Тепер, щоби отримати громадянство Данії, треба потиснути руку меру. Навіть тим, кому не дозволяє релігія

20 грудня парламент Данії схвалив пропозицію уряду, яка зобов’язує всіх, хто хоче стати підданими королівства, проходити в комуні свого проживання громадянську церемонію, яка закінчується рукостисканням із мером муніципалітету. За словами парламентаріїв, закон вводять через мусульман, які з релігійних міркувань відмовляються тиснути руку представникам протилежної статі.

Реакція 

Закон викликав бурхливу реакцію з боку деяких мерів, які мають проводити церемонії натуралізації, оскільки вважають необґрунтованою вимогу щодо рукостискання. Представники місцевої влади кажуть, що данський парламент штучно прирівняв громадський звичай до загальнонаціональної цінності.

«Примушувати когось до фізичного контакту суперечить моїм переконанням», – заявив бургомістр комуни Оберно Томас Андресен. Він не став приховувати, що спробує обійти закон, наприклад, буде запрошувати на церемонію колег-жінок.

Бургомістр комуни Ісхой у передмісті Копенгагена, де приблизно 40% населення якої складають іммігранти та їхні нащадки, заявив, що за 17 років на посаді ніколи не опинявся в ситуації, коли йому відмовлялися потиснути руку. Якщо це трапиться, Оле Бьерсторп, за його словами, знайде когось іншого для проведення церемонії отримання громадянства.

«Моя совість не дозволить донести на цю людину, тому що вона може втратити данське підданство», – сказав він.

Глава комуни Маріагерфьорд Могенс Йесперсен повідомив, що прийме кивок або уклін від тих, хто відмовиться потиснути йому руку.

Міністерка з питань імміграції, інтеграції та житлового будівництва Данії Інгер Стьойберг, зі свого боку, вважає, що рукостискання – свідоцтво того, що майбутній підданий приймає Данію та її цінності.

«Ми у Данії вітаємося за руку. Так ми вітаємо один одного і проявляємо один до одного повагу. Це абсолютно природна частина церемонії», – заявила міністерка журналістам данського громадського мовника DR.

На думку Стьойберг, закон стане дієвим заходом. Вона пообіцяла, що представників місцевої влади, які відмовляться дотримуватися нового закону, будуть карати штрафами (розмір штрафу не уточнюється).

«Якщо ви приїжджаєте в Данію, де існує традиція тиснути один одному руки на знак вітання, то ігнорувати цю традицію нешанобливо. Якщо хтось не здатний на такий простий і однозначний жест, йому нема чого ставати громадянином Данії», – цитує The New York Times Мартіна Хенріксена, члена парламенту від ультраправої Данської народної партії, яка лобіювала прийняття закону.

Посилення міграційного законодавства

У Данії поступово посилюють закони про імміграцію. Так, у 2016 році поліція отримала право вилучати гроші та цінності в приїжджих, щоби покрити витрати на їхній прийом і утримання.

Із серпня 2018 року жінок почали штрафувати на суму від однієї до десяти тисяч крон (1530 доларів США) за носіння головних уборів і предметів одягу, що закривають обличчя в громадських місцях. Подібна законодавча заборона з осені минулого року працює в Австрії, роком раніше почала застосовуватися в Болгарії та швейцарському кантоні Тічино, а з 2011 року запроваджено у Франції та Бельгії. Аналогічні заходи діють із 2015 року в таких африканських країнах як Габон, Сенегал і Камерун.

20 грудня данський парламент, крім закону про рукостискання, схвалив висилку на окремий острів іноземних злочинців, які відбули свій тюремний термін у Данії і яких не можна депортувати на батьківщину. Передбачається, що вони будуть перебувати там аж до вислання з країни. Таких людей будуть відправляти на невеликий острів Ліндхольм (80 км на південь від Копенгагена), де зараз розташована лабораторія з дослідження свинячого грипу, сказу та інших інфекційних захворювань.

Пропозиція щодо створення нового центру з’явилася в зв’язку з тим, що мігранти, які порушили закон, створюють багато проблем в існуючому нині притулку Керсховегорд у містечку Бордінг.

Кабінет міністрів Королівства загалом зазначає зміну парадигми в міграційній політиці. За словами міністра фінансів Крістіана Єнсена, уряд не порушує конвенцію ООН із прав людини, хоча і підійшов упритул до кордону дозволеного.

Приклад інших країн

Слід зазначити, що Данія не єдина країна в Європі, де відмова від рукостискання може стати причиною ненадання громадянства. У серпні цього року швейцарський муніципалітет Лозанни відмовився задовольнити заяву мусульманського подружжя із Північної Африки на отримання громадянства. Причиною такого рішення стала відмова сімейної пари відповідати на питання людей іншої статі та потиснути їм руки під час співбесіди у комісії із натуралізації. За канонами ісламу рукостискання між чоловіками і жінками, не пов’язаними між собою кровними узами, заборонені.

У квітні 2018 року у Франції відмову в громадянстві за аналогічну поведінку отримала уродженка Алжиру, яка була одружена з французом із 2010 року.

У 2016 році в адміністрації департаменту Ізер проходила церемонія вручення їй громадянства, під час якої вона відмовилася потиснути руку місцевому чиновнику. Після цього інциденту уряд заявив, що жінка «не асимілювалася». Це одна з причин, за якою держава може позбавити громадянства одного з членів родини громадянина Франції відповідно до цивільного кодексу.

Жінка назвала це рішення «зловживанням владою», але державна рада підтримала це рішення. Суд Франції останньої інстанції ухвалив, що уряд діяв правильно, застосувавши кодекс.

Новини швидко та коротко – підписуйтесь на Заборону у Telegram