'
Читаєте зараз
У Києві відкрилася виставка митців з України та Південної Кореї. Розповідаємо, як розуміти корейську культуру та чому наші країни більше схожі, ніж здається

У Києві відкрилася виставка митців з України та Південної Кореї. Розповідаємо, як розуміти корейську культуру та чому наші країни більше схожі, ніж здається

Anastasiia Opryshchenko
У Києві відкрилася виставка митців з України та Південної Кореї. Розповідаємо, як розуміти корейську культуру та чому наші країни більше схожі, ніж здається

Корея за останні 40 років виросла з бідної аграрної країни в одного зі світових лідерів. Будь-який продукт, що створює та просуває країна, захоплює світ, незважаючи на відмінність культури та цінностей. 12 листопада в культурному просторі AKT на території Арт-заводу «Платформа» відкрилася виставка «Зміна та варіація». Виставка відбувається за підтримки організації KUCA (корейсько-української мистецької виставки). Відвідувачі побачать роботи 20 молодих українських художників та 15 митців з Кореї. Журналістка Заборони Настя Оприщенко поговорила з куратором проєкту Сонгте Джонгом (Sungtae Jung) та розповідає, як корейська культура захопила світ і що спільного в українців та корейців. 


«Корейська культура та її цінності розвинулися і захопили світ унаслідок дуже швидких рішень та традицій. Корейською це називається «палі-палі». Коли я був молодшим, мене дуже дратувало, що ми усією нацією повинні постійно кудись бігти і щось робити. Для мене це був занадто шалений ритм. Але завдяки цьому Корея стала дуже просунутою. Ми стали відомими та успішними, тому що підкорили цю швидкість собі на користь», — розповідає фотограф та куратор виставки Сонгте Джонг.

Сонгте Джонг уперше приїхав до України у 2015 році. Він згадує, що до цього майже нічого не знав про нашу країну, аж поки не приїхав створювати кіно про Чорнобиль. Він досліджував історію та життя мешканців Чорнобиля (самоселів), які повернулися у зруйновані та знищені міста після катастрофи.

З Чорнобилем мене пов’язує особиста історія. Малим я дуже любив бігати та гратися під дощем, але мені постійно забороняли це робити. Тільки пізніше я дізнався, що це було через аварію», — говорить митець.

Сонгте Джонг, звичайно, не знав української, тому шукав когось, хто допоможе йому. Так він випадково зустрівся з одним з етнічних корейців. І, надихнувшись, створив про них проєкт. Він каже Забороні, що, дізнавшись про переселених корейців, намагався провести паралелі з українцями, які повернулися до Чорнобиля. 

«Ми багато подорожуємо і можемо переїжджати. Зовсім інше — коли тебе насильно виганяють з твого дому. Навіть якщо в інший регіон, це дуже складно. Етнічні корейці в Україні були нащадками бідних корейських мігрантів, які прибули на Далекий Схід Росії наприкінці XIX століття, потім були депортовані в радянську Центральну Азію в 1937 році. Вони народили тут дітей і вже не є корейцями, але начебто й не українці. Ця рана схожа на рану українців, які повернулися до Чорнобиля. Вона проходить через їхнє життя», — говорить він. 

Як розуміти корейську культуру через фото

Корейський фотограф пояснює, що насправді в тому, як бачать світ українці чи корейці, не так багато відмінностей. У фотографії це лише питання ракурсу, з якого митець дивиться на предмет чи явище. «Попри всі уявлення, мистецтвом насправді може бути будь-що. Біля мене стоїть пляшка води «Боржомі». І для мене чи для вас це просто вода. Але якщо грузини подивляться на «Боржомі» — для них це спогад про батьківщину. Для них це інший культурний код, інше почуття, яке пов’язує людей із зображенням на фото», — говорить він.

Незважаючи на різні країни та різний менталітет, люди все одно відчувають, що ти хочеш сказати. Тому сенс виставки зрозуміють навіть ті, хто не знайомий з культурою іншої країни. Корейська культура полягає у їхніх традиціях, каже Сонгте Джонг. Це певний код, розуміючи який можливо пояснити багато факторів. Тому що корейські традиції пролягають не тільки у тому, як створене фото чи малюнок, але й у тому, як це подається. 

«Для нас і сенс, і форма мають значення. І лише однією фотографією я не зможу розповісти вам усю глибину мого задуму. Наприклад, у Кореї існує правило п’яти сторін світу. У традиційних будинках під стелею можна побачити малюнки з кольорами, які їм відповідають. На останній моїй виставці я використав це правило. Зберіг на українських фото всі кольори. Надрукував їх на спеціальному корейському папері, його раніше використовували як сувої для листування. Кожний сувій підвісив на спеціальних мотузках. Коли у мене вдома народжується дитина, їй дарують моток корейських ниток як символ довголіття. Для мене це був символ дипломатичного культурного довголіття між нашими державами». 

Корейська хвиля 

Зараз світ переживає бум на корейську культуру. Це явище називають «корейська хвиля» (Hallyu). Вона характеризує глобальну популярність культурної економіки Південної Кореї, яка експортує попкультуру, розваги, музику, телевізійні драми та фільми. Цьому передувало кілька факторів. 

У 1993 році вийшов американський фільм «Парк Юрського періоду», який зібрав у світовому прокаті більше, ніж Південна Корея заробила на проданих машинах Hyundai. Південнокорейська влада злякалась такої експансії іноземної культури та заборонила прокат іноземних фільмів. 

Але потім, у 1997–1998 роках, країна стикнулася з економічною кризою. І це зумовило дві важливі зміни. По-перше, у 2000 році заборону на прокат іноземних фільмів частково скасували. А по-друге, президент Південної Кореї Кім Йон Сам та його наступник Кім Де Чжун вирішили, що країна може і повинна створювати власне кіно. Корейська влада зробила підтримку національної культури державною стратегією.

Для початку корейська влада ввела спеціальні квоти для власного кінематографу. Кінотеатри мали в першу чергу просувати національний контент, а вже потім іноземний. Окрім цього, для кіновиробників зменшили податок на створення контенту, стимулюючи їх таким чином виробляти більше власного продукту.

Дуже швидко корейські серіали (дорами) зацікавили країни Азії і почали поширюватись на європейські та американські ринки. Так, у 2009 році в Ірані була настільки популярна корейська телевізійна драма «Джумонг», що сім’ї нібито організовували свої обідні та розважальні програми навколо неї. 

Але найбільших обертів сучасна корейська культура фільмів та серіалів набула, коли південнокорейська влада уклала договір зі стримінговими платформами Netflix, Viki, DramaFever, Hulu. Це дозволило корейським режисерам розповідати соціальні і складні історії з корейського життя. У 2019 році фільм «Паразити» здобув «Оскар», і це вперше, коли головну нагороду отримав фільм іноземною мовою. А «Гра в кальмара» взагалі став найпопулярнішим серіалом за всю історію Netflix. 

Окрім дорам, майже весь світ заполонила корейська музика. У 2008 році K-pop нарешті поширився за межі азійських країн. Усі корейські компанії, на відміну від Японії та Китаю, перейшли на міжнародні соціальні мережі — Facebook, Twitter та YouTube. Таким чином K-pop став доступним на міжнародних музичних платформах. Корейська влада підтримувала музичну індустрію, надаючи їй податкові пільги. 

У 2012 році відомий співак Psy виконав пісню Gangnam Style, яка довго була найбільш популярною на ютубі — зараз у неї понад 4 мільярди переглядів. Минулого року популярний неангломовний корейський бойз-бенд BTS став лідером думок для 48 мільйонів фанатів по всьому світу. Група встановила світовий рекорд, продавши 20 мільйонів альбомів та провівши найбільший онлайн-виступ у світі. Крім цього, дохід країни буквально тримається на продукції та колабораціях BTS — тільки у 2020 році Корея заробила майже 5,5 мільярдів (це дорівнює ВВП Мальдівів). У 2020 році BTS мали розвалитися через те, що кільком учасникам потрібно було йти до армії. Однак парламент Кореї ухвалив закон, що дозволяє k-pop-артистам відкладати термін служби до 30-річчя.

Крім культури, економічна складова теж переживала бум. У 2018 році товарообіг корейської фасованої локшини становив 413 мільйонів доларів. Того ж року експорт K-beauty становив понад 6 мільярдів доларів. Також розвивалися бренди Samsung і LG. У нещодавньому рейтингу 100 найкращих світових брендів 2019 року, складеному Interbrand, Samsung увійшов до топдесятки. LG перетворилася з виробника дешевої продукції на бренд із репутацією. Бренди Hyundai і Kia, які раніше не сприймали за якісний продукт, зараз рекламуються як одні з найкращих автомобілів на ринку і конкурують з японськими гігантами Toyota і Nissan. 

Схожі погляди на суспільство

Сонгте Джонг пояснює, що сучасне мистецтво в Україні та в Кореї має певну атмосферу. На його думку, наші держави однаково вивчають простір та події навколо. Це такий собі вид терапії. 

«Зміни у країні, зміни у нації. Ми вивчаємо ці питання виходячи з того, як кожен з нас зіткнувся з цим у реальності, і переносимо це на нашу спільноту. І я вважаю, що наші нації поєднує людяність і те, як люди ставляться одне до одного. Мені здається, всі мої роботи і роботи інших авторів беруть свій початок від любові до людини», — говорить він.

До того як почалися співпраця та культурний обмін між країнами, вони були зовсім протилежними. Тому що не знали і не розуміли особливостей іншої країни, її історичного шляху. «Збоку завжди буде здаватися, що ми не схожі. Однак у Кореї кажуть, що навіть дрібний дощ здатний намочити одяг. Тобто з роками українська культура поєднується з традиціями нашої країни і навпаки», — говорить він.

Попри це організаторка Ріна Дякова зауважує деяку різницю в роботах митців. Виставка є певним культурним зрізом обох країн, саме тут помітно контраст. «У фотографії корейських авторів відчувається більше спокою та стабільності, проєкти українських авторів мають більш бунтарський характер», — пояснює вона.

Крім обміну культурними цінностями, виставка допоможе розповісти про українських фотографів на більшу аудиторію. Куратор виставки Сонгте Джонг пояснює, що не має ніякої фінансової вигоди від цих проєктів. Він уже сім років співпрацює з українськими митцями, іноді проводить в Україні по кілька місяців. Тому почувається тут як удома і мріє, що зможе просунути українську культуру в Кореї.  

Ріна Дякова пояснює, що проєкти, які беруть участь у виставці, розкривають цілий спектр актуальних цінностей, що проходить від дуже інтимних спостережень до суспільної свідомості і діяльності. І дуже важливо дослідити, як цінності одного покоління чи однієї людини змінюють світ для майбутнього покоління.

«І АКТ, і KUCA зосереджені на пошуку молодих художників. Тому що коли ми говоримо про зміну цінностей, це те, що з’являється з кожним наступним поколінням. Цінності, які могли бути вкладеними давно у кризових моментах малої чи великої групи людей для вирішення нагальних проблем або ж для високої мети, червоною ниткою проходять через життя наступних поколінь та сприймаються як норма», — говорить вона. 

«Не секрет, що кожен митець відображає у своєму мистецтві те, що він відчуває, і це часто збігається з уявленнями у світі. Тому ми не можемо ігнорувати, що відбувається у наших країнах. Фотографи і художники є головним віддзеркаленням суспільства», — резюмує Сонгте Джонг.

Виставка «Зміна та варіація» триватиме до 21 грудня в мистецькому просторі АКТ на Арт-заводі «Платформа». Більше інформації про проєкти можна знайти за посиланням тут.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій