження. Більш здорові діти належали матерям, які були здорові як до, так і після пологів, і, як би парадоксально це не було, матерям, які страждали на депресію як під час вагітності, так і після неї. Розвиток немовлят уповільнювали саме зміни умов до і після народження — наприклад, психологічне одужання матері після пологів скоріше було негативним, ніж позитивним фактором.

Гінекологиня-ендокринолог Наталія Сіліна підкреслює, що матері, які переживають стресові ситуації, більш сприйнятливі до інфекцій і захворювань під час вагітності не тільки через пригнічення імунітету та посилення запальної активності, але й через зміни поведінки, такі як погане харчування, зниження фізичної активності та розлад сну. Дитина всередині жінки також змінює біологічні та хімічні процеси, через що настрій жінки може бути близьким до депресивного.

Скільки є видів стресу? Та як кожен із них впливає на плід?

Сіліна розповідає, що стрес можна розділити на три категорії: сильний, помірний та легкий. Також він може бути інтенсивним, гострим і хронічним, та викликати проблеми з вагітністю. Окрім психосоціального стресу, у вагітних жінок може бути ще й специфічний стрес, пов’язаний безпосередньо з вагітністю (страх пологів, втрати вагітності). Чим більш виражений стрес і чим довше він триває, тим гірше. Найнегативніший вплив стрес має на ранніх термінах вагітності, що в найгіршому випадку може призвести до втрати вагітності або порушень розвитку плода, ймовірно з подальшими відхиленнями.

«Стресове навантаження під час вагітності здатне назавжди змінити функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи плода. Тому діти, які перенесли сильний стрес в утробі, схильні до метаболічних та серцево-судинних захворювань, а також до гіпертонії, астми, алергічних розладів, дисліпідемії, цукрового діабету, ожиріння. У більш зрілому віці вони можуть бути схильними до психічних розладів, аутизму, синдрому дефіциту уваги й гіперактивності, затримки мовного розвитку, високого рівня тривоги, шизофренії».

Інтенсивний та гострий стреси призводять до викидня або недоношеної дитини з низькою масою тіла (вагою плода 2,5 кілограма). Дослідження психічного здоров’я вагітних жінок до та після народження та розвиток немовлят в умовах військових операцій 2008–2009 років та окремо 2014 року у Газі показало, що навколишнє середовище вплинуло на збільшення кількості недоношених дітей. 

Так, 18,3% жінок повідомили про смерть члена сім’ї, а 19,6% зазнали обстрілу або бомбардування свого будинку. Близько половини були свідками вбивства людини (57,7%), а чверть (26,4%) — вбивства друга чи родича. Близько половини були свідками обстрілів і бомбардувань у своєму районі (56,4%). 83,3% жінок повідомили, що були близькі до смерті під час бомбардувань. 

Схожі результати були й під час вторгнення Іраку до Кувейту. Рівні мертвонароджуваності, неонатальної та перинатальної смертності значно збільшилися у повоєнний період у 1991 році, але знизилися до рівня нижче довоєнного періоду у 1992-му. Стрес позначився негативно на психічному здоров’ї породіль, посиливши, наприклад, симптоми депресії та ПТСР як під час вагітності, так і протягом першого року життя дитини. 

Недоношеність була основною причиною смерті новонароджених в Іраку і зокрема в Мосулі, де була майже повністю знищена медична інфраструктура. Так, у 2019 році 1100 немовлят загинули у місячному віці. Щоб подолати смертність від передчасних пологів, якій можна запобігти, ЮНІСЕФ запровадив переривчастий метод кенгуру (постійне зігрівання та перебування дитини біля шкіри матері, що забезпечує ефективну терморегуляцію, сприяє грудному вигодовуванню та захищає немовлят від інфекцій). 

Дослідження в мирних умовах свідчать про те, що певні фактори стресу або навіть труднощі, пов’язані з немовлям, такі як низька вага при народженні та порушення розвитку, можуть активізувати зусилля матері щодо забезпечення компенсаторного та чуйного догляду для покращення розвитку дитини і в результаті нівелювати початковий пренатальний стрес.

Хронічний стрес, викликаний бідністю, бездомністю, расизмом і дискримінацією, може призвести до низької ваги при народженні, а також до пізніших фізичних та психологічних проблем. Немовлята, ймовірно, матимуть проблеми з диханням, травленням і сном, будуть дратівливими у перші три роки життя. Вони також більш схильні до проблем розвитку когнітивних, поведінкових, соціально-емоційних патернів та дисфункціональності нервової системи. Дослідження дітей віком до п’яти років, народжених у військових умовах Південного Судану, показало більший за середній ризик смерті.

Хоча в дослідженні не був доведений прямий вплив стресу від війни на поганий сенсомоторний і мовний розвиток дитини, ці проблеми пов’язують із психологічним здоров’ям матері. Виснажена стресом, війною та пологами, матір не має сил на комунікацію з дитиною. На противагу цьому, дослідження конфлікту у Палестині показало, що високий рівень посттравматичного синдрому внаслідок складних умов життя підштовхує жінок більше комунікувати з дітьми. 

Важливий фактор — недоїдання і відсутність доступу до якісної медицини, якість повітря та води. Дослідження 2 414 осіб, які народилися під час голоду в Нідерландах у 1944 році, показало значний вплив недоїдання як на дітей, так і на жінок. Дослідження показало розвиток ішемічної хвороби серця, більш атерогенний ліпідний профіль, порушення зсідання крові, підвищену реакцію на стрес і більше ожиріння серед тих, хто голодував на ранніх термінах вагітності. Люди, які зазнали впливу голоду в середині вагітності, мали більше мікроальбумінурії та обструктивних захворювань дихальних шляхів.

Якщо стрес має такі жахливі наслідки, чому населення Землі досі не скоротилося?

Наталія Сіліна підкреслює: якщо жінки перебувають у хронічному та гострому стресі, він необов’язково призводить до порушень. Це залежить від індивідуальних особливостей та рівня адаптації організму.

На противагу негативному впливу, стрес є природним для людини, і навіть частково корисним. Дослідник Джанет Ді П’єтро з Університету Джона Хопкінса наполягав, що мозку потрібен достатній, але не надмірний стрес для забезпечення оптимального розвитку нейронів як до, так і після народження. 

Ді П’єтро дослідив період пренатального стресу, включаючи вплив психологічних факторів у житті матері на формування дитини. Його дослідження показало, що діти, чиї матері страждали на дистрес від легкого до помірного ступеня, були більш розвинені фізично та розумово. Виявилося, що розвитку мозку немовлят сприяв невеликий пренатальний стрес: вони дорослішали трохи швидше, а зв’язок між нейронами був кращим.Наслідком стресу від війни на пренатальній стадії може бути низька маса тіла при народженні, що підвищує імовірність розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) і пов’язаних з нею інсульту, гіпертонії та інсулінозалежного діабету. Однак пізніші дослідження довели, що відсоток виживання при ІХС як серед чоловіків, так і серед жінок, які зазнали бомбардувань у період внутрішньоутробного розвитку, був більший. З учасників дослідження 7 493 реципієнти (57%) пережили хоча б одне бомбардування в утробі матері, а 5 198 (40%) пережили масове бомбардування.