Спи міцно, моє будівництво. Проєкт Олесі Саєнко — у «Рівні цензури»
Раз на два тижні в рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. У них показані історії, не співзвучні з масовою культурою, або піддаються цензурі в ЗМІ та соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт Олесi Саєнко «Конструктор».
Олеся Саєнко впродовж тривалого часу фотографувала будівництво під своїм домом.
«Перше фото з вікна я зробила ще в листопаді 2019, — розповідає фотографка Олеся Саєнко. — Згодом зі світом трапилася пандемія і всі опинилися під карантином — замість прогулянок залишився вид з вікна».
Авторка каже, що вирішила кинути собі виклик — впродовж певного часу фотографувати щось, що на перший погляд здається дуже нудним. Це історія, каже вона, про місце, яке вдалося спостерігати через подвійну рамку — вікно і видошукач фотокамери як «подвійне обмеження, що стимулювало випустити із себе спокійного дзен-буддиста».
«На етапі перегляду й аналізу знятого матеріалу місце дзен-буддиста зайняв винахідливий конструктор, — каже Саєнко. — Я почала створювати колажі та зліплювати їх за допомогою матеріалу, який використовують в ремонтах і на будівництві — жовтого малярського скотчу. Для мене жовтий — це колір цього року, бо він асоціюється з хворобою й безумством».
Авторка каже, що в неї було бажання впорядкувати побачене й зафіксоване: «світ і події в той момент стали надто непередбачуваними, а всередині кожної людини, яка опинилася закритою вдома, вирував хаос».
«В результаті розглядати ці фото виявилося дуже цікавим заняттям. Завдяки їм я помітила, як справді швидко відбувалося будівництво, — каже фотографка. — Що важливіше — це медитативне споглядання також допомогло змінити думку про те, що час заморозився в локдауні. Зміни все ж відбувалися і відбуваються. Адже починалося все з пустиря, котловану. Пізніше в хронологічному порядку можна побачити фундамент і перші поверхи. Це дало відчути, наскільки темп сучасного життя швидший, ніж здається. Великі міста стрімко обростають будинками під впливом глобалізації. А ще — наскільки маленькі люди на фоні збудованого. Їхні дні, можливо, не відрізняються один від одного, тому зміни важко відстежувати. Певно, сама б цього не помітила, якби не сповільнилась і не почала спостерігати здалеку».
«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні та табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі тут.
