Незахищеність як бізнес-модель. Що відбувається зі сферою послуг та як відстояти свої права

Неофіційне працевлаштування, відсутність медичної страховки, маленька заробітна плата, погані умови на робочому місці та понаднормова праця — через все це щодня проходить більшість робітників сфери послуг в Україні. Тільки 2019 року доля населення, залученого у цей сектор, склала 60%. Журналістка Заборони Анастасія Оприщенко поговорила з працівниками служби доставки, технічної підтримки та ресторанів України, розповідає про найбільш незахищені аспекти їхньої роботи та пояснює, чи можна вберегтися від недобросовісних роботодавців.

Сфера обслуговування охоплює широкий спектр комерційних і некомерційних послуг: від медицини, банківської справи та зв’язку до всіх споживчих послуг і роботи державних інституцій, включно з правосуддям, освітою та комунальним господарством. У світі саме на неї припадає велика доля економіки — у країнах Північної та Південної Америки до сфери послуг залучені 79,14% працівників, а в європейських країнах цей показник сягає близько 80%. В Україні залученість до сектору послуг складає 60%, що майже дорівнює показникам Німеччини та Франції.

За словами заступниці гендиректора Міжнародної організації праці Дебори Грінфілд, на сьогодні більшість людей працевлаштовані, але загальне зниження рівня безробіття не гарантує їм гідних умов праці.

Кур’єри без страховки та грошей

Від початку вересня працівники Bolt Food страйкують через погані умови роботи — компанія на 50% знизила виплати робітникам. Умови доставки, витрати на транспорт та ризики залишилися ті самі, а от заробітна плата зменшилася вдвічі. Колишній працівник Bolt Food Олександр Гілевич причиною страйку назвав скасовані бонуси й низький коефіцієнт оплати праці.

У середньому кур’єр заробляє 100 грн за годину — це сума доставки замовлення й оплата дистанції від закладу до клієнта. Гроші, які заробив кур’єр, помножуються на спеціальний коефіцієнт: він залежить від часу, свят, погодних умов. Найнижчий коефіцієнт діє зранку та ввечері, найбільший — в обідній час і в погані погодні умови. Коли Олександр починав працювати, середній коефіцієнт був 1,7, а максимальний — 2,3–2,5. Зараз в Bolt Food максимальний коефіцієнт в годину пік складає 1,7, а звичайний — 1,3. До того ж спочатку в компанії були премії: якщо працівник виконував 30 замовлень за кілька днів, він отримував бонусом 600 гривень. Наразі, аби одержати таку саму доплату, людина має зробити понад 60 замовлень за декілька днів. 

Гілевич прийшов у компанію навесні 2021-го і пропрацював там близько 5 місяців. Коли він працевлаштовувався, жодних документів чи договорів про роботу з ним не підписували — лише перевірили паспорт і довідку про здоров’я.

У компанії Bolt прокоментували страйки й назвали рівень можливого доходу для кур’єрів найвищим на ринку в Україні. Регіональний менеджер Bolt Food Ігор Шрамко розповів, що дохід є високим через велику кількість замовлень. «Надалі ми плануємо продовжувати стимулювати зростання попиту на послугу Bolt Food, інвестуючи в цей напрям», — додав Шрамко.

Співрозмовники Заборони скаржаться, що служба підтримки компаній взагалі не допомагає кур’єрам — сконтактувати з ними можна лише електронною поштою, але повідомлення залишаються без відповіді.

Крім цього, працівник Glovo Олег (ім’я змінено на його прохання) пояснює, що раніше в компанії було обмеження на дистанцію для різних видів транспорту, але зараз його скасували. 

«Для мене як для кур’єра на велосипеді був ліміт у 6,5 кілометрів. Якщо дистанція збільшувалася, я міг звернутися у службу підтримки та скасувати замовлення. Але зараз цей ліміт прибрали, і відстань [для одного замовлення] може бути й 10 кілометрів. А в технічній підтримці мені кажуть, що все допустимо. Я не можу постійно відмовлятися від таких замовлень, бо інакше мій акаунт блокують», — говорить працівник.

Погані умови для кур’єрів — це не лише українська проблема. В Італії в Uber Eats наймали мігрантів без реєстрації і права на роботу. Це дало компанії змогу зменшити оплату праці: за одну доставку люди одержували три євро (90 гривень), незалежно від умов та часу. Податки за таких співробітників фірми не сплачували.

Ми звернулися до Glovo з проханням прокоментувати звинувачення на їхню адресу. Ось що відповіли в компанії.

Плинність кадрів у техпідтримці

Якщо говорити про середньостатистичний кол-центр, зазвичай умови праці там не найкращі. Більшість компаній працюють на умовах аутсорсу — тобто оформлюють із працівником лише трудовий договір, який не передбачає соціального чи будь-якого іншого захисту. Робота у кол-центрах важка: з 9 робочих годин на перерву дають лише пів години та штрафують за будь-яке неправильне формулювання в розмові з клієнтами. На це накладається постійний стрес від контролю за роботою, низька заробітна плата та неякісна техніка, бо кол-центри закуповують найдешевші навушники, які не можуть забезпечити достатню якість звуку та шумоізоляцію.

У великих компаній із власними кол-центрами ситуація краща хоча б тому, що працівників оформлюють офіційно й оплата праці там вища, ніж в аутсорсингових компаніях. Віктор Мукомел з «Київстару» розповідає, що спочатку теж працював неофіційно за договором надання послуг, і ставка за годину праці складала 60 гривень, що було не найгіршою пропозицією. Пізніше компанія стала працевлаштовувати людей офіційно, проте такі умови можуть забезпечити далеко не всі телекомунікаційні провайдери в Україні.

Чайові замість зарплати

Найбільше питань до сфери послуг — у ресторанному бізнесі. Нерідко тут із працівниками підписують тільки цивільний договір, який, на відміну від трудового, нічого не гарантує, а заробітна плата надходить у конверті та з затримками — або її не виплачують взагалі.

В Україні неодноразово гриміли скандали, коли працівників кафе та ресторанів залишали без грошей. Так, 2 роки тому власник мережі ресторанів Vegano Hooligano Рудольф Краєвський повідомив про тимчасове закриття бізнесу. Пізніше стало відомо, що він не виплатив колишнім співробітникам заробітну плату — обурені, вони створили в соцмережах спільноту «Рудольф Краєвський — аферист». Або ситуація з експрацівницею «Хлібного» у Києві, яку звільнили, не виплативши гроші за два місяці роботи. Після цього скандалу подібні історії розповіли й інші колишні працівники «Хлібного».

Про це дуже добре знає Олена (ім’я змінено), яка працювала офіціанткою в київському закладі «Компот». За словами дівчини, умови праці були жахливими: працівників годували «помиями», заробітної плати не було, раз на місяць їм віддавали відсоток від продажів у розмірі 400 гривень, хоча в деяких працівників навіть ці гроші забирали як штраф. Усі інші доходи були з чайових, а працювати доводилося іноді з 7 ранку до 12 ночі.

В іншому столичному закладі «ЧАЧАПУРІ», де теж працювала Олена, ставлення до працівників було не кращим. «У кафе були таргани, більшість кухарів приїхали із сіл і жили просто в ресторані. А коли працівників нашого закладу відправляли до Межигір’я, я в листопаді за температури 3°C працювала на вулиці, хоча одяг у мене був для роботи в приміщенні», — каже дівчина.

Анна Шевчук, яка 5 років працювала адміністраторкою в мережі L’Kafa Cafe, розповідає Забороні, що довгий час ніяк не була оформлена в закладі, і документи із нею підписали тільки після двох років роботи. Сталося це, коли відвідувачі кафе розтрощили дзеркало та мікрофон, і жінка написала заяву в органи про псування майна — компанія підписала з нею договір про працевлаштування заднім числом.

«Зарплату постійно затримували — іноді на місяць, — платили частинами й не відразу. Взагалі за 5 років ставка за зміну несильно збільшилася: коли я прийшла, це було 200 гривень, пізніше — 600», — розповідає Анна.

В березні 2020-го її звільнили, але, за словами колишньої адміністраторки, їй і досі винні 3 тисячі гривень. Ми попросили Glovo, L’Kafa Cafe, «Компот» та «ЧАЧАПУРІ» прокоментувати звинувачення щодо поганих умов праці, але поки що чекаємо відповіді.

Звідки проблеми у сфері послуг?

На думку власниці Guilty Wine Bar Світлани Мусій, головною проблемою сфери послуг є відсутність курсів, тренінгів та достатньої освіти — як для власників бізнесу, так і для працівників. Вона пояснює це на прикладі ресторанного бізнесу, який в Україні почав розвиватися лише в останні 20 років. Саме тому люди й досі сприймають цю сферу не як серйозну роботу, а як тимчасовий заробіток: офіціанти зазвичай не хочуть проходити курси, бо не зацікавлені в професії, а керівництво закладів не вкладає гроші у професійну підготовку працівників та не покращує свої знання у веденні бізнесу.

Мусій говорить, що ресторани в Україні діляться на декілька категорій: великі мережі, середній бізнес (наприклад, кав’ярні) та заклади, які існують лише кілька років. Кожна з цих категорій недбало ставиться до працівників, і цьому є різні причини. 

«Заклади, що виникають тимчасово, створюють люди, які занадто романтизують цю галузь, не мають відповідних знань та не прораховують бізнес-моделі чи моделі управління персоналом. Тому в таких закладах зазвичай працює менш кваліфікований персонал, який розглядає цю роботу як щось тимчасове», — пояснює вона.

Великі мережі, за словами Мусій, нехтують умовами праці, тому що ставляться до людей як до невичерпного ресурсу. Такі компанії мають гарний бізнес-підхід, прораховують всі моделі розвитку та завдяки налагодженим процесам мають великий штат рекрутерів, які можуть швидко знайти чи замінити працівників.

Середній бізнес, на думку експертки, страждає більше за всіх, тому що цим компаніям не вистачає ресурсів для пошуку та найму нових працівників. А люди, які зазвичай працюють у таких компаніях, переважно не мають відповідної освіти: «Потрібно розуміти, що якісних курсів або освіти в цій галузі в нас майже немає».

Окремою проблемою власниця Guilty Wine Bar вважає те, що в Україні інтереси рестораторів жодним чином не представлені у владі. Змінити ситуацію останні кілька років намагається Українська ресторанна асоціація, яка через громадські організації допомагає ресторанам та вибудовує діалог із владою.

Як захистити себе? 

Складність захисту трудових прав полягає в тому, що більшість постраждалих або не підписують жодних документів, або підписують цивільно-правові договори, які, на відміну від трудових, не гарантують оплати та належних умов праці. Такий підхід шкодить і самим компаніям. Адвокатка Legal IT group Ольга Афоніна пояснює, що у разі перевірки Державною службою України з питань праці наявність цивільно-правових договорів може стати підставою для штрафу, оскільки компанія має приховані трудові відносини.

Все, на що може розраховувати людина в такому випадку, — це виплата грошей за виконання зобов’язань. Але навіть цього документу буде недостатньо у суді для відшкодування грошей, тому що людині треба буде надати докази своєї роботи, наголошує Афоніна. Якщо трудові відносини взагалі не закріплені в жодному форматі, то юридичних підстав вимагати компенсацію в другої сторони немає. Однак адвокатка радить звернутися до профільного органу — Державної служби України з питань праці.

Що робити, якщо ви працевлаштовані офіційно, але вам не виплачують гроші?

• По-перше, ви маєте поговорити про цю ситуацію з керівництвом. Якщо вас не почують, то вдруге ви маєте подати скаргу на ім’я безпосереднього керівника компанії/підприємства.
• Якщо ваша скарга залишається без відповіді й вам все одно не виплачують грошей, варто звертатися до суду.
• Документи, які ви маєте подати до суду, включають усі копії договорів, підтвердження вашої роботи в цій компанії та офіційну заяву про те, куди надходила ваша заробітна плата (рахунок у конкретному банку).