«На нас напали сатаністи». Результати другого тижня спецоперації ЗСУ в Курській області

Збройні сили України продовжують розширювати зону контролю в Курській області РФ, фактично намагаючись затиснути ворога між двома флангами. Не маючи сил на відбиття українського наступу, Росія посилає у зону бойових дій недосвідчених строковиків, які швидко опиняються в полоні ЗСУ. Безпорадний Кремль звинувачує Україну… в ядерному тероризмі: вона начебто готує підірвати брудну бомбу.

Водночас російські війська не зменшують тиск на покровському напрямку. Загострення на Донеччині може змусити військове командування України стати перед вибором: йти далі на Курськ чи тримати позиції вдома. Про це разом з експертом поговорила редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Курська спецоперація змінила ролі України та Росії у війні

Наступ ЗСУ в Курській області, очевидно, став повною несподіванкою для Кремля. Верховний головнокомандувач ЗС РФ Володимир Путін лише на наступний день скликав позапланове засідання Радбезу, але і тоді зневажливо наголосив, що на порядку денному зовсім не події в Курській області, а основні напрями діяльності уряду. Дії ж ЗСУ на російській території він назвав провокацією і закликав т.в.о. губернатора регіону надати необхідну допомогу жителям. На фоні того, що від Путіна очікували мало не оголошення війни, реакція вийшла доволі скромною.

Російські ручні медіа на початку також не приділяли особливої уваги подіям у Курській області. Хіба що звучали меседжі про те, що все під контролем і нічого надзвичайного не відбувається. А в той час ЗСУ заходили дедалі глибше, в населених пунктах біля російсько-українського кордону оголошували евакуацію.

Аналітики Bloomberg також звернули увагу на дивну реакцію вищого російського керівництва. Вони зазначають, що Кремль намагається зменшити значущість безпрецедентного українського вторгнення в Курську область, створюючи враження, що це лише чергова надзвичайна ситуація на кшталт масштабної повені чи іншого природного лиха. Москва, схоже, навіть не може визнати сам факт вторгнення. «Кремль не хоче посилати сигнал про те, що ворог біля воріт. Вони не хочуть посилати сигнал про силу України та власну слабкість», — зазначила директорка з питань Європи та Центральної Азії Міжнародної кризової групи в Брюсселі Ольга Олікер.

Так, російські пропагандистські ЗМІ розповсюдили інформацію про начебто підготовку України до ядерної провокації із використанням брудної бомби. За версією окупантів, для атаки на Запорізьку та Курську АЕС українські військові планують використовувати боєголовки з радіоактивною речовиною, вже завезені до населеного пункту Жовті Води Дніпропетровської області.

Спікерка МЗС РФ Марія Захарова звинуватила Україну у спробах залякування і терору усієї міжнародної спільноти. Вона звернулася до ООН та МАГАТЕ із закликом негайно виступити із засудженням «провокаційних акцій» і не допустити порушення безпеки Курської АЕС, результатом чого може стати масштабна техногенна катастрофа в Європі.

Схоже, що Захарова зовсім забула, як російська армія у 2022 році вдерлася на територію суверенної держави, захопила Запорізьку атомну станцію, взяла працівників у заручники та розмістила на її території військову техніку, створюючи ядерну загрозу. Тоді Москва ніяк не реагувала на заклики ООН та МАГАТЕ вивести з території станції свої війська та повернути контроль Києву. Україна, своєю чергою, ніколи не мала ні намірів, ні можливостей для створення брудних бомб або захоплення російських атомних станцій.

Реакція РПЦ та зрив переговорів у Досі

Ще одне цікаве звинувачення пролунало вже з боку Російської православної церкви. Нагадаємо, що її глава патріарх Кирил ще весною 2022 року благословив війну Росії проти України та закликав співвітчизників вбивати українців. Наразі ж, коли для захисту своїх територій та життя мирного населення ЗСУ заходить на територію Росії з метою створення буферної зони, в РПЦ це назвали нападом нацистів та сатаністів.

Повна цитата в дослівному перекладі звучить так: «На жаль, нога нацистів, сатаністів прийшла і на нашу велику територію великої нашої Росії, в нашу Курську область…» Тобто РПЦ все ж погоджується, що Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області, які Путін незаконно та поспіхом прийняв до складу РФ, — це Україна.

До всього цього, образившись на Україну, яка мала б уже здаватися, а натомість проводить успішні наступальні операції на російській території, в Кремлі звинуватили Київ у зриві двосторонніх переговорів щодо угоди про припинення взаємних ударів по енергетичній інфраструктурі, які мали пройти в столиці Катару Досі. За інформацією видання The Washington Post, росіяни відклали ініційовану зустріч з катарськими посередниками після українського вторгнення, назвавши його ескалацією. Щоправда, як сказало журналістам видання поінформоване джерело, РФ «не скасувала переговори, вони сказали: дайте нам час». Своєю чергою, в Офісі президента України повідомили на запит журналістів, що саміт у Досі було відкладено через ситуацію на Близькому Сході, але він відбудеться у форматі відеоконференції 22 серпня.

Росія не може протистояти ЗСУ на своїй території

Інформаційна істерія Кремля є наслідком того, що російська армія не здатна протистояти ЗСУ у Курській області. Всі регулярні війська Росії зараз перебувають на території України, а кадирівські TikTok-війська разом з бійцями Прикордонної служби ФСБ РФ, які мали охороняти кордон, просто втекли. Тож на захист Курщини РФ поспіхом стала відправляти солдатів строкової служби без будь-якого досвіду та й бажання йти на війну. Багато строковиків потрапили в полон до ЗСУ.

Як підтверджує розслідування видання «Новая газета Европа», інформація про зникнення надходить від рідних призовників з мотострілецьких полків, морської піхоти, танкових дивізій та штурмових загонів. 

На думку військово-політичного експерта Олександра Мусієнка, намагання Путіна максимально залучити строковиків у воєнних діях на Курщині може зіграти на руку Україні — і не лише тому, що українці значно поповнили обмінний фонд.

«Чим більше строковиків Росія кине, тим більше пришвидшиться те, що можна назвати революційною ситуацією. Можливо, не зовсім революційною, а протестною. Я бачу, як недооцінюють “Комитет солдатских матерей” і подібні йому організації та рухи, які будуть виступати проти відправлення солдатів строкової служби в райони ведення активних бойових дій. Але я б не став їх недооцінювати, бо це те, що може породити певні акції протесту», — пояснив експерт.

Також «Новая газета Европа» повідомляє, що для протидії ЗСУ в Курській області Росія була змушена перекинути кілька підрозділів чисельністю щонайменше тисяча осіб з окупованих територій України. Так, з Донецької області перекинули бойовиків з міжнародної бригади «П’ятнашка», з Севастополя відправили 810-ту окрему гвардійську бригаду морської піхоти. Є різні відомості, що російські війська перекинули під Курськ з херсонського, запорізького та харківського напрямків. Але, як підкреслюють експерти видання, поки що угруповання військ, зібране Росією в Курській області, не здатне відбити натиск українців.

Важкий вибір між Курськом та Покровськом

За офіційними даними, станом на вечір 20 серпня Сили оборони України контролювали 93 населені пункти в Курській області загальною площею понад 1263 кв. кілометрів. Як розповідає Олександр Мусієнко, наразі ЗСУ продовжують відрізати російські війська в області від логістичного сполучення, підриваючи мости через річку Сейм. 

«Станом на зараз Сили оборони України розвивають наступ на двох напрямках: на південний захід повз Кореневого та на південь в бік Тьоткіного. Характер дій українських сил зрозумілий — загрожувати російському угрупуванню, яке фактично затиснуте з двох сторін. З півночі вони відрізані річкою Сейм і не зможуть отримати оперативне підкріплення», — пояснює Мусієнко.

Щодо реакції російських військ, то поки ворог дещо посилює свій опір в надії, що підкріплення ще надійде. На початку українського наступу було сподівання, що Росія буде змушена знімати свої війська з гарячих напрямків, щоб не дати ЗСУ просунутися під Курськом. Та, на жаль, росіяни продовжують активно тиснути на Покровськ і Торецьк.

«Варто розуміти, що може бути так, що Росія навпаки буде продовжувати тиск та намагатися ламати українців психологічно, демонструючи, що наступ ЗСУ на Курщині ніяк не позначився на фронті. Цей період потрібно пройти та не зламатися, — каже воєнний експерт. — Так, поки що значні сили зі сходу не знімаються, але подивимося, що буде далі. Індикатором буде кінець серпня — початок вересня. Все буде залежати від того, наскільки стрімко просуватимуться наші війська, скільки ще строковиків опиняться в полоні українських військ. Відповідно, це буде тиснути на внутрішньополітичну ситуацію у РФ та на фронті».

Однак не виключено, що загроза, яка наростає на Донеччині, все ж змусить Україну перекидати туди додаткові війська, і нам буде дуже важко утримувати позиції на Донбасі та одночасно наступати в Курській області. 

«Якщо ми збираємося йти далі на Курщині, тим самим посилюючи тиск на Путіна та доводячи його слабкість, треба чесно сказати, що утримати все буде складно. І продовження наступу відбуватиметься, зокрема, ціною відступів з певних районів на Донеччині. І тоді необхідно залучати всі сили для руху на Курськ, встановлювати там контроль та висувати Путіну ультиматум. Це дуже ризикована гра, але ніхто не казав, що буде легко», — говорить Мусієнко.

Та якщо Україна все ж зараз стає в оборону, розрахунок має бути на політичний компонент, а не на виключно військовий. 

«Який компонент може спрацювати? Те, що Путін і далі буде відправляти значну кількість строковиків. Це сприятиме наростанню суспільного невдоволення всередині РФ, що має призвести до певного переламу. Тобто ми фактично входимо в режим таких політичних змагань», — резюмував експерт.