Стосунки на відстані — складне завдання, а підтримувати їх у розпал пандемії означає зробити місію майже неможливою. Коли кордони країн закрилися через заборону на подорожі, численні пари, які живуть у різних країнах, втратили можливість бачитися. Серед них була і я. Однак, виявляється, є законна схема, за якою можна поїхати в закриту для відвідування країну, щоб зустрітися з партнером. Спеціально для Заборони журналістка Ірина Малішевська, хлопець якої живе в Берліні, розповідає про всесвітній рух Love Is Not Tourism та як потрапити в країну ЄС попри локдаун і третю хвилю коронавірусу.
Любов за правилами пандемії
37-річна Інна з Києва та 43-річний Деніел [на його прохання ми змінили ім’я та вік] з Лондона познайомилися на сайті знайомств Badoo влітку 2020-го. Години листування та онлайн-дзвінків забирали багато часу, і пара вирішила зустрітися особисто на нейтральній території — у Туреччині, яка була однією з нечисленних країн, куди на той час можливо було прилетіти з України та Британії. За кілька тижнів Деніел прилетів до Києва й одразу запропонував Інні зробити британську візу.
Візу вона отримала, але так нею і не скористалася, адже Британія вимагала 14 днів карантину. Деніелу ж було достатньо надати негативний ПЦР-тест під час перетину українського кордону. Коли чоловік утретє прилетів до Києва у грудні 2020-го, то застряг на чотири місяці — у Великобританії запровадили жорсткий локдаун, і після повернення додому він не міг би вилетіти з країни та тривалий час не мав би змоги побачитися з Інною.
Фахівець у галузі IT, Деніел може працювати віддалено, однак компанія вимагає, щоб він був у Лондоні. Аби приховати свою геолокацію від керівництва, на всіх робочих пристроях він встановлює VPN. Після закінчення 90 днів, які йому дозволено перебувати в Україні протягом пів року, він подав документи на оформлення річної посвідки на проживання в Україні. Наразі пара мешкає в Києві.
Складніша логістика у франко-американської пари — 52-річного парижанина Жіля та 49-річної Трейсі з Флориди. Жіль розповідає:
«Наша історія кохання почалася у вересні 2019-го. Ми місяць спілкувалися онлайн по 6–8 годин і добре знали одне одного вже до першого побачення наживо. На Геловін я полетів до США і через годину знайомства вже розумів, що зустрів кохання всього життя. Коли зустрічаєш когось у нашому віці, після всіх невдач, уже знаєш, чого хочеш, а ще більше — чого не хочеш. Але ні вона, ні я не думали, що можливо переживати щось подібне. Ми зійшлися в усьому — у способі життя, цінностях, основних інтересах і навіть музичних смаках. І ще в нас дивовижна фізична сумісність».
Трейсі та Жіль
Далі Трейсі та Жіль літали одне до одного, аж доки ковід не застав їх у Парижі, де вони провели разом перший локдаун. Трейсі залишилась у Франції на чотири місяці замість двох. Складнощі почалися після її повернення додому. Франція та США закрили кордони, й відтоді потрібно було їхати через треті країни. Пара не бачилась кілька місяців, і потім Жіль провів 14 днів у Коста-Риці, щоб змогти в’їхати в США і залишитися там на три місяці. Далі — знову три сумні місяці в Парижі. Наразі Жіль перебуває в Домініканській Республіці, щоб після 14 днів знову в’їхати до Штатів і побачитися з коханою. Жіль — режисер, Трейсі — акторка, і вони вже працюють над спільними кінопроєктами. Жіль був серед тих, хто брав участь у паризькій демонстрації у вересні 2020 року за право партнерів резидентів Франції на в’їзд. Формально Франція дозволяє такі візити:
«Запит на дозвіл на в’їзд зробити можна, але потрібно довести своє кохання «адміністративно» — наприклад, мати спільний банківський рахунок. Ми таких доказів не маємо, тож не робили запиту, щоб не отримувати принизливу відмову».
Джованна з Мексики та її хлопець з Іспанії не бачились уже понад рік. Вони сподіваються на зустріч у серпні 2021-го, коли, ймовірно, вже будуть вакциновані і відкриють кордони. Хлопець Джованни живе у Сарагосі й не має права виїжджати за межі провінції Арагон — наразі їм залишається тільки спілкуватися онлайн.
Онлайн-кохання стало і моєю історією. Ми з хлопцем познайомилися в додатку Tinder влітку 2020-го в розпал пандемії під час його відпустки у Києві. Спочатку він літав до мене з Берліна в Київ, але через його роботу ми не могли бачитися часто. Тоді я дізналася про всесвітній рух #LoveIsNotTourism, який виступає за право пар, які не перебувають у шлюбі, бачитися попри карантинну заборону на поїздки (travel ban). Виявилося, що існує лазівка, щоб потрапити в деякі країни ЄС цілком офіційно, незважаючи на локдауни.
Авторка Ірина та її хлопець Павел
Що означає хештег #LoveIsNotTourism і чому це важливо
Коли в березні 2020 року кордони багатьох країн закрилися через пандемію, це не лише вплинуло на туристів, а й розлучило багатьох закоханих, членів родин і навіть подружжя. Чимало країн заборонили в’їзд громадян третіх країн без поважної причини (non-essential travels). Пари, які підтримували стосунки на відстані, залишилися без можливості зустрічатися. У відповідь на карантинні обмеження на подорожі виник глобальний рух #LoveIsNotTourism (з англійської «кохання — це не туризм»), який бореться за можливість пар з різних країн бачитися. Офіційної статистики щодо кількості розлучених пандемією пар немає, але наразі основна фейсбук-група Love Is Not Tourism налічує приблизно 50 тисяч користувачів.
Сайт loveisnottourism.org розробив німець Фелікс Урбасік у липні 2020 року — щоб привернути більше уваги до проблеми і допомогти боротися парам з різних країн за можливість бути разом. З перших днів туди заходило 4–5 тисяч відвідувачів щоденно. На сайті можна знайти актуальну інформацію щодо дозволу різних країн на в’їзд для неодружених партнерів. За хештегами #LoveIsNotTourism та #LoveIsEssential у Twitter, Facebook та Instagram можна знайти безліч дописів та груп. Про рух написали The New York Times, Forbes та El País. Адвокаткою розлучених кордонами пар була єврокомісарка з внутрішніх справ Ілва Йоганссон, яка закликала до якнайширшого розуміння поняття партнерства.
Ініціативу #LoveIsNotTourism підхопила хвиля петицій та демонстрацій у різних країнах ЄС, а невдовзі відреагувала Єврокомісія — закликала «всі країни ЄС без зволікань дозволити в’їзд неодружених партнерів громадян та резидентів ЄС». Першими це зробили Данія і Швеція.
Правила, за якими партнер/ка резидента може в’їхати до країни, різняться — як і розуміння країнами «довготривалості» стосунків. Наприклад, Швейцарія вимагає, щоб партнери зустрічалися принаймні один раз до введення обмежень на в’їзд або мешкали разом у Швейцарії або за кордоном. У Бельгії потрібно, щоб стосунки тривали як мінімум один рік, протягом якого пара зустрічалася наживо принаймні двічі і щонайменше протягом 20 днів; альтернативна умова — якщо партнери мешкали разом протягом шести місяців у Бельгії або іншій країні або якщо мають спільну дитину. Німеччина, яка запровадила дозвіл на відвідування партнера 10 серпня 2020 року, спочатку вимагала, щоб партнери мали докази попередньої зустрічі на території Німеччини або спільного проживання в іншій країні. Кілька місяців по тому країна спростила вимоги: відтепер попередні зустрічі могли відбутися в будь-якій країні.
Окремі країни (наприклад, Ісландія) дозволяють в’їзд партнера, який перебуває у цивільному шлюбі з резидентом (cohabiting partner). Інші (наприклад, Литва) — якщо пара має намір одружитися.
Сайт loveisnottourism.org працює за принципом краудсорсингу, тобто всі охочі можуть взяти участь у редагуванні інформації за країнами. Також кожен може запустити петицію на підтримку дозволу на в’їзд партнера у власній країні.
Стосунки — поважна причина для подорожей
Німець Фелікс Урбасік, засновник сайту loveisnottourism.org, якого пандемія розлучила з австралійкою Ейпріл Грант, добився пом’якшення політики ЄС щодо візитів — це допомогло багатьом парам з усього світу. Але не його стосункам: хоча ЄС дозволяв в’їзд громадян Австралії, сама Австралія не випускала своїх громадян без поважної причини, а також вимагала після повернення дотримуватися 14-денного карантину за свій кошт вартістю $2500 AUD — чого дівчина не могла собі дозволити. Пара вирішила емігрувати в Ейпріл, і в січні 2021 року вони зустрілися після 11-місячної перерви.
Фелікс та Ейпріл. Фото: Felix Urbasik / Twitter
Дозвіл на відвідування партнера розповсюджується і на ЛГБТ-пари. Софія, 32-річна тренерка та артистка цирку з Аргентини, та Марлін, 26-річна студентка з Німеччини, познайомилися, коли працювали на круїзному кораблі. Після того їхні стосунки були просякнуті подорожами. Їхній другий спільний круїзний контракт перервала пандемія, і вони мали поїхати кожна до своєї країни. Тоді їх розділив океан. Марлін планувала поїхати в Аргентину, щоб одружитися з Софією, але Аргентина закрила кордони. Тоді пара скасувала весілля і змінила плани.
Софія та Марлін
Завдяки тому, що Німеччина відкрила кордони для партнерів резидентів, Софія нарешті прилетіла в Німеччину в жовтні 2020-го. Але одружитися вони не змогли через бюрократичні перепони. У лютому 2021 року Аргентина відкрилася для пар, жінки прилетіли в країну і врешті у травні одружилися. Наразі Марлін має повернутися до Німеччини на навчання, і Софія оформляє посвідку на проживання, щоб приїхати і жити разом із дружиною. Цього разу як офіційна сім’я.
Також зважайте, якою авіакомпанією летіти. Не всі авіакомпанії ознайомлені з правилами щодо відвідування партнерів і можуть не пустити на борт літака. Мій контакт у посольстві Німеччини в Україні повідомив, що на Wizz Air, наприклад, було багато скарг щодо недопуску пасажирів на рейс за цим правилом. Німецька Lufthansa дозволяє посадку, як і МАУ (перевірила на своєму досвіді).
Попри те, що вакцинація охоплює дедалі більше країн і ті пом’якшують карантинні заходи, багато пар досі розлучені через заборону на подорожі.
Фото: Ірина Малішевська
