Росія активно просуває антиколоніальну риторику в Африці та Латинській Америці, але сама є неоколонізатором. Чому їй тоді вірять? Пояснює політологиня
Заяви Міністерства закордонних справ та президента РФ Володимира Путіна систематично містять ліві антиколоніальні ідеї, переважно спрямовані на країні Африки, Латинської Америки та Карибський басейн — при цьому російський персоналістський режим є відверто правим. Чому ця десинхронізація політичних ідей не заважає РФ впливати на країни Глобального Півдня, що це за країни й чому дипломатичні відносини України з ними мінімальні — пояснює політологиня Єлизавета Павленко.
Чому Росія така популярна серед країн Глобального Півдня? І що це за країни?
Глобальний Південь — це географічний пояс, що включає країни з низьким або середнім доходом в Азії, Африці, Латинській Америці та Карибському басейні. Саме на ці країни Росія робить ставку в інформаційній війні: там поширені антизахідні настрої, а отже, ними легко маніпулювати та схилити на свій бік.
Коли ми говоримо про міжнародну ізоляцію Росії, ми говоримо про її виключення з західноцентричного світу. Ця картина світу — євроатлантична. Росія добре вміє розпізнавати сірі зони поза політичним впливом США та Європи, тому постійно педалює антизахідну риторику на просторах країн Глобального Півдня та спирається на їхнє історичне несприйняття всього західного.
Більшість країн Глобального Півдня були колоніями колишніх західних імперій. Африку колонізували французи, німці та британці, Латинську Америку — португальці та іспанці, Південну Азію — голландці. Тож мешканці колишніх колоній мають скептичне, якщо не радикально негативне, ставлення до Заходу, який колись їх експлуатував та поневолив (ми знаємо це з власної історичної пам’яті).
Як так сталося, що колишні колонії Глобального Півдня підтримують неоколоніальну війну Росії проти України?
Росіяни спрямовують великі ресурси на поширення пропаганди серед економічно бідних країн: масштабна інформаційна кампанія в Латинській Америці почалася з запуском іспаномовного філіалу каналу RT у 2009 році, а в Африці — після окупації Криму та Сходу України у 2014-му. Здебільшого мешканці цих країн просто не мають альтернативних джерел інформації про російсько-українську війну.
РФ як спадкоємиця дипломатичних надбань СРСР має налагоджені контакти з країнами Африки, яка в часи холодної війни була зоною боротьби за вплив між радянським і американським гегемонами. Сьогодні дипломатичні зв’язки України з африканськими країнами мінімальні, а тим часом міністр закордонних справ РФ Лавров відправляється в турне цим регіоном. Українські ЗМІ подають подібні новини як програш росіян в інформаційній війні, хоч насправді це тривожний сигнал, на який вже реагує влада. Наприкінці 2022 року Володимир Зеленський визначив як пріоритет розвиток дипломатичних відносин з країнами Глобального Півдня.
Якщо у XIX–XX століттях Росія сама визнавала себе колоніальною імперією, то з утворенням Радянського Союзу почала позиціювати себе як ворога колоніалізму. Поневолюючи десятки народів спочатку в радянській, а згодом в російській державі, політична верхівка відкрито загравала з країнами Африки та Латинської Америки, начебто підтримуючи їхнє прагнення до незалежності. Псевдоантиколоніалізм — зручний інструмент для поширення власного впливу в країнах з низьким доходом, де люди історично тяжіють до лівих настроїв. Тож чому б не удати з себе лівих, навіть коли за всіма характеристиками російський режим є радикальним правим авторитаризмом?
Пропагадистські «антиколоніальні» постери СРСР Фото: Wikimedia
Виступи російських пропагандистів, які в Україні розбирають на меми, в більшій частині світу сприймають серйозно
В Латинській Америці, де подекуди панують антиамериканські настрої, контрольовані Кремлем медіа були головним джерелом інформації про російсько-українську війну, допоки їх не заблокували. За інформацією «Детектор медіа», іспаномовний акаунт RT мав 18 мільйонів підписників на фейсбуці та 3,5 мільйона у твіттері, Sputnik Mundo — 630 мільйонів у фейсбуці і 157 мільйонів у твіттері. Кількість прихильників іспаномовного RT неприємно вражає: 5,97 мільйона підписників і майже 4,5 мільярда переглядів. Поширювати відверті фейки допомагала армія ботів та російські посольства в Латинській Америці.
Країни Центральної Азії — здебільшого залежні від Росії авторитарні режими — або замовчують російську агресію, або ж підтримують її. Південно-Східна Азія, а особливо її мусульманське населення, підтримує Росію та бачить в ній захисника мусульманського світу. Очевидно, що факти про воєнні дії та злочини росіян в Ічкерії, Сирії, Дагестані та інших регіонах пропагандисти подали їм як «звільнення» та «миротворчі місії».
В Африці пропагандистські ресурси не заборонені, тож там фейки про біолабораторії мають найбільший відгук. У 2021 році 42% населення підтримувало Росію. Після повномасштабного вторгнення Африка продовжує прислуховуватися до наративів російської пропаганди. Як результат, 15 африканських країн утрималися від голосування в ООН за мирний план президента Зеленського, який передбачає виведення російських військ за міжнародно визнані кордони України. Еритрея та Малі в цій резолюції стали на бік Росії.
Симпатії до Росії — не нове явище на африканському континенті. У 1950-х та 1960-х роках радянська влада підтримувала антиколоніальні рухи та прагнення африканських народів до незалежності, тож старше покоління пам’ятає цю показну підтримку. Молодші покоління запам’ятають росіян у військовій формі — їхня кількість постійно збільшується.
Навіщо Росії чи Україні дружити з країнами, які «нічого не вирішують»?
Країни Глобального Півдня не можуть надіслати військову допомогу чи вплинути на глобальний світовий порядок. Головний мотив для співпраці з ними полягає в іншому: для російської пропаганди це повернення біполярного міжнародного порядку з метою очолити антизахідну коаліцію. До цього наративу доклалася й Україна, позиціюючи війну як протистояння демократичного та авторитарного світів. Останній Росія намагається очолити за принципом «ворог мого ворога — мій друг».
Таміла Ташева. Фото: Таміла Ташева / Facebook
Подібний біполярний поділ є загрозою світовій безпеці. Інтерес України — в тому, щоб учасників проросійської коаліції було якнайменше, що пришвидшує завершення війни та мінімізує ризики для майбутніх конфліктів. «Співпраця та партнерство з країнами Глобального Півдня допоможе процесу повної ізоляції Росії зараз та в майбутньому, що не дасть агресору відновлювати сили та ресурси для початку нових кровопролитних війн», — пояснює Таміла Ташева, представниця президента України в АР Крим, яка займається розвитком відносин України з країнами Півдня.
«Демократичний світ буде в безпеці лише за умови, коли РФ втратить легітимність в очах всього світу, а також партнерів, ринки збуту та політичну підтримку на всіх континентах». Втім, результати дипломатичної роботи України будуть відчутні не одразу — це варто розглядати як інвестицію в майбутнє.
Як війна в Україні підштовхнула РФ до зміцнення економічних відносин з Африкою?
Поштовхом для налагодження стосунків Росії з Африкою стала війна в Україні. Санкції, впроваджені у 2014 році, змусили росіян шукати нові ринки збуту зброї. Африка стала зоною неосяжних ресурсів та політичної нестабільності, яка робить континент привабливим місцем для експорту зброї.
Особливо важливою Африка виявилася для російського оборонного сектора, який тоді позбавили значної частки контрактів в усьому світі. Росія була найбільшим постачальником зброї в Африку у 2017–2021 роках: на неї припадало 44% імпорту в регіон. За останні десять років ця цифра зросла в 4 рази: до 2013 року імпорт російської зброї в Африці становив всього 11%. У 2020 році російською була половина всієї зброї, яку імпортували країни Африки — і це при тому, що Африка становить лише 12% російського експорту, а більшість російської зброї закуповують країни Азії (65%).
Жорсткі санкції 2022 року ускладнили виробництво зброї, відповідно, негативно вплинувши на обсяги торгівлі. А неефективність російських МіГ та Т-74 на полі бою зробила їм невдалу рекламу: від російської техніки відмовились Сербія та Філіппіни. За попередніми оцінками, дохід Росії від експорту зброї у 2022 році знизився на 26%.
Та найбільший російський експорт до Африки — це найманці російської групи Вагнера. Там вони допомагають розпалювати громадянські війни, крадуть золото, вбивають цивільних і навіть планують держперевороти.
Демонстранти тримають фотографію президента Росії Володимира Путіна та російський прапор під час сидячої демонстрації на знак протесту проти візиту президента Франції Еммануеля Макрона. Демократична Республіка Конго, 1 березня 2023 р. Фото: REUTERS / Justin Makangara
Як ескалація російсько-української війни впливає на Африку?
З початком повномасштабної агресії проти України активність вагнерівців на африканському континенті (зокрема, у Центральноафриканській Республіці) знизилася: велику кількість найманців використали у битві за Бахмут. Втім, немає ознак, що росіяни покинуть африканський континент: бізнес на крові виглядає надто привабливо. Тим більше коли вони зазнали невдач на Донбасі — як воєнних, так і репутаційних. Якщо з 2014 року кампанія Євгенія Пригожина рекрутувала колишніх професійних військових, то зараз набирає в’язнів та використовує їх як гарматне м’ясо, не досягаючи при цьому суттєвих результатів. На африканському континенті, де ПВК «Вагнер» курувала численні операції, таких подробиць не знають, тож єдиний спосіб врятувати «Вагнер» — сконцентрувати діяльність саме там, а не на Донбасі. Ймовірно, цей сценарій і обрав Пригожин: на початку 2023 року американська розвідка виявила ознаки підготовки вагнерівцями державного перевороту в Чаді. Африка може стати наступним майданчиком для втілення російських інтересів.
