Суїцидальні настрої, порушення сну, депресія: що, крім ПТСР, загрожує нашій психіці після війни
Уже четвертий місяць українці живуть в умовах тривалої та непередбачуваної загрози власному життю і добробуту. Тіло й психіка перевантажені, а в ЗМІ щодня зʼявляються все нові жахливі подробиці вбивств, зґвалтувань, катувань тощо — всі ці фактори не можуть не впливати на людей. І якщо на початку повномасштабної війни однією з головних загроз психіці українців називали посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), то в реальності це не єдина можлива проблема, що залишить по собі війна. Заборона розібралася, які ще стани та захворювання можуть виникати під час або після війни.
Дистрес
Це порушення адаптації та реакцій пристосування до ситуації. Простіше кажучи, це стрес, що виникає, коли ми не маємо змоги адекватно відповідати ситуації, в якій опинилися. Дистресом вважають стан, коли людина перебуває в стресі тривалий час, сильно перевтомлюється і постійно відчуває страх, гнів, тривогу, відчай тощо.
У стані дистресу ми почуваємося знесиленими, імунітет може послаблюватися, через що можна підхопити вірусні захворювання. Крім того, постійний стрес може впливати на тиск, роботу серця, призводити до судом тощо.
Сам по собі дистрес не є діагнозом, скоріше станом. Однак різні його прояви можуть визначатися як стресові розлади.
Гострий стресовий розлад
Це розлад, який часто розвивається внаслідок якоїсь травматичної події та/або сильного стресу. Під ці визначення потрапляє як безпосередня участь у бойових діях, перебування під обстрілами, так і постійне відчуття небезпеки або неконтрольований потік тривожних новин про жертви війни.
Проявляється гострий стресовий розлад через:
- навʼязливі думки або спогади, повʼязані з травматичною подією;
- гостру реакцію на місця, звуки, обставини, які нагадують про травматичну подію;
- неможливість відчувати радість, задоволення, розслаблення та інші позитивні емоції;
- викривлене сприйняття часу і простору;
- порушення сну;
- неконтрольовану агресію;
- труднощі з концентрацією уваги.
Цей розлад розвивається не в усіх, хто переживає стрес, оскільки він повʼязаний з індивідуальними вразливостями людини. Проте достеменно пояснити, хто в групі ризику, доволі важко, бо обсяг факторів, які можуть на це впливати, чималий — починаючи від рис характеру й закінчуючи історією хвороб попередніх поколінь.
«Дуже схоже на ПТСР», — ймовірно, зауважите ви. І матимете рацію. Симптоматика дійсно нагадує посттравматичний розлад. Основна відмінність у тому, що гострий стресовий розлад починається впродовж трьох днів після травматичної події та триває близько місяця. Водночас діагноз ПТСР можна встановити, лише якщо симптоми зберігаються понад три тижні.
Розлади адаптації
Симптоми порушення адаптації зазвичай проявляються майже одразу після стресової події та зникають упродовж шести місяців після того, як вплив стресового фактору закінчиться. Існує багато різноманітних проявів розладів адаптації, найпоширеніші — це депресивні настрої, зокрема й суїцидальна поведінка та тривожність. Проявів може бути кілька одразу.
Симптоми у розладів адаптації нечіткі, але межують з ПТСР та гострим стресовим розладом. Пацієнту можуть встановити такий діагноз, якщо його анамнез не до кінця відповідає симптомам першого чи другого розладів.
І хоча розлади адаптації у тривалій перспективі зникають, звертатися по допомогу все ж варто — причиною тому підвищений ризик самогубства та суттєвий вплив на якість життя.
Сальвадор Далі. «Пара з хмарами в головах», 1936
Стійкі зміни особистості
Це вважається доволі важким діагнозом, оскільки проблема більш довготривала і не минає без сторонньої допомоги. Водночас встановити діагноз можна лише через два роки за умови, що весь цей час симптоми зберігалися.
Серед найпоширеніших симптомів:
- пасивність та втрата інтересу до тих справ і занять, які раніше приносили задоволення;
- навмисна соціальна ізоляція;
- зміна самосприйняття, внаслідок чого людина переконує себе й оточення, що вона хвора, іпохондрія;
- сильна залежність від оточення, їхньої думки та перекладання відповідальності за своє життя на соціум;
- різкі зміни настроїв;
- зниження соціальної активності.
Стійкі зміни особистості можуть зумовлювати інші стани — наприклад, той же ПТСР та гострий стресовий розлад.
Розлад інстинкту самозбереження
Розлади інстинктів теж нерідко трапляються у людей, які пережили сильний стрес. Серед них бувають розлади харчових та сексуальних інстинктів. Та найчастіше все ж трапляються розлади інстинкту самозбереження.
Поділити їх можна умовно на три категорії:
- посилення — коли людина починає надмірно переживати за своє життя і безпеку;
- послаблення — коли пацієнт навпаки перестає відчувати загрозу там, де вона є;
- спотворення — коли людина відчуває імпульсивні потяги до самокаліцтва.
Кожен з цих різновидів може бути відповіддю на стрес від війни. Другий і третій, на перший погляд, здаються більш серйозними, адже становлять пряму загрозу життю пацієнта. Натомість у посиленні інстинкту самозбереження також немає нічого хорошого, адже в підсумку це може призвести до фобій та іпохондрії.
Порушення сну
Безсоння, синдром неспокійних ніг, розлади циркадного ритму сну, апное — все це може бути відповіддю на сильний тривалий стрес. Заборона вже писала про проблеми зі сном та їх подолання, а також про нічні кошмари під час війни. Порушення сну можуть бути як окремою проблемою, так і симптомом серйозніших психічних проблем: депресії, ПТСР, гострого стресового розладу, розладів особистості тощо.
Афективні розлади
Тут мова про розлади настрою. Найпоширеніша проблема тих, хто пережив стресову і травматичну подію, — депресія. Також до афективних розладів зараховують біполярний розлад особистості та циклотимію — мʼякшу форму БРО.
Депресія небезпечна тим, що може перетікати в хронічну фазу, якщо з нею нічого не робити. Вона суттєво впливає на повсякденне життя: соціальну й фізичну активність, родинні та дружні звʼязки, хобі, позитивні емоції тощо. Тож якщо ви помічаєте в себе симптоми депресії, не зволікайте звертатися до спеціаліста.
Раніше Заборона вже писала про те, як підтримувати психіку в умовах війни:
