Шум у черепній коробці. Що таке психотравма та чому важливо лікувати її вже зараз

У багатьох людей, які зараз переживають війну, може розвинутися психотравма. Якщо її ніяк не пропрацьовувати, вона може перейти у посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Заборона пояснює, як запобігти розвитку ПТСР, як працювати з травмою та як відрізнити її від хронічного стресу.

Що таке психотравма?

Деякі психологи та терапевти використовують жартівливе поняття «епідемія травм». Так називають ситуації, коли через розповсюдженість психіатричних і психологічних тем у масмедіа люди, не маючи профільної освіти, ставлять собі діагнози і приймають за травму будь-яке ментальне порушення або навіть просто неприємні життєві епізоди, які не є травматичними. Тобто сьогодні так званих «травм» так багато, що вони утворюють повсюдну пандемію. 

Саме тому важливо чітко диференціювати, що є психологічною травмою, а що ні. Травма — це афективна реакція на події чи серію подій, що несуть загрозу психологічній та/або фізичній цілісності людини. Наприклад, ви перебуваєте в зоні бойових дій, переживаєте стихійне лихо, втрачаєте близьку людину або потрапляєте в ДТП. Травма не завжди супроводжується фізичним ризиком для життя — достатньо психологічного впливу. 

Точного переліку того, що саме спричиняє травму, немає. Скоріше на її розвиток впливають особливості психіки та емоційного розвитку людини. Травмована людина може почуватися пригніченою, шокованою і мати труднощі з усвідомленням свого досвіду. Травма також може спричинити фізичні симптоми (про них згодом).

Згідно з дослідженням 2017 року, проведеним серед респондентів 24 країн, близько 70% погоджуються, що були травмовані хоча б раз. Ще 30,5% стверджують, що пережили травматичні події понад чотири рази. Це зовсім не означає, що всі, хто пережив стресовий досвід, матимуть психологічну травму. Водночас всі, у кого є психотравма, переживають її по-різному. Симптоми можуть бути коротко- та довготривалими — в останньому випадку це може призвести до ПТСР. 

Реакція на стрес і травма — це одне й те саме?

Ні. Стрес викликає фізичне або психологічне напруження — це нормальна реакція живого організму. Хронічний стрес може впливати на різні функції організму та спричиняти захворювання нервової системи, серця, органів травлення тощо.

Травма — це дуже сильний стрес, який супроводжується відчуттям фізичної загрози або сильного психологічного потрясіння. Більшість людей переживають такі події хоча б раз у житті, що доводить згадане вище дослідження. 

«Ми можемо говорити про травму, якщо симптоми тривають довго. Нам може здаватися, що це норма. Наприклад, людина може думати, що булінг її дитини в школі — це нормально, тому що сама пережила подібний досвід в дитинстві. Але насправді ця людина заробила травму і тепер сприяє тому, що в її дитини теж сформується травма»‎, — пояснює Забороні психіаторка та психотерапевтка Ольга Загарійчук.

Дуже багато проблем у дорослому життя повʼязані з дитячими травмами, пояснює експертка. Наприклад, розлади харчової поведінки часто зумовлені тим, що в дитинстві людину або перегодовували, або карали позбавленням їжі. Через це у дорослому віці вона може не відчувати насичення їжею. 

Типи травм

У психотравми є класифікація. Гостра травма з’являється через гостре стресове навантаження чи фізично небезпечну подію.

Хронічна травма стається, якщо стресові події впливають на нас тривалий час. Наприклад, хронічна травма зʼявляється у дітей, які стикалися з систематичним домашнім насильством та жорстоким поводженням.

Комплексна травма буває у людей, які переживають кілька травматичних подій поспіль — наприклад, кілька смертей близьких людей за короткий часовий проміжок. 

Вторинна або опосередкована травма є наслідком спілкування з людиною, яка пережила важкий досвід. Такий вид травми нерідко трапляється у соцпрацівників, журналістів, правоохоронців, психотерапевтів та лікарів.

Як зрозуміти, що я травмований?

Водночас після психотравми у нас можуть виникати емоційні спалахи, з якими важко впоратися. Людина із травмою може уникати інших людей або мати нічні жахи. 

Чи можу я самотужки впоратися з психотравмою?

Далеко не завжди. Звісно, буде краще, якщо ви пройдете цей шлях з кваліфікованим психотерапевтом. Для цього підійдуть різні типи терапії — від гештальт-терапії і психоаналізу до когнитивно-поведінкової школи, а результат залежатиме від комплексності травми, супутніх психічних станів та експертизи терапевта. 

«Самостійно, на жаль, повністю вилікувати травму не вийде. Ви можете бути дуже усвідомленою людиною, здатною самостійно розв’язувати свої проблеми. Навіть психотерапевти, які мають спеціалізацію з лікування травми, не можуть самостійно позбутися власних дитячих травм. Ті ніби й можеш усвідомити та побачити патерни поведінки, але щоб вийшов якийсь результат, потрібна соціалізація», — пояснює психіаторка.

Також при травмі може допомогти групова терапія. Наприклад, якщо говорити про війну, яка, безперечно, може травмувати, то, обговорюючи різний досвід, повʼязаний з бойовими діями чи окупацією, ви з великою ймовірністю почуватиметеся краще. Якщо вам важко обговорювати свій досвід з кимось, то слухати історії інших людей — це емоційне включення, яке теж може бути терапевтичним.

До того ж групова терапія допоможе вам підтримувати звʼязок із соціумом. Це дуже важлива складова одужання, адже ізоляція може призвести до більш серйозних наслідків — наприклад, депресії чи ПТСР. Тому, якщо ви не готові йти на групову терапію, намагайтеся підтримувати контакт з друзями та близькими. 

Також вам може допомогти особистий щоденник. Це доволі розповсюджений спосіб переживати важкі події. Спробуйте виділяти 15 хвилин на день, щоб письмово документувати свій стан. Якщо сідаєте за щоденник і розумієте, що писати нічого — описуйте свій день, пишіть про свої сни, про те, що бачите навколо себе в цей момент. Якщо приділяти письмовій практиці тривалий час, вдасться привести думки до ладу. І навіть якщо це не вилікує травму повністю, то навчить вас приймати свої почуття, а це вже дуже важливий крок на шляху до зцілення. 

Власне, навчитися приймати власні почуття — це наступна порада. Злитися, плакати, відчувати біль — це нормально. Якщо хочеться плакати, дозвольте собі плакати. Хочеться кричати — кричіть. Самі по собі емоції нікуди не щезають і натомість можуть трансформуватися у психічні розлади.

Варто також уникати алкоголю, кави, наркотичних речовин. Усе це може збуджувати нервову систему — тобто додавати навантаження до того, що ви переживаєте зараз.