На початку року Польща отримала від Німеччини офіційну відмову щодо перемовин про репарації за Другу світову війну. Офіційний Берлін наголосив: питання репарацій закрите, і німецький уряд не починатиме переговори з цього приводу. Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький натомість заявив, що Варшава продовжить наполягати на своїх вимогах щодо репарацій від Німеччини. Польський глава уряду назвав це «принципово важливим для всіх поляків». Спеціально для Заборони журналістка Тетяна Іванська розібралася в тому, який подальший план щодо репарацій має Польща та як ця історія може вплинути на повномасштабну війну в Україні.

Чи були репарації: що Польща уже отримувала від Німеччини?

Польська держава зазнала одних із найбільших руйнувань та втрат серед країн Європи в роки Другої світової війни — як матеріальних, так і людських. 62% промисловості було знищено, інфраструктура зруйнована на 85%, близько 16,7% довоєнного населення загинуло. Варшава лежала в руїнах. Руйнувань подібного масштабу зазнали лише Україна та Білорусь.

Крім того, зараз польська влада наголошує на тому, що для їхньої країни Друга світова війна закінчилася радянською окупацією і включенням до так званого Варшавського договору (угода про військовий союз між країнами, над якими СРСР встановив контроль після війни). Саме тому питання отримання репарацій фактично було підконтрольне Радянському Союзу.

На Потсдамській конференції у 1945 році Польща отримала частину Східної Пруссії та території міста Данциг (сучасний Гданськ) як репарації. Грошової компенсації не було, як і для інших країн Варшавського договору. Натомість значна частина репарацій складалася з німецьких промислових активів. Загалом з Німеччини вивезли близько 400 тисяч залізничних вагонів, обладнання 2885 заводів та 96 електростанцій, 340 тисяч верстатів, 200 тисяч електродвигунів, 1,3 мільйона голів худоби, 2,3 мільйона тонн зерна, 16 тонн тютюну тощо. Крім того, німецькі громадяни примусово працювали в республіках колишнього СРСР.

23 серпня 1953 року Рада міністрів Польської Народної Республіки (ПНР) ухвалила резолюцію, в якій зазначалося, що Німеччина вже значною мірою виконала свої репараційні зобов’язання, а тому в інтересах мирного розвитку Німецької Демократичної Республіки (НДР) тодішній польський уряд вирішив відмовитися від виплати компенсацій. 

Сьогодні ж влада Польщі наголошує: резолюція про відмову від воєнних репарацій не є законним документом, бо порушила чинну на той час конституцію від 22 липня 1952 року. Згідно з нею, питання ратифікації та денонсації міжнародних договорів належали до компетенції Державної ради, а не Ради міністрів. Варшава вчергове наголошує, що документ був навʼязаний уряду ПНР з боку СРСР.

Що Польща вимагає від Німеччини і які має аргументи?

В розмові з Забороною Мулярчик розповів, що роботу над звітом про воєнні втрати Польщі у Другій світовій війні польський уряд розпочав ще у 2017 році. Над ним працювало 33 науковці з різних сфер — економісти, оцінювачі майна та історики. За словами урядовця, зараз документ налічує тисячі сторінок. У ньому є все, що стосується військових, демографічних, матеріальних та культурних втрат.

«Воєнні злочини та геноцид не мають строку давності, і розрахунку можна вимагати у будь-який час. Ми почали збирати документи ще 5 років тому і завершили свій звіт 1 вересня 2022 року, тому війна в Україні не має до цього стосунку. Хоча, звісно, саме зараз поляки та світ можуть подивитися на це питання з глибшим розумінням, адже вони бачать, що відбувається в Україні. Вони можуть оцінити і зрозуміти, наскільки сильно була знищена Польща та навіть та частина України, яка тоді була в її складі», — пояснив Мулярчик. 

Втрати Польщі під час Другої світової війни вплинули і на її майбутній розвиток. Країна втратила цілі міста та селища, її музеї розграбували, а пам’ятки архітектури спалили. Польща стала чи не найбіднішою країною Європи, і наслідки цього, за словами Мулярчика, відчутні досі.

Натомість, підкреслює урядовий уповноважений із питань військових репарацій, Німеччина збагатилася, користуючись поляками, які працювали на примусових роботах. Репарації ж, які Польща таки отримала після Потсдамської конференції, сьогоднішні можновладці, тобто партія «Право і Справедливість», називають фікцією, адже після завершення війни країна опинилася під окупацією Радянського Союзу, який і розпоряджався грошима та продовжував грабувати поляків.

«Ми не лише не отримали репарацій, а втратили право на них на десятиліття. Крім того, ще й продавали Росії своє вугілля за заниженими цінами», — підкреслює Мулярчик. 

Крім компенсації від Німеччини, Польща також працює над збором фактів про злочини Москви. В цьому питанні поляки орієнтуватимуться на досвід країн Балтії. За прикладом Латвії вони готують свій звіт, який після опрацювання представлять в уряді. 

Сума репарацій, які Польща хоче отримати від Німеччини, складає понад 1,3 трильйона доларів. Найбільшу частину з неї — більш ніж 900 мільярдів доларів — становить оцінка втрати життя 5,2 мільйона громадян Польщі (за офіційними даними, саме стільки поляків загинуло під час війни). Також понад 170 мільярдів доларів Польща просить за зруйновану під час війни інфраструктуру. 

Попри ноту від офіційного Берліна, дипломатичний діалог триває, наголосив Мулярчик. Але якщо він не буде успішним, влада Польщі готується до міжнародних судів. Вона вже звернулася до ООН з офіційним проханням про співпрацю та підтримку і розуміє, що це може затягнутися на роки. Також Варшава збирається звернутись до Конгресу США, якщо питання не зрушить з місця.

Повернення до репарацій: чому Варшава знову порушила це питання?

Крім того, правового шляху для отримання репарацій просто не існує, підкреслює Вальчак в розмові з Забороною: «Для тих людей, які росли ще у комуністичній Польщі, ця тема зрозуміла, ця ненависть до німців прописана в їхньому ДНК. Підіймаючи питання репарацій, владна партія «Право і справедливість» (ПіС) просто розраховує обʼєднати довкола себе свій електорат, і вони не придумали нічого кращого за антинімецьку риторику. Довіра до ПіС та її підтримка впали ще кілька років тому — власне, тоді й заговорили про репарації».

Політичний експерт також зазначив: те, як зараз Росія знищує Україну, можна і справді порівняти з тим, як Німеччина знищувала Польщу у роки Другої світової війни. Після перемоги міжнародної коаліції над нацизмом усі союзники примусили офіційний Берлін виплачувати компенсації. Але порівнювати питання відшкодувань Німеччини для поляків та Росії для України не можна. 

З точки зору міжнародного права, Росія повинна нести відповідальність за воєнні злочини, які скоїла на території України. Але тут усе залежатиме від того, як закінчиться повномасштабне вторгнення в Україну і яку поведінку оберуть європейські партнери — в тому числі й німці, заявив Вальчак. Німеччина надто довго ухвалює рішення та обирає сторону.

Тож цілком імовірно, каже польський політичний експерт, що будуть такі сили, які скажуть, що з Росією треба домовлятися, а не вимагати чогось від неї: «Німеччина та Франція, здається, досі не розуміють, з чим мають справу. Згадують про те, що [Росія] це велика країна, що є спільний бізнес тощо. Хоча надії є. Все-таки повільно, але певні зміни там відбуваються, зʼявилися сили, які розуміють, що таке Росія».

У питаннях вимоги виплат репарацій важливі не лише докази, а й міжнародна правова підтримка та засудження злочинів. Якщо питання Німеччини було вирішено у 1945 році в Потсдамі, де всі союзники погодили розмір виплат, на чому, власне, і наголошує офіційний Берлін, то тема репарацій Росії може розтягнутися в часі. Адже навіть якщо Росія стане демократичною країною, у що Вальчак не вірить, вона може просто відмовитися платити.