Що подивитися цієї осені? «7+7» — онлайн-фестиваль коротких метрів від видатних режисерок

З 14 вересня до 3 листопада триватиме онлайн-фестиваль короткометражних фільмів «7+7». Він відбудеться за підтримки Українського культурного фонду, Британської ради в Україні та Лондонського фестивалю короткометражних фільмів (LSFF). На сайті фестивалю транслюватимуть роботи видатних та молодих режисерок України та Великобританії. Мета фестивалю — популяризувати жінок-режисерів в сучасній кіноіндустрії. Заборона розповідає, чим важливий фестиваль та чому представлені кінострічки варті уваги.

У чому особливість?

Фестиваль «7+7» триватиме онлайн і щотижня представлятиме на своєму сайті по два короткометражних фільми режисерок з України та Великобританії, які будуть доступні для вільного перегляду на території цих двох країн. Головна ідея — розповісти про вклад жінок у кіномистецтво та акцентувати на таких цінностях, як взаємоповага, інклюзія та різноманіття. Крім стрічок режисерок, які є номінантками та лауреатками відомих фестивалів, організатори ввели освітню частину, де розповідатимуть про жінок на екрані та в кіноіндустрії. Перелік спікерів/ок та теми освітньої програми будуть розміщені на сайті незабаром.

З програмою фестивалю можна ознайомитися тут.

Бузок, режисерка Катерина Горностай

Рік: 2017
Країна: Україна
Жанр: драма
Тривалість: 30 хвилин

Короткий метр отримав у 2017 році приз ФІПРЕССІ на 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращий український короткометражний фільм. Сюжет розгортається навколо вечірки п’ятьох подруг, квітів бузку та тем сміливості й дорослішання. Одна з дівчат напередодні зустрічі відвідує лікарку, яка запідозрила у неї серйозний діагноз. Проте дівчині бракує сміливості, щоби розповісти про свій складний період подругам.

Наскрізним символом фільму стає бузок, який виповнить бажання, якщо знайти п’ятилисник серед квітів. Родзинка фільму — імпровізований, навмисно не прописаний сценарій: героїні переживали фільм як історію з власного життя. 

Крім цієї картини режисерка Катерина Горностай нагороджена срібним ведмедем Berlinale (2021) за короткий метр «Стоп-Земля» в програмі Generation 14plus та гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю.

Жінці про жінку, режисерка Ївга Григорович

Рік: 1930
Країна: Україна
Жанр: культурфільм
Тривалість: 37 хвилин

Важливим став внесок режисерки Ївги Григорович у науково-популярне кіно початку XX століття. «Жінці про жінку» — це насамперед просвітницький проєкт, а вже потім — дещо агітаційний фільм. Кінострічка має дві частини. Одна стосується гігієни та фізичного здоров’я: жінкам дають поради, як правильно слідкувати за чистотою тіла, розповідають про будову та особливості жіночого організму. В іншій йдеться про хвороби, вагітність та післяпологовий період. Цей короткий метр досліджує та демонструє ставлення до жіночого тіла в СРСР.

Професор-гінеколог, доктор медицини Олександр Крупський виступив консультантом у цьому фільмі. Свого часу Крупський був міністром здоров’я і просував та активно застосовував знеболювання пологів.

Офелія, режисерка Кіра Муратова

Рік: 1997
Жанр: кримінальна комедія
Тривалість: 1 година

«Офелія» — це одна з частин кримінальної комедії «Три історії» режисерки Кіри Муратової. Об’єднані вбивством на початку, стрічки розповідають про вбивць, які, на перший погляд, абсолютно неспроможні на це. Фільм розгортається навколо дівчини Офи, яка працює в архіві лікарні. Вона ненавидить і чоловіків, і жінок — а надто жінок, які залишають своїх дітей у пологовому будинку. Причина у тому, що жінку теж залишила її мати у дитинстві. Ідеалом жінки для героїні є Офелія — невинна жертва. Вважаючи себе шекспірівською героїнею, Офа займається тим, що мстить, вбиваючи жінок, які відмовляються від своєї дитини. Важливими символами, які додають картині драматизму та пригнічення, є кольори: білий, чорний, червоний. Червона помада, сукня, пурпурова сумочка, білий халат, чорний фон. Кольори створюють ефект гіперреалістичності та втрати реальності одночасно.

Полуденні тенета, режисерка Майя Дерен

Рік: 1943
Жанр: експериментальний / авангард
Тривалість: 14 хвилин

Картина, яка досі вважається однією з важливих віх в історії артхаусного кінематографа США, була створена за 250 доларів в будинку режисерки Елеонори Деренковської та її чоловіка — чеського авангардного фотохудожника і кінорежисера Олександра Хакеншмида. Зараз режисерка відома нам як Майя Дерен. У дитинстві вона з сім’єю переїхала з України до США, де батько скоротив їхнє прізвище. Пізніше за порадою чоловіка режисерка змінила ім’я на Майю (чоловік взяв псевдонім Хаммід).

Короткометражка являє собою циклічний рух подій. Жінка повертається додому, слідуючи за фігурою в чорній накидці з дзеркалом замість обличчя. Вона заходить до будинку, сідає у крісло, закриває очі, засинає і бачить себе, яка йде додому за фігурою у чорному. Можливо, героїня бачить просто фантазії, а може, вони є реальністю. 

Дерен маніпулює часом, простором, зображує реальність, змінюючи «об’єктивну» і «суб’єктивну» зйомки, приділяє увагу деталям — як, наприклад, жіноче тіло. Режисерка не наділяє його еротичним контекстом, а використовує великі плани тіла як сюжетні елементи.

Пелюшковий торт, режисерка Анастасія Бабенко

Рік: 2021
Жанр: Драма
Тривалість: 17 хвилин

Анастасія Бабенко у короткому метрі ділиться думками про актуальні проблеми сучасності. «Пелюшковий торт» розповідає про 20-ти річних батьків Лєну та Вітю. У них щойно з’явилася дитина, і тепер вони дійсно мають бути однією командою. Їхнє перше завдання — розбудити сина для годування. У післяпологовій палаті батьки намагаються усвідомити зміни, які з ними сталися, і мають прийняти одне одного. Тому що як раніше вже не буде. Торт із пелюшок, ніби абсурдний пам’ятник їхньому батьківству, постає посеред кімнати і чекає свого часу.

Я і моя кремезна дупа, режисерка Єлизавета Письмак

Рік: 2020
Жанр: Анімація
Тривалість: 10 хвилин 

Українська режисерка Єлизавета Письмак стала учасницею міжнародної студентської конкурсної програми Cinéfondation 2020 Каннського кінофестивалю. Її короткометражна анімаційна робота Ja i moja gruba dupa / «Я і моя Кремезна дупа» опинилася серед 17 фільмів з поданих 1952 робіт. 

В анімаційному фільмі Єлизавета Письмак жартома розповідає про складну тему — руйнівну ненависть до свого тіла. Стрічка зображує історію дівчини, яка одного ранку приміряє нову пару штанів, які на ній не застібаються. Дивлячись у дзеркало, вона уявляє себе найтовстішою у світі. Аби це виправити, дівчина сідає на дієту, яка приписує тільки воду з лимоном та повну відмову від усього. З часом через відсутність їжі у героїні з’являються галюцинації, які постійно наказують їй щось з’їсти. До неї навіть приходить янгол із запрошенням відвідати казкову країну Об’єднаних Стерв З Худими Сідницями. Для цього дівчина має пройти церемонію, яка доведе всім, що вона має право жити у країні людей з худими сідницями. Але що це за церемонія, ніхто не знає.

Тіло красиве, режисерка Нгозі Онвура

Рік: 1990
Жанр: експериментальний / документальний / автобіографічний
Тривалість: 24 хвилини

Ця картина є автобіографічною розповіддю і переосмисленням теми жіночої краси та привабливості. Насамперед режисерка розповідає не про себе, а про свою матір Медж Онвуру та стосунки з нею. Нгозі Онвура та її мати впродовж фільму діляться інтимними розповідями про різні періоди свого життя: про відкриття своєї сексуальності в ролі моделі, про народження дітей, про десексуалізацію, про рак грудей з подальшою мастектомією. Режисерка відкидає еротичний підтекст і закликає глядачів визнати сексуальність та бажання (дорослих) жінок поза межами наявних стандартів краси.

Де дивитись?

Кінопоказ проводиться онлайн-кінотеатром Takflix у співпраці з London Short Film Festival (LSFF) за підтримки Українського культурного фонду та Британської ради в Україні. Подивитись фільми можна буде на спеціальному сайті 7plus7.takflix.com, де щотижня оновлюватимуться фільми.

Takflix позиціонує себе як найбільшу легальну онлайн-платформу для перегляду українського кіно. Інтернет-ресурс був запущений 1 січня 2020 року і має різноманітне наповнення: ексклюзивні, незалежні, документальні та художні фільми, які є переможцями й лауреатами міжнародних конкурсів. Засновницею сервісу є українська кінорежисерка, продюсерка та кураторка культурних проєктів Надія Парфан.

Takflix серед інших онлайн-кінотеатрів відрізняється системою оплати: глядачі можуть купити квиток на обраний фільм без реєстрації та передоплат. А половину грошей від продажу квитків отримують творці кіно.