У неділю, 12 липня, в Польщі відбувся другий тур президентських виборів. З мінімальною перевагою в 2 % переміг кандидат від правлячої партії Анджей Дуда, консерватор, відомий своїми гомофобними висловлюваннями. Негативне ставлення до ЛГБТ-спільноти було частиною його кампанії, а в цей час у країні почастішали напади на геїв. На прохання Заборони, Настя Подорожня з Польщі розповідає, чому вибори президента могли спровокувати злочини на ґрунті ненависті.
7 липня, за чотири дні до президентських виборів у Польщі, на краківський ЛГБТ-френдлі-клуб напали двоє невідомих. Вони побили палицями групу людей, які стояли біля закладу – цілилися саме в чоловіків. 30-річний Кароль [він попросив не називати його прізвище в цілях безпеки] тоді теж був у клубі. Він розповів Забороні, що разом з іншими відвідувачами сховався за воротами перед входом до закладу, але його встигли вдарити по спині, грудях, руках, і кілька разів по голові, спричинивши сильну кровотечу. Знайомий Кароля, Томаш, тікав від нападників у протилежний бік, але його наздогнали та побили.
«Дівчина Томаша кричала мені: «Каролю, Каролю, будь ласка, біжи туди, допоможи йому!», а я весь закривавлений їй кажу:«Боже мій, ну як я туди побіжу, раптом мене ще сильніше [поб’ють] … ». Я просто боявся!» – розповідає Кароль. Він пригадує, що Томаша били півтори-дві хвилини – дерев’яна палиця навіть зламалася об його тіло. У лікарні Томашу сказали, що він отримав сім ударів по голові, і йому довелося накласти п’ять швів.
Нападників сполохала охорона клубу. «Я вважаю, це була типова гомофобна атака, – каже Кароль. – На Томаша кричали: «ах ти підар!», але здебільшого все відбувалося без слів. Це мене шокувало – такі німі, тільки розмахують цими дошками і нас б’ють».
Настрої радикалізувалися через вибори
У липні 2020 року в Польщі відбулися президентські вибори. Перемогу здобув Анджей Дуда, кандидат від правлячої партії і президент попередньої каденції. Дуда багато в чому побудував свою кампанію на радикальних висловлюваннях проти геїв. За кілька тижнів до першого туру він заявив, що за радянських часів у школах дітей намагалися «ідеологізувати» і нав’язати більшовизм, а зараз на уроках сексуальної освіти намагаються прищепити «ідеологію ЛГБТ», яку він називає «необільшовизмом».
Читати більше новин в TelegramНапередодні другого туру Дуда підписав проєкт поправок до Конституції Польщі, що забороняє гомосексуальним парам усиновлення дітей. З юридичного погляду це було неможливо і раніше, але Дуда наголосив, що дуже радий «підтримувати польську родину, захищати польських дітей, діяти так, щоб польське суспільство могло розвиватися якнайкраще».
За останні два тижні сталося одразу кілька злочинів, на які могли вплинути гасла кампанії Анджея Дуди. Після першого туру, 6 липня, у Варшаві мешканці багатоквартирного будинку виявили на фасаді напис «нахуй ЛГБТ» і дві стрілки, спрямовані до одного з вікон. Одразу після другого туру, 13 липня, чоловік стріляв із пневматичної зброї у плакат Роберта Бедроня – кандидата в першому турі від об’єднаних лівих сил, відкритого гея. Плакат висів у приміщенні офісу партії «Союз демократичних лівих сил» (Sojusz Lewicy Demokratycznej). «Ненависть у нашій країні переходить всі межі», – прокоментував ситуацію Бедронь. Стріляв 41-річний психіатр із Варшави. Він стверджує, що випускав кулі наосліп, від злості, і не цілився в плакат політика.
Злочини на ґрунті ненависті торкнулися не тільки геїв. 7 липня на редакцію економічного журналу «Факти» в Варшаві напали невідомі. Вони зіпсували офісні меблі, техніку і сервери, вкрали жорсткі диски з комп’ютерів, намалювали на стіні свастику. Редактор видання підозрює, що нападники переплутали нішевий журнал «Факти» з однойменної новинною передачею на опозиційному телеканалі TVN або з щоденною газетою з такою самою назвою, яка нещодавно випустила критичний репортаж про Анджея Дуду.
Президент особисто розкритикував матеріал, в якому розповідається, що він амністував педофіла, який ґвалтував власну дочку. Дуда заявив, що за допомогою таких репортажів Німеччина намагається вплинути на польські вибори (газета «Факти» належить швейцарсько-німецькому концерну). Міністр культури Глинський прокоментував: «На помиї не підписуються». Редактор постраждалого журналу «Факти», що не має нічого спільного ні з газетним репортажем, ні з опозиційним телеканалом, показав лист із погрозами, який одержав напередодні (стилістичні та пунктуаційні особливості оригіналу збережені): «Забирайтеся фріци Польщі за брехню про нашого президента геть із Польщі. Гітлерівці ви гади».
Вибір між двох зол
Навесні 2015 року Анджея Дуду обрали президентом не через ставлення до ЛГБТ, а радше завдяки економічному порядку денному політсили, яку він представляв. До нього з 2008 по 2015 рік у країні була провідною партія «Громадянська коаліція» (тоді вона називалася «Громадянська платформа»). Ця політсила концентрувалася на інвестиціях із ЄС, приваблювала інвесторів і скорочувала бюджетний дефіцит. Завдяки такій політиці до середини 2010-х Польща вважалася найуспішнішим прикладом посткомуністичної трансформації серед усіх країн Східної Європи.
Слабким місцем уряду була соціальна політика. Заробітні плати поляків були значно нижчі за сусідні в Німеччині – це приваблювало іноземний бізнес, але розчаровувало місцевих. Кожен десятий поляк, що хотів працювати, в 2015 році був безробітним. Так звані сміттєві контракти, які не давали соціальних гарантій і за якими працював кожен четвертий поляк, були гарячою темою президентських виборів у 2015 році. Опозиція критикувала «Громадянську коаліцію» за те, що уряд більше турбується про інвесторів і корпорації, ніж про власних громадян.
На цій хвилі до влади прийшов Анджей Дуда, а восени того ж року його партія «Право і справедливість» (ПіС) зуміла сформувати уряд, перемігши з великим відривом на парламентських виборах. Партію називають соціал-консерваторами: за п’ять років правління вони ввели програму фінансової підтримки сімей з двома і більше дітьми, знизили пенсійний вік, і водночас посилили закон про екстрену контрацепцію – Заборона докладно розповідала про це.
Конкурентом Дуди в другому турі виборів-2020 був мер Варшави Рафал Тшасковський. Свого часу він ввів програму підтримки сімей з дітьми до трьох років і модернізував громадський транспорт, купуючи більш екологічні транспортні засоби. У 2019 році Тшасковський підписав Декларацію про підтримку ЛГБТ-спільноти. Варшава взяла на себе зобов’язання протидіяти дискримінації геїв, підтримувати прайди і ввести в школах уроки сексуального освіти за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Польське суспільство давно розчароване тим, що на кожних виборах доводиться голосувати «за менше зло». Соцопитування, проведене в 2015 році, показало, що 51,3 % виборців ПіС голосували за цю партію, щоб не допустити до влади «Громадянську коаліцію». На виборах-2020 аж 70 % виборців Рафала Тшасковського з «Коаліції» підтримували цього кандидата, щоб не допустити Анджея Дуду з ПіС.
Серед «альтернативних» політсил у першому турі високий результат показав Кшиштоф Босак – кандидат від ультраправої лібертаріанської партії «Конфедерація» набрав 6,78 %. Ідеологічно у цій партії мало спільного з іншими: як лібертаріанці вони жорстко критикують ПіС за економічну політику, як праві – відкидають лівоцентристську ідеологію «Громадянської коаліції», наприклад, толерантне ставлення до меншин.
Політичний коментатор видання Krytyka polityczna, письменник і блогер Galopujący Major, розповів Забороні, що між ПіС і «Громадянської коаліцією» точилася боротьба за статус «меншого зла» в очах правих виборців: «Кандидат ПіС намагався сподобатися [виборцям «Конфедерації»] нападом на ЛГБТ-персон, а кандидат анти-ПіС – обіцянкою ветувати підвищення податків. У найближчому майбутньому це призведе до того, що за будь-якого розкладу «Конфедерація» потрапить в уряд». Виборці цієї партії проголосували за обох кандидатів майже порівну – 52 % за Анджея Дуду, 48 % – за Рафала Тшасковського.
Центристам не вдалося мобілізувати електорат
Явка в другому турі президентських виборів була рекордною в історії Польщі – 68,18 %. Анджей Дуда обігнав Рафала Тшасковського всього на два відсотки. За статистикою, лише 26 % виборців Тшасковського назвали його своїм ідеальним кандидатом, тоді як Анджей Дуда є таким для 69 % своїх виборців. Боротьба за владу між ПіС і «Громадянської коаліцією» набридла багатьом, до того ж частину електорату розчарували загравання Тшасковського з ультраправими виборцями. Незважаючи на його репутацію прогресивного політика, перед другим туром Тшасковський дуже обережно висловлювався про підтримку ЛГБТ, щоб не відстрашити правий електорат. Наприклад, він сказав, що не піде на Марш рівності, а на правий Марш незалежності може прийти, якщо той «не буде використаний політично».
«Я з ЛГБТ, і не буду голосувати в другому турі президентських виборів», – написав перед заключним туром у колонці для Krytyka polityczna Роберт Домбровський, антифа-активіст із Вроцлава. Він каже, що спочатку планував голосувати за Тшасковського через страх, але потім той заявив, що у нього «в економічному плані багато спільного» з виборцями «Конфедерації».
«Якщо «Конфедерація» зміцніє і займатиме дедалі сильніші позиції в переговорах, чи продовжить «Громадянська коаліція» йти на подальші ідеологічні поступки, заперечуючи свої колишні думки й обіцянки? З якими постулатами ультраправих вони погодяться заради перемоги на наступних виборах?» – пише Роберт Домбровський.
На думку Galopujący Major, найбільшою загрозою для Польщі після перемоги Анджея Дуди була б коаліція «Конфедерації» і ПіС після парламентських виборів 2023 року. В такому разі Дуда підписуватиме будь-який закон, за який проголосують ці партії. Згідно з Конституцією, президент має бути незалежним від політсил, але за п’ять років правління Дуду охрестили «людиною-ручкою» за слухняне підписання всіх законів, проголосованих ПіС.
«Дуда – не мій кандидат»
Ще в лютому 2020 року Польща опустилася в рейтингу рівноправності ЛГБТК-персон у Європі ILGA Europe з передостаннього на останнє місце. Автори дослідження відзначили, що останнім часом у країні дедалі частіше забороняють прайди. Видання OKO.press наголошує, що Польща роками ігнорує міжнародні зобов’язання у сфері боротьби з гомофобією. У 2015 році Комісія Ради Європи проти расизму та нетерпимості оприлюднила конкретні рекомендації щодо боротьби з гомофобією та нетолерантністю. Законодавство ЄС зобов’язує держави-члени визнавати расистські та ксенофобські мотиви обтяжливою обставиною і враховувати їх під час призначення покарання судом. Однак спроби застосувати кримінальне законодавство для покарання за гомофобію і хейтспіч зазвичай приречені на неуспіх. ЛГБТ не належать до захищених груп, як, наприклад, етнічні чи релігійні меншини.
У 2019 Кароліна й Аркадій С. принесли на Марш рівності в Любліні бомби. Суд зробив висновок, що ці пристрої несли «небезпеку для життя і здоров’я багатьох людей», але позбавив обвинувачених свободи менш ніж на рік.
Кароль, якого побили під ЛГБТ-френдлі-клубом 7 липня, на виборах 2015 року голосував за Анджея Дуду. Його влаштовував консервативний порядок денний цього кандидата – наприклад, у питанні абортів. Кароль ставиться до гей-шлюбів негативно, але хотів би, щоб у гомосексуальних пар був особливий партнерський статус. «Я не той гей, який ходить на паради та [своєю гомосексуальністю] епатує. Я походжу з консервативної сім’ї, не приховуватиму цього», – каже він. У 2020 році Анджей Дуда вже не його кандидат: «Я точно не можу проголосувати за людину, яка опосередковано впливає на те, що [в країні] стає дедалі більше агресії. У суспільстві глибшає розкол. Воно дедалі сильніше ділиться на тих, хто побив би, і тих, хто не побив би гея».
Мама Кароля не знає про його орієнтацію, тому він не зміг відкрито поділитися історією про побиття: «Саме це мене добило: трапилася така страшна річ, а я не можу про це розповісти. Через тиждень планую на кілька днів їхати додому, і не знаю … Мати побачить мій шрам на голові. Можливо, це буде привід, щоб поговорити. Подивимося. Я знаю, що мама мене дуже любить, і бачу, що вона мене приймає таким, який я є. Вона ще не знає тільки про цей один аспект».
Читати більше новин в Telegram
