Росіяни підуть на Дніпропетровщину: чому ЗСУ так важливо зберегти Покровськ

Окупація Авдіївки у лютому 2024 року відкрила росіянам шлях для подальшого наступу на Донецьку область. Їхньою наступною ціллю став Покровськ — стратегічно важливе місто майже на межі з Дніпропетровщиною. Контроль над містом дозволив би ворогу відрізати «дорогу життя», яка, зокрема, забезпечує українські війська в Часовому Яру. Це, своєю чергою, поставить під загрозу окупації всю Донеччину. 

Чи зможуть ЗСУ утримати оборону і зупинити наступ ворога, разом з експертами аналізує редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Наступ на Покровськ

Розвиваючи наступ на покровському напрямку, окупанти хочуть досягти двох цілей. Перша — окупація міста Покровськ, найбільшого західного населеного пункту на Донеччині, що розташований за кілька кілометрів від Дніпропетровської області. Його окупація стане серйозним викликом для Збройних сил України, адже далі бойові дії можуть розширитися вже на територію Дніпропетровщини.

«Загроза окупації дійсно є, хоча це не перспектива декількох днів чи тижнів. Але з характеру просування противника очевидно, що основною ціллю він обрав саме Покровську агломерацію та сконцентрував там свої сили. Щоб досягти цієї мети, росіяни навіть дещо зменшили тиск у напрямку траси Т0504 Покровськ — Костянтинівка з боку населеного пункту Воздвиженка. Це свідчить про те, що вони не хочуть розпорошувати свої сили», — зазначає керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.

Перерізати цю трасу життя — друге завдання росіян. І те, що вони поки призупинили просування до неї, пояснюється не лише потребою у додаткових силах для атаки на Покровськ, а й тим, що вона вже перебуває під вогневим контролем ворога, який стоїть за 5 км від неї. Це вже дуже ускладнює забезпечення українських військ на Донеччині.

«Це рокада, тобто дорога, яка йде вздовж лінії фронту і є надзвичайно ефективною для переміщення наших підрозділів та перевезення військових вантажів на різних ділянках фронту. У разі її втрати потрібно буде шукати альтернативні шляхи. У нас ще є траса Слов’янськ — Краматорськ, є допоміжні дороги. Але їхня пропускна спроможність набагато менша, і вони не дозволяють саме оперативно здійснювати переміщення українських сил та засобів», — пояснює воєнний експерт Владислав Селезньов.

Російська армія націлена на окупацію Донеччини

Просування окупантів у напрямку Покровська створює загрозу для українських військ і на інших ділянках донецького напрямку. У разі досягнення успіху ворог фактично розрізає українську оборону та ділить контрольовану Україною ділянку Донецької області на північну та південну.

«Південна ділянка — це курахівський напрямок та Вугледарський виступ. Північна ділянка — це Костянтинівка, Краматорськ, Слов’янськ. Слід визнати: росіяни діють доволі мудро, концентруючи зусилля у напрямку головного удару. Вони руйнують систему оборони й нам доводиться переналаштовуватися та формувати оборону по-новому, а це величезні зусилля. Замість підготовки до контрударів ми вимушені ще глибше зариватися в оборону», — зазначає Лакійчук.

На жаль, зараз ворог має тактичні успіхи й на ділянках південніше та північніше від своєї лінії наступу на Покровськ, що відтягує українські сили туди.

«Південніше росіяни просуваються в напрямку селища Карлівка, де є загроза оточення нашого доволі великого угруповання, — розповідає воєнний експерт. — Північніше ситуація така сама: ворог просувається до Торецька і намагається взяти в оточення наші сили з боку населеного пункту Нью-Йорк. І наше командування в таких випадках постає перед вибором: чи продовжувати тримати позиції в таких умовах, чи все ж відходити».

Значно ускладнити ситуацію на торецькому напрямку для українських військових може захоплення траси Покровськ — Костянтинівка. Зокрема, це ускладнить і постачання до підрозділів ЗСУ, які тримають оборону Часового Яру, де тривають важкі бої.

«Загроза на цьому напрямку дуже велика, адже ворог зміг просочитися через канал Сіверський Донець — Донбас та створити плацдарм. Я раніше казав, що за такої динаміки наступу ми навряд чи зможемо втримати Часів Яр, бо там зібрані дуже великі сили ворога, які фактично тиснуть на наших оборонців з трьох боків», — каже Селезньов.

Окупація Часового Яру відкриє росіянам дорогу до Слов’янсько-Краматорської агломерації — останніх двох найбільших міст Донеччини під контролем України, — а за тим і до окупації всієї Донецької області.

«Захоплення Донбасу — це реалізація політичної місії Путіна, заради якої він і починав свою так звану “СВО”. Звісно, їхня мета — захопити ці дві області. Але хто сказав, що вони на цьому зупиняться?» — зауважив воєнний експерт.

Битва за Донеччину та F-16

Попередні прогнози, зокрема і заяви керівника ГУР МО України Кирила Буданова про те, що наступ росіян після захоплення Авдіївки сповільниться через великі втрати в живій силі та техніці, не справдилися. Майже рік ворог продовжує тиснути чи не по всій лінії фронту, і навряд це зміниться найближчим часом.

«Ворог готовий кидати в пекло навіть свої стратегічні запаси. І я вважаю, що нещодавні прогнози командувача Нацгвардії Олександра Півненка, що за місяць-півтора у ворога закінчаться ресурси, також не справдяться. Бо, як бачимо, Росія спроможна знаходити відповідні ресурси (як найманців, так і техніку з боєприпасами) по всьому світу», — вважає Селезньов.

Щоби стримати російську армію, ЗСУ необхідні людські резерви, більша кількість зброї, техніки та боєприпасів. «Але тими темпами, якими це все надходить… Цього недостатньо. А у росіян мало того, що є можливість сконцентрувати великі сили в напрямку головного удару. Вони також мають сили, щоб завдавати доволі болючих ударів на допоміжних напрямках: куп’янський, харківський та південний», — говорить Лакійчук.

До того ж, за словами воєнного експерта, українським захисникам треба розв’язати проблему авіаційної переваги росіян. Адже завдяки постійним ударам з неба 2024 року ворог зміг досягти значних успіхів на фронті.

«Тих літаків F-16, що прибули в Україну, замало. І вони, скоріше за все, будуть посилювати нашу протиповітряну оборону, адже ворог не припинить масованих обстрілів енергетичної інфраструктури», — сказав експерт.

А без цього поки ЗСУ буде важко перейняти ініціативу, тож над Донеччиною нависла серйозна загроза. «Хоча є надія, що Генштаб знає, якими він силами оперує, і з цього планує нашу оборону», — резюмує Павло Лакійчук.