Світ на порозі нової міграційної кризи через захоплення Афганістану талібами. Вона не омине й Україну

Після захоплення терористами «Талібану» влади в Афганістані життя в країні кардинально змінилося. Багато хто намагається виїхати звідти — і хоча бойовики обіцяють амністію тим, хто співпрацював з американською адміністрацією, страх страти залишається високим. Очевидно, що події в Афганістані призведуть до нової міграційної кризи — до неї вже готуються країни Євросоюзу. Не омине ця криза й Україну. Заборона розповідає, що чекає на нас найближчим часом. 

За даними Управління зі справ біженців ООН, кількість біженців збільшується з кожним роком. За 30 років вона виросла удвічі: якщо у 1990 році в світі нараховували 40 мільйонів біженців, то у 2020-му — вже 80 мільйонів. Станом на 2019 рік афганці становили третю за кількістю групу біженців. 

Історія масового переміщення афганців розпочалася ще з радянського вторгнення в 1979 році. У 1980-х і 1990-х роках кількість біженців з Афганістану була найбільшою в світі. Здебільшого вони жили в сусідньому Пакистані та Ірані. Коли у 1996 році до влади в Афганістані прийшов «Талібан», потік біженців тільки збільшився. Лише у 2001 році, після інтервенції США в Афганістан, біженці почали повертатися додому. Цей процес також був масовим: з 2002 року ООН допомогла повернутися понад п’яти мільйонам афганців. 

З 2020 року ситуація знову змінилася. За цей рік кількість біженців з Афганістану зросла на 380 тисяч людей. Як відмічає аналітик університету Брукінгса Кемаль Кіріші, в країні відсутні гарантії безпеки, тому мешканці постійно переміщуються — як всередині Афганістану, так і за його кордони. Хоча афганська економіка і зросла з 2007 року, Афганістан як і раніше посідає 169 місце за Індексом розвитку людського потенціалу ООН — з 189 країн. А мізерні соціально-економічні перспективи в сусідніх Ірані й Пакистані, які приймають 87 відсотків афганських біженців, призводять до вторинної міграції афганської молоді та деяких зневірених сімей, які сподіваються осісти в Європі. 

Європейська криза

Коли Джо Байден остаточно вирішив вивести американські війська з Афганістану, це викликало багато критики. Ще у квітні цього року розвідка прогнозувала громадянську війну і потенційне відродження «Аль-Каїди», як це сталося після відходу США з Іраку. Окрім цього, аналітики говорили й про нову міграційну кризу.

«Можливо, це не буде дуже негативно впливати саме на США, але точно вплине на їхніх союзників — країни Європи, — писав Кемаль Кіріші. — Крім того, бездіяльність США перед обличчям такої кризи ще більше зашкодить позиції країни в світових справах. Особливо зараз, коли Байден прагне підтвердити «моральне лідерство» США у всьому світі».

Найбільший сплеск вимушеної міграції з часів Другої світової війни стався у 2015 році: мільйони людей тікали від військових дій у Сирії, де йшла війна з «Ісламською державою» й іншими терористичними угрупованнями. Біженці намагалися дістатися Європи, багато хто ризикував життям, подорожуючи морем на перевантажених човнах, які часто не мали легального статусу. 

Європейський союз все ще перебуває в цій міграційній кризі. Вона викликала інтенсивні суперечки серед країн, коли популістські партії в деяких частинах Європи грали на антиміграційних настроях населення. Зараз навіть канцлерка Ангела Меркель, яка 2015 року масово вітала сирійських біженців в Німеччині, змінила риторику. Вона торкнулася питання про афганських біженців на пресконференції, сказавши: «Ми не можемо розв’язувати всі ці проблеми, прийнявши всіх охочих».

«Не може бути так, що Австрія і Німеччина розв’язують проблему Афганістану для ЄС», — сказав і міністр внутрішніх справ Австрії Карл Нехамер. 

Турецька влада заявила, що уважно стежить за будь-яким припливом афганських мігрантів: цього року понад 27 тисяч осіб зловили на перетині іранського кордону. Ірано-турецький кордон вже давно є популярним маршрутом контрабанди для афганських мігрантів, які бажають в’їхати до Туреччини, перш ніж продовжити свою подорож до Європи.

Влада Литви також відмічає приток афганських біженців — через кордон із Білоруссю. Вільнюс звинувачує Мінськ в тому, що він посилює міграційну кризу в рамках геополітичного протистояння з ЄС. 

Що чекає Україну?

З 1991 року афганці найбільше отримали притулку в Україні, розповідає юрист з прав біженців Олексій Скорбач.

У  подальшому, додає Скорбач, лідерами або конкурентами афганців за кількістю біженців ставали сомалійці та сирійці, останнім часом — росіяни та білоруси. Втім, міграційна служба України так і не прийняла для себе факту небезпеки повернення біженців до Росії й Білорусі. Їх традиційно розглядають як «дружні країни без збройних конфліктів на територіях», хоча ситуація вже давно змінилася. 

Сама міграційна служба України досить бюрократизована та малорухома: на її офіційному сайті до сьогодні висить актуальний моніторинг міграційної ситуації у світі за березень 2019 року, де головними подіями виступають збройні конфлікти у Чаді, Ємені та Судані, напруга між Угандою та Руандою, а прем’єром Британії є Тереза Мей. Про Афганістан згадали лише у розрізі сильних дощів, а Білорусі взагалі не існувало як проблеми.

Україна ніколи не була кінцевим пунктом міграції для шукачів притулку, біженців або нелегальних мігрантів із азійських чи африканських країн. Вони розглядали Україну як  транзитну зону для руху у напрямку європейських  країн. Через незалежні від них причини вони були змушені залишитися в Україні та просити притулок з метою уникнення депортації або реадмісії.  

Олексій Скорбач впевнений, що Афганістан зможе стати «новим старим лідером» в отриманні захисту в Україні. Проте, на його думку, це будуть здебільшого не нові шукачі притулку, а особи, які вже подавалися на захист раніше і яким було відмовлено у такому захисті через необґрунтованість заяви та безпеку при поверненні до Афганістану.

«Афганці зрозумілі для працівників міграційної служби, вони з ними давно працюють і знають всі «шаблони» висновків по цій країні, — каже Скорбач. — Але навряд чи Україна стане масово надавати їм захист. Скоріш за все, як у випадках із росіянами та білорусами, ДМС візьме паузу. Коли пройде час і Афганістан зійде із перших шпальт, афганцям будуть відмовляти у захисті і переправляти до адміністративних судів. Проте дуже багато у міграції залежить від сусідніх країн — Росії та Білорусі. Остання показала усій Європі, як можна за бажання створити штучну міграційну кризу, а через Росію в Україну йдуть основні шляхи для нелегальних мігрантів».