Історія геноцидів та синдром меншовартості. Що таке колоніалізм — наріжний камінь відносин України та Росії

30 вересня 2022 року президент РФ Володимир Путін проголосив анексію захоплених під час війни в Україні регіонів Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей. Під час своєї кремлівської промови лідер держави-агресора чимало часу приділив критиці «західної гегемонії» та зрештою заявив, що у XX столітті Росія «очолила антиколоніальний рух». Та сама Росія, що в тій чи іншій своїй ітерації століттями захоплювала сусідні території, знищувала їхні історію, культуру й мову.

Щоби якомога більше людей у світі дізналося про російський колоніалізм та його наслідки, Заборона розпочинає спільний проєкт з Воля Хаб — міжнародною мережею журналістів, розслідувачів та істориків. У першому матеріалі ми розповідаємо про феномен колоніалізму та чому саме цей термін доречно використовувати для опису відносин Росії та України (матеріал також доступний у форматі відеоексплейнера).

Що таке колоніалізм?

Це практика підкорення та контролю одних людей іншими в політичному, економічному та культурному плані. Термін «колоніалізм» походить від латинського colonus — «фермер», і раніше практика колоніалізму передбачала переселення людей на нову територію, де вони жили як постійні поселенці, зберігаючи політичну відданість своїй країні походження. Та в XVI столітті все докорінно змінилося.

Технічний прогрес дозволив людям мандрувати до найвіддаленіших куточків планети, а заразом — і переселяти набагато більше людей за океани, не розриваючи політичного контролю між двома чи більше країнами. Так виникли найбільші колоніальні імперії в історії, як-от Британська, Французька, Іспанська чи Португальська.

Розквіт колоніалізму припав на еру, коли метрополії та колонії почали відділяти океани, а об’єктами колоніалізму переважно ставали суспільства не білих людей. Саме через це довгий час у наукових колах існував стереотип, що колоніалізм відбувається виключно щодо людей кольору.

Але колоніями можуть бути не тільки землі, розташовані далеко від колоніальної імперії. Сучасні провідні дослідники розширюють і доповнюють це визначення та підкреслюють, що існують різні види колоніалізму.

Є переселенський колоніалізм, коли головною метою колоністів було знайти плодовиті землі. Є експлуатаційний колоніалізм, коли під контроль метрополії потрапляли не лише землі й ресурси, а й місцева робоча сила. Втім, дохід від використання отримували саме колоністи. Ці два види колоніалізму основні, проте дослідники також виокремлюють сурогатний, внутрішній та національний види колоніалізму, що розрізняються за формами контролю.

Так чи інакше колоніалізм — це насамперед система поневолення та підкорення, де географія чи колір шкіри відіграють не першу роль.

Колоніальні стереотипи на покоління вперед пронизують усі сфери життя людей. А колишні колоніальні імперії продовжують впливати на ситуацію в ексколоніях та використовувати їхні слабкі місця для збереження неформального контролю, навіть коли ті отримують незалежність.

У чому проявляється колоніалізм?

Ось кілька мотивів із книги «Empireland» британського журналіста індійського походження Сатнама Сангери про британську колоніальну окупацію Індії та з монографії британського історика Роберта Джей Сі Янґа «Postcolonialism».

Перше: у вашому регіоні розмовляють як мінімум двома мовами. Але одна вважається більш інтелектуальною та розвиненою, а інша — мовою сім’ї, побуту й села. Перша мова популярніша: нею співають чимало успішних виконавців, щоби таким чином залучити ширшу аудиторію, нею демонструють більшість серіалів та фільмів, те саме стосується й новин.

Друге: є країна, що ставиться до вашої як до молодшого брата — не дуже розвиненого й малоосвідченого. Про ваш народ відгукуються певними стереотипами й узагальненням. Нерідко це жарти, де вас змальовують не дуже розумними й трохи смішним. За цими жартами — історія геноцидів, масових убивств та репресій, про які зазвичай не заведено говорити.

Третє: вашу культуру спрощують до примітивних та інфантильних кліше. Ритуали висміюють, одяг спрощують, традиції позбавляють глибини.

Четверте: ваша економіка потерпає від корупції під контролем окремих політичних еліт. Вони мають сильні зв’язки з тією, іншою країною та активно лобіюють її інтереси. Зокрема, озвучують заклики до об’єднання та кооперації, бо начебто існувати без підтримки «старшого брата» неможливо. Ці політичні сили фінансово пов’язані з тією країною та мають протекцію з-за кордону.

П’яте: у вашій країні обмежений кар’єрний розвиток і кращого життя треба шукати за кордоном — у тій самій країні, де мова більш інтелектуальна, культура — глибша, а політики постійно лізуть у справи вашої батьківщини. Серед людей є чітка впевненість, що досягти справжнього успіху можна лише в столиці тієї країни.

Ці приклади дуже подібні на відносини України та Росії, проте схожий досвід через колоніальну політику мають ще сотні народів по всьому світу.

Чому термін «колоніалізм» підходить для України та інших російських сусідів?

Усіх єднає спільний знаменник — Російська імперія.

Вона не існує вже понад 100 років, але й досі в той чи інший спосіб впливає не лише на Україну, але й на країни Балтії, Узбекистан, Киргизстан, Грузію тощо. Десь цей вплив економічний, десь культурний, а десь він повністю вичавлює корінну ідентичність.Росія почала активно насаджувати свою мову ще кілька сторіч тому за імперських часів. Однак цей процес суттєво посилився за часів Радянського Союзу. Саме тому всі колишні радянські республіки знають лише одну мову. СРСР не був союзом рівних республік з рівними можливостями. Одна країна та одна культура мали найкращі умови.

Саме тому замість терміна «пострадянський» є сенс вживати термін «постколоніальний» — це краще передає сенс досвіду перебування країн у СРСР та під російським контролем загалом.

Стирання й знецінення корінних культур та поневолення у системі політичного, культурного та економічного контролю Москвою — це класичний колоніалізм, і саме він об’єднує всіх — від українців до естонців та казахів.

Чому про це важливо говорити саме тепер?

Колоніалізм базується на міфології, що насаджується у свідомості поневолених народів. Ця міфологія провокує комплекс меншовартості, коли нас не цікавить власна історія, ми не хочемо розмовляти мовою свого народу, спрощуємо свою культуру, ідеалізуємо колонізатора та звинувачуємо у всіх негараздах своїх співвітчизників.

Ця меншовартість на підсвідомому рівні впливає на наше сприйняття себе та виключає можливість побачити, хто насправді отримує вигоду від такого культурного та політичного контролю.

Геноцид в Україні під час повномасштабного вторгнення прикув до себе увагу світу. Ця трагедія, зокрема, змушує людей з інших країн побачити, що аналогічні речі сторіччями траплялися за тією ж схемою не лише з Україною, але і з іншими російськими сусідами.

Досвід інших колонізованих народів учить, що смерть колоніальних імперій починається усередині нашого мислення. А розвалити деякі колоніальні імперії вдавалося, зокрема, через викриття систем експлуатації. І робили це саме колонізовані держави.

Цей експлейнер створений у рамках Воля Хаб — міжнародної мережі, що популяризує просвіту про російський колоніалізм та його наслідки.

У наступному матеріалі ми детальніше розберемося в тому, чому сучасну Росію слід кваліфікувати саме як колоніальну імперію.