Останні два роки інфляція в Центральній і Східній Європі сягнула мінімумів з моменту розпаду СРСР. Але тепер вона повертається. Подвійний удар — глобальна пандемія і падіння цін на нафту — призвів до зупинки економічного зростання і девальвації валют усього регіону. Тепер криза відступає, але зростання цін тільки набирає темпів. Що конкретно до цього призводить і чи погіршуватиметься ситуація? Заборона публікує матеріал Бена Айріса з видання Business New Europe, створений за підтримки «Медиасети».
Спочатку хороша новина: на думку більшості економістів, інфляційне навантаження на пострадянські країни сягнуло піку у квітні, і тепер має початися послаблення. Але є і погана: сильне зростання цін, ймовірно, збережеться до кінця року, а то і триватиме в наступному. Те, наскільки швидко відбудеться відновлення економіки, пов’язано з конкурентоспроможністю конкретної країни і її залежністю від цін на нафту і продовольство. Розберемося по пунктах.
Чому зростає інфляція?
1. Продовольство:
Зростання цін на продукти харчування — один з головних драйверів інфляції, що має в порівнянні найбільший вплив. Зерно — найголовніша категорія продовольства: окрім цін на такі важливі продукти, як хліб та макаронні вироби, вартість зерна впливає на вартість м’яса, адже свині та кури харчуються зерном. Зростання цін на зерно відбувається по всьому світу і автоматично штовхає вгору ціни на все. У багатьох країнах Східної Європи та Центральної Азії громадяни витрачають на продукти харчування від 30—50% місячного доходу. Тому продуктова інфляція б’є по становищу пересічних громадян більше, ніж зростання цін загалом. Особливо це стосується людей з низькими доходами. У підсумку в багатьох країнах регіону загальний інфляційний показник далекий від двозначних цифр, але сімейні витрати зросли суттєво більше.
2. Проблеми з імпортом продуктів харчування:
Завдяки інтенсивній міжнародній торгівлі зростання цін на продукти харчування швидко поширюється на інші країни. Зрештою виявляється, що внутрішні ціни на продукти прив’язані до світових. Девальвація місцевої валюти практично відразу ж призводить до подорожчання продовольства. Наприклад, вартість виробництва цукру в Україні невисока, але якщо падає курс гривні, прибутки місцевих виробників у доларах теж падають. Оскільки експорт стає більш вигідним, вони підвищують ціни до рівня світових, зберігаючи і частку внутрішнього ринку, і прибутку. У підсумку минулого року ціни на цукор у деяких країнах світу зросли на 75%, і те саме відбувалося з іншими продуктами харчування. Ситуація тільки погіршилася, коли торік Китаю довелося позбутися більшості поголів’я свиней.
«Китай зіткнувся з кількома хвилями африканського свинячого грипу і змушений був знищити більшу частину поголів’я свиней. Попит на свинину з боку Китаю значно зріс, а також торкнувся її замінників — яловичини і м’яса птиці, — сказав Ікка Корхонен, глава Інституту перехідних економік Банку Фінляндії. — Зростання цін на продукти харчування поширюється швидко, оскільки сьогодні це — глобальна індустрія».
Ікка Корхонен
3. Девальвація національних валют:
Валюти країн-нафтоекспортерів регіону — Росії, Казахстану і Азербайджану — передбачувано постраждали від торішнього падіння цін на нафту. Через глобальний локдаун у квітні 2020 року ціна нафти впала до нижче ніж $25 за барель, потягнувши за собою валюти цих країн. Але, перш ніж ефект девальвації стане відчутним, може минути до пів року. Якщо, наприклад, мережа магазинів закупила велику партію італійського взуття, то, щоб продовжувати його імпорт, вона має підвищити роздрібну ціну. Але це відбувається поступово, адже якщо вона збільшить ціни раніше від конкурентів, то втратить частку ринку. Партія взуття вже оплачена, і її вистачить на кілька місяців — тому магазини будуть підвищувати ціни поступово і навіть можуть спробувати завоювати нових покупців, піднімаючи ціни повільніше, ніж конкуренти. Щоб продати більше взуття, вони готові пожертвувати частиною свого прибутку. Що вища конкуренція на ринку, то повільніше ростуть ціни, а в ситуації, коли на ринку, наприклад, тільки один взуттєвий магазин, його власник може відразу ж перекласти свої збільшені витрати на покупців.
4. Взаємозалежність економік у глобалізованому світі:
Простіше кажучи, якщо одній економіці в регіоні стало погано, то наслідки відчуватимуть усі. Європейський банк реконструкції та розвитку називає Росію «вузловою» країною в Східній Європі, а в Центральній Азії таку ж роль відіграє Казахстан. Якщо курс рубля і теньге падає, це швидко позначається на валютах сусідніх країн, оскільки нафтоекспортери скорочують імпорт і відправляють трудових мігрантів додому. Міжнародна торгівля — ще один потужний фактор взаємного впливу економік. У разі кризи більшість країн відразу ж припиняють закуповувати дорогі товари. Як наслідок, скорочуються доходи торгових партнерів, і їхні валюти теж послаблюються. Не забувайте про грошові перекази трудових мігрантів своїм сім’ям — ще один важливий аспект залежності економік одна від одної. Трудові мігранти щорічно відправляють додому мільярди доларів. Ці перекази становлять понад половину ВВП Таджикистану і 16% від національного доходу в Молдові. У Киргизстані громадяни на заробітках за кордон пересилають додому більше грошей, ніж експорт та інвестиції. Наприклад, чверть працездатного населення України перебуває в Польщі. Щорічно вони відправляють сім’ям понад $10 мільярдів, або трохи менше ніж 10% від українського ВВП. Пандемія завдала цьому сегменту подвійного удару: через обмеження виїхати на роботу за кордон неможливо, але і зарплати в країнах, куди відправляються трудові мігранти, впали в доларовому вираженні (а перекази майже завжди надсилають у доларах). Тому багато мігрантів вважали за краще залишитися вдома. Крім того, економічна криза призвела до скорочення кількості робочих місць для мігрантів, і багато хто втратив роботу. Нарешті, в кризу багато компаній зупиняють свої інвестиційні програми, а отже, скорочується приплив прямих іноземних інвестицій в країну. Але для більшості країн Східної та Центральної Європи це — менш значний фактор, ніж торгівля та грошові перекази трудових мігрантів.
Чи можуть наші уряди зробити що-небудь з цим?
У центральних банків мало важелів проти інфляції такого типу. Традиційно ціни ростуть, коли в обігу занадто багато грошей, а товарів на ринку мало. Тоді центробанки підвищують офіційну процентну ставку, щоб люди більше відкладали, а компанії менше брали в борг. Це призводить до вилучення частини грошової маси з обігу і падіння цін.
Але в цьому випадку підвищення ставки ніяк не вплине на дефіцит зерна, ціни на огірки або заробіток таджицького мігранта в Москві. Тому воно може лише заледве позначитися на інфляції.
Деякі уряди намагалися контролювати ціни, але максимум, що вони можуть зробити, — це допомогти найменш забезпеченим групам населення через цільові програми соціальної підтримки і чекати, поки економіка повернеться в норму. А це станеться: зростання цін стимулює виробників збільшувати виробництво. У деяких країнах регіону виробництво вже зростає швидкими темпами.
Розбір за регіоном: переможці і переможені від «ковідної» інфляції
Світовий банк прогнозує відновлення глобальної економіки вже цього року і зростання глобального ВВП до 6%. Наскільки швидко буде відновлюватися економіка конкретної країни — залежатиме від її особливостей.
1. Східна Європа
Росія — ок, Україна — 50/50, Молдова — зростання цін ще, ймовірно, попереду, Білорусь — усе дуже погано.
У країнах Східної Європи ситуація дуже схожа, оскільки їхні економіки залишаються тісно пов’язаними. У 2019 році Росія і Україна майже повністю впоралися з інфляцією, знизивши ставку рефінансування до мінімуму пострадянських часів — приблизно 2%, що відповідає рівню західних багатих країн.
Обидві країни зіткнулися зі зростанням інфляції в першому кварталі 2021-го, і їхні центральні банки почали агресивно підвищувати процентну ставку в березні і квітні. Завдання Національного банку України (НБУ) важче через велику залежність від експорту, і інфляція тут вища. Значно гірше складаються справи в Білорусі, де уряд довго просто ігнорував проблему на тлі найбільшої політичної кризи за два десятиліття — прогнози для країни песимістичні. Молдова, очевидно, практично уникнула зростання інфляції, типового для всього регіону. Наприкінці 2019 року інфляція була максимальною за кілька років — 7,5%. Але криза вдарила по економіці, і до грудня 2020 року інфляція скоротилася до всього лише 0,4%. З початку цього року Молдова не демонструє ознак відновлення економіки, і інфляція в березні зросла незначно — до 1,5%.
Азербайджан — у виграші, Грузія — ситуація виходить з-під контролю.
Нафтоекспортер Азербайджан залежний від цін на нафту, але при цьому виявився, мабуть, найуспішнішою країною регіону, утримавши інфляцію на рівні нижче ніж 4%. На початку 2020 року інфляція становила 2,7%, і ціни практично не зросли протягом усього кризового року. У березні, коли пандемія пішла на спад, інфляція прискорилася незначно — всього до 3,9%. Грузія успішно боролася з інфляцією, стримуючи її на рівні між 4% і 5% у 2019 році. Але з грудня 2019-го інфляція розігналася до 7%. У першому кварталі 2020 року локдаун призвів до зниження споживання і падіння цін, і інфляція сповільнилася до 2,4% в грудні 2020 року. Але коли на початку цього року обмеження зняли, проявився відкладений попит і інфляція повернулася на рівень 7,2%. Центробанку доведеться серйозно потрудитися, щоб знову повернути її до попередніх значень.
2. Центральна Азія
Казахстан — у виграші, Киргизстан і Таджикистан — зростання цін виходить з-під контролю.
Казахстан опинився у виграшному становищі, зумівши стримати зростання інфляції, хоч вона і залишається досить високою. На початку 2020 року інфляція становила 5,6% і сягнула піку на рівні 7,5% в грудні. Рішучі дії Центрального банку Казахстану (ЦБК) допомогли швидко знизити темп інфляції, але в березні вона ще залишалася високою — 7%.
Киргизстан опинився серед тих, хто «програв»: інфляція зросла до 10% і досі не перевищує цього значення. Зростання інфляції прискорилося практично відразу ж з початком пандемії, нейтралізувавши всі попередні зусилля, внаслідок яких у 2019 році інфляція становила приблизно 3%. Експерти прогнозують, що зростання цін тут продовжиться в наступні місяці.
Таджикистан зіткнувся з уповільненням інфляції минулого літа, коли економіка країни сповільнилася. Однак восени почалося різке зростання цін, в результаті інфляція сягнула 10% і на такому рівні перебуває й досі.
Матеріал підготовлено за підтримки «Медиасети»
